05 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3291/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року
у справі №280/3291 /24
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області, за участю третьої особи - Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
12 квітня 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області в якому просила визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 00027530709 від 11.03.2024 про накладення штрафу в розмірі 4060534,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність та протиправність призначення та проведення фактичної перевірки, що свідчить про незаконність такої перевірки та нівелює будь-які правові наслідки останньої. Крім того, позивачка вказує, що виявлені перевіркою порушення, які покладені в основу спірного рішення про накладення штрафу не відповідають дійсності, оскільки не зважаючи на надані позивачкою документи та пояснення, податковим органом здійснено не правильну перевірку товарного обліку, внаслідок чого останній прийшов до висновку про наявність у позивачки необлікового товару, що не відповідає дійсності.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 280/3291/24 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.
Судом встановлено, що на підставі отримання податкової інформації про можливі порушення в магазині «Золотий вік» податковим органом призначено проведення фактичної перевірки магазину, де здійснює господарську діяльність позивачка. Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачкою порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафу в розмірі вартості виявлених перевіркою необлікованих товарів.
Дослідивши встановлені по справі обставини судом визнано перевірку такою, що призначена без наявності на те законних підстав, оскільки жодних доказів того, що податкова інформація про можливі порушення вимог податкового законодавства стосувалась саме позивачки, податковим органом не надано. Стосовно виявлених перевіркою порушень, судом зазначено, що контролюючим органом здійснено невірний розрахунок та перевірку наявних товарів. Так, за висновками податкового органу встановлений залишок товарних запасів, який за позицією податкового органу не облікований належним чином, встановлений арифметичним шляхом при відніманні від загальної вартості товарів тих, які вибули та суму виручки за реалізований товар. Разом з тим, контролюючим органом не перевірено фактично сам товар та документи на нього, не приділено уваги поясненням позивачки, що протягом періоду здійснення господарської діяльності, останньою здійснювались переоцінювання товару, що підтверджується комісійними договорами. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову, оскільки відповідачем не доведено ані правомірності призначення перевірки, ані обґрунтованості виявлених перевіркою порушень.
Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі №280/3291/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги повторюють правове обґрунтування заперечень до заявлених позовних вимог. Так, відповідач наполягає на наявності підстав для проведення перевірки, оскільки податкова інформація стосувалась торгівельної мережі «Золотий вік». Зазначає, що позивачкою допущено контролюючий орган до проведення перевірки, яка проводилась в присутності директора магазину, який особисто ознайомився та отримав копію наказу та розписався у направленнях. Так, перевіркою (з урахуванням заперечень до акту перевірки, частково задоволених податковою), встановлено, що відповідно до наданих позивачкою Форми ведення обліку товарних запасів та первинних документів (накладні на внутрішнє переміщення товару) загальна вартість надходження товару з початку діяльності торговельного об'єкту по 25.01.2024 включно становить 11672081,00 грн. Згідно опису зняття залишків товару станом на 25.01.204 (13:32) загальна вартість товару становить 8630927,00 грн, разом з цим розрахунковий залишок товару у торговельному об'єкті станом на 25.01.2024 (13:32) становить 4570393,00 грн (надходження товару за мінусом вибуття та мінус реалізація). Загальна вартість необлікованого товару за місцем реалізації становить 4060534,00 грн. Вказує, що позивачкою до заперечення на акт фактичної перевірки надані копії актів переоцінки товару до договорів комісії, в яких відображена зміна ціни товарів. Однак, надані договори комісії не передбачають зміну ціни чи вартості товару. Виходячи зі змісту договорів комісії, будь-яка зміна умов договору має бути оформлена додатковою угодою, проте під час проведення перевірки та в ході розгляду заперечень додаткові угоди не надавались.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін підтримано визначені по справі правові позиції, надано пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця. Основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.77).
В.о. начальника ГУ ДПС у Вінницькій області 23.01.2024 видано наказ № 372 к “Про проведення фактичної перевірки магазину “Золотий Вік», яким, на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 глави 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 “Інші перехідні положення» та керуючись ст. 20, 61, 62, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, Законів України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», “Про ліцензування видів господарської діяльності», “Про ціни і ціноутворення», Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС, та відповідно доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області від 23.01.2024 № 273/02-32-07-05 наказано провести фактичну перевірку магазину “Золотий Вік», АДРЕСА_1 , з 24.01.2024 тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.10.2023 по дату закінчення перевірки з метою упередження порушень вимог чинного законодавства з питань порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
За результатами перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області складено акт № 4970/02-32-07-05/2389006047 від 02.02.2024, за висновками якого встановлено порушення платником податків пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а саме: порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, не надано документи, що підтверджують облік та надходження товару (в електронному та/або паперовому вигляді), у тому числі накладні на внутрішнє переміщення товару. Загальна вартість необлікованого товару за місцем реалізації становить 4170083,00 грн.
Не погодившись з висновками Акту фактичної перевірки, позивачкою до Головного управління ДПС у Вінницькій області подано заперечення від 16.02.2024, до яких додано копії актів переоцінки товару до договорів комісії, розрахунок розбіжностей вартості проданого товару за період з 28.07.2022 по 24.01.2024, копії накладних на внутрішнє переміщення від 28.07.2022.
За результатами розгляду поданих заперечень, ГУ ДПС у Вінницькій області висновки щодо порушень пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» залишено без змін, а заперечення задоволено частково. Абз. 5 пп. 2.2.19 Розділу 2 акта фактичної перевірки викладено в наступній редакції: “Згідно опису зняття залишків товару станом на 25.01.2024 (13:32) загальна вартість товару становить 8630927,00 грн, разом з цим розрахунковий залишок товару у торговельному об'єкті станом на 25.01.2024 (13:32) становить 4570393,00 грн (надходження товару за мінусом вибуття товару та мінус реалізація)». Абз. 7 пп. 2.2.19 Розділу 2 акта фактичної перевірки викладено в наступній редакції: “Загальна вартість необлікованого товару за місцем реалізації становить 4060534,00 грн». Про розгляд заперечень позивача повідомлено листом від 05.03.2024 № 8337/6/02-32-07-05-14.
На підставі висновків Акта фактичної перевірки, з урахуванням заперечень та висновку комісії, ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми “С» від 11.03.2024 № 00027530709, яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР до позивачки застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4060534,00 грн.
Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, позивачка звернулась до суду із даною позовною заявою.
У спірному випадку контролюючим органом застосовано до позивачки штрафні санкції на підставі положень ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог п.12 ст.3 цього Закону.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95- ВР (далі - Закон №265) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Згідно зі статтею 20 Закону №265 до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідальність передбачена ст.20 Закону №265 може мати місце у таких випадках: реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку та/або не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу.
Відповідно до акту перевірки № 4970/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 02.02.2024 встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме не надано документи, що підтверджують облік та надходження товару (в електронному та/або паперовому вигляді), у тому числі накладні на внутрішнє переміщення. Загальна вартість необлікованого товару за місцем реалізації з урахуванням заперечень склала 4060534,00 грн.
Зокрема, відповідно до Форми ведення обліку товарних запасів, наданої позивачкою до перевірки, контролюючим органом встановлено загальну вартість надходження товару з 28.07.2022 по 25.01.2024, яка становить 11562532,00 грн. (графа 7 Форми ведення обліку товарних запасів), а також загальну вартість вибуття товару за первинними документами, яка становить 385161,00 грн. (графа 8 Форми ведення обліку товарних запасів). Надалі згідно з відомостями з бази даних СОД РРО ДПС України встановлено загальну суму проведених через РРО/ПРРО розрахункових операцій з продажу ювелірних виробів з 28.07.2022 по 25.01.2024, яка склала 6716527,00 грн.
На підставі зазначених сум перевіркою встановлено, що залишок товарних запасів за місцем продажу становить 4460844,00 грн (отримана арифметичним шляхом, а саме при відніманні від загальної вартості товару вартості товарів, які вибули та суми виручки від проданих товарів згідно Z-звітів РРО/ПРРО за цей період). Надалі, з урахуванням заперечень, цей показник визначено у розмірі 4060534,00 грн.
Враховуючи те, що у наданому до перевірки Опису зняття залишків товару станом на 25.01.2024 загальна вартість товару становить 8630927,00 грн, податковим органом встановлена відсутність облікових записів про надходження до магазину та документи про його походження на суму 4170083,00 грн, через що зроблено висновок про порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР. За результатами розгляду поданих позивачкою заперечень, ГУ ДПС у Вінницькій області зменшено загальну вартість необлікованого товару за місцем реалізації до 4060534,00 грн.
З наведеного вбачається, що у спірному випадку підставою для застосування штрафних санкцій контролюючим органом фактично слугував висновок про порушення обліку товару, до якого податковий орган дійшов виключно шляхом арифметичних вирахувань залишків товару згідно з первинними документами та записами у Формі ведення обліку товарних запасів та їх порівняння з вартістю товарів, які згідно з Описом за 25.01.2024 знаходяться на реалізації в магазині під час перевірки.
Дійшовши такого висновку контролюючий орган не визначив того, які товарні запаси знаходилися у місці продажу на момент перевірки та які з них не обліковані у встановленому порядку. Акт перевірки такої інформації не містить. Відсутність такої інформації не дозволяє перевірити надані позивачкою до перевірки документи на предмет того, чи підтверджували вони облік та походження товарних запасів, які знаходилися у місці продажу саме на момент проведення перевірки.
Стосовно підстав для проведення перевірки, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як вбачається з наказу про призначення фактичної перевірки, відповідачем призначено фактичну перевірку на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України.
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового Кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов'язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред'явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Питання дотримання контролюючим органом процедури призначення фактичної перевірки в аспекті перевірки достатності відображення в наказі підстав для її проведення (абзац третій пункту 81.1 статті 81 ПК України) відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, були предметом дослідження Верховним Судом у справах №420/9909/23 (постанова від 26.03.2024).
Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловив таку правову позицію:
«…єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України».
У спірному випадку, застосовуючи вказані правові висновки Верховного Суду, можливо стверджувати, що в наказі від 23.01.2024 №372к наявний допустимий обсяг інформації для визначення підстав для призначення фактичної перевірки, а саме наявне посилання на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, який передбачає єдину підставу для призначення перевірки.
У свою чергу, у справі №420/9909/23 (постанова від 26.03.2024) Верховний Суд зробив також висновок , що при перевірці правомірності призначення фактичної перевірки підлягають з'ясуванню як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
За висновком Верховного Суду лише у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення.
У спірному випадку, досліджуючи фактичні підстави для проведення перевірки, судом першої інстанції встановлено, що обґрунтовуючи такі підстави контролюючий орган посилається на лист ДПС України від 05.01.2024 №301/7/99-00-07-04-02-07.
Дослідженням вказаного листа, на предмет наявності в ньому фактичних підстав для проведення перевірки позивачки, встановлено, що на адресу ДПС України надійшло звернення громадянина ОСОБА_2 від 06.11.2023 б/н щодо порушень порядку розрахунків, у т.ч. в окремих магазинах мережі ювелірних виробів під торговою маркою «Золотий Вік».
З метою розгляду вказаного звернення, зазначену інформацію листом ДПС від 17.11.2023 №29128/7/99-00-07-04-02-07 надіслано на адресу Головних управлінь ДПС у областях та м. Києві для вжиття заходів і відповідного реагування у межах компетенції підрозділів податкового аудиту.
У вказаному Листі зазначено, що окрім інформації, вказаної у зверненні гр. ОСОБА_2 , в ході проведення аналізу, при огляді Інтернет посилання, виявлено нові можливі факти порушення у магазинах мережі ювелірних виробів під торговою маркою «Золотий Вік» порядку здійснення розрахункових операцій вже на території Волинської області, що може свідчити про системність порушень діючого законодавства.
Враховуючи вищевикладене, з метою виконання функцій визначених законом, протидії порушенням в частині проведення розрахунків та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС, вважають за необхідне:
провести комплекс заходів направлених на встановлення всіх господарських об'єктів мережі магазинів ювелірних виробів ОСОБА_3 , та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у таких господарських об'єктах;
детально проаналізувати надану ДПС інформацію та самостійно здійснити до перевірочний аналіз діяльності таких платників податків;
за наявності підстав, відповідно до вимог статті 80 Кодексу, організувати та провести фактичні перевірки господарських об'єктів мережі ювелірних магазинів під торговою маркою ОСОБА_3 .
Отже, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, згідно наданого листа та інформації викладеної у ньому, факти порушення податкового законодавства чи можливі порушення податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , відсутні.
Таким чином, застосовуючи вказані правові висновки Верховного Суду та враховуючи недоведеність відповідачем фактичних підстав для призначення перевірки, передбачених пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості правових підстав призначення фактичної перевірки. Тобто, у спірному випадку контролюючим органом не дотримано вимог закону щодо визначених підстав для призначення фактичної перевірки, що, у свою чергу, свідчить про неправомірність проведення відповідачем такої перевірки.
Щодо виявлених перевіркою порушень.
Так, згідно до висновків акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення платником податків пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а саме: порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, не надано документи, що підтверджують облік та надходження товару (в електронному та/або паперовому вигляді), у тому числі накладні на внутрішнє переміщення товару. Загальна вартість необлікованого товару за місцем реалізації становить 4170083,00 грн.
Відповідно до п.12 ч.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, обов'язок суб'єктів господарювання полягає у ведені в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійсненні продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому, вказаною нормою права визначено, що на момент перевірки суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.
У спірному випадку позивачкою контролюючому органу надавалися документи щодо обліку товарних запасів, натомість, відповідачем зроблено висновок про те, що подані документи в повному обсязі не підтверджують облік та походження товарних запасів, а саме не надано документи, що підтверджують облік та надходження товару (в електронному та/або паперовому вигляді), у тому числі накладні на внутрішнє переміщення. Загальна вартість необлікованого товару за місцем реалізації з урахуванням заперечень склала 4 060 534,00 грн. (отримана арифметичним шляхом, а саме при відніманні від загальної вартості товару вартості товарів, які вибули та суми виручки від проданих товарів згідно Z-звітів РРО/ПРРО за цей період).
Зробивши такий висновок, контролюючий орган не врахував того, що обов'язок позивачки щодо надання документів обмежувався наданням документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу. У свою чергу, контролюючим органом не визначено того, які товарні запаси знаходилися у місці продажу на момент перевірки. Акт перевірки такої інформації не містить. Відсутність такої інформації не дозволяє перевірити надані позивачкою до перевірки документи на предмет того, чи підтверджували вони облік та походження товарних запасів, які знаходилися у місці продажу саме на момент проведення перевірки.
З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість контролюючим органом порушення позивачкою вимог п.12 ч.3 Закону №265/95-ВР.
Таким чином, проаналізувавши підстави застосування до позивачки штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення, яке за результатами розгляду позову у суді першої інстанції, вірно скасовано судом.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі №280/3291/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко