Справа № 950/3507/24
Номер провадження 3/950/1771/24
24 грудня 2024 року м. Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області Чхайло О. В., при секретарі судового засідання - Сивоконь А.І., за участю: особи, що притягується до відповідальності - ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Кучерука Т.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , заступника командира військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2
за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП;
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення А3425 № 2 від 30.10.2024 ОСОБА_1 звинувачується в тому, що вона, будучи заступником командира військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 , знаходячись в АДРЕСА_2 , 25.10.2024 своєчасно не надала соціально-демографічні дані 49 військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які самовільно залишили батальйонний район оборони військової частини НОМЕР_3 , внаслідок чого доповідь на адресу військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та Сумської спеціалізованої прокуратуру у військовій та оборонній сфері була здійсненна з порушенням встановлених термінів. Тими сам ОСОБА_1 допустила недисциплінованість та безвідповідальне ставлення до виконання покладених на неї обов'язків військової служби, а також заподіяла шкоди охоронюваним законом інтересам військової служби.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала. Зазначила, що ніякого наказу про обов'язок надання вищевказаних відомостей до її відома ніхто не доводив та в її посадові обов'язки це не входить.
Захисник останньої просив провадження у справі закрити посилаючись на те, що в ході судового розгляду не було доведеного звинувачень, висунутих ОСОБА_1 , оскільки наявними у справі доказами її вина не доводиться.
Свідок ОСОБА_2 , допитаний у судовому зсіданні, показав, що в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , він вказаний як свідок, але протокол він не підписував, та в день його складання взагалі знаходився в іншому населеному пункті, а саме в АДРЕСА_2 .
Заслухавши доводи особи, що притягується до адміністративної відповідальності, її захисника, покази свідка, дослідивши зібрані в ході судового розгляду письмові докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом є завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Ухвалюючи рішення, суд вважає, що досліджені в ході судового розгляду докази не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться їй в вину.
Так, в матеріалах справи мається протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо останнього за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 своєчасно не надала соціально-демографічні дані 49 військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які самовільно залишили батальйонний район оборони військової частини НОМЕР_3 .
Однак, суд не може погодитися з вказаними висновками та при прийнятті рішення враховує таке.
ОСОБА_1 , заперечуючи проти пред'явлено їй звинувачення, пояснила, що в її службові обов'язки не входить обов'язок надання будь-яких відомостей щодо військовослужбовців, які самовільно залишили територію розташування військової частини.
Такі її доводи в ході судового розгляду знайшли своє підтвердження, оскільки жодні докази на спростовані заперечень ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
За змістом типових обов'язків (а.с. 41) на офіцера-психолога надання зазначених відомостей не покладено.
Так само матеріли справи не містять й відповідного наказу командира військової частини про зобов'язання ОСОБА_1 надавати соціально-демографічні дані військовослужбовців, які допустили самовільне залишення військової частини.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Таким чином, не є доведеним, що ОСОБА_1 зобов'язана була надавати відомості, про які зазначено в протоколу про адміністративне правопорушення А3425 № 2 від 30.10.2024, за яким вона притягується до відповідальності ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Протилежний же висновок ґрунтувався б виключно на припущеннях, які в основу свого рішення суд покласти не може.
Інші докази на підтвердження винуватості останньої надані не були і матеріали справи їх не містять.
Сам же протокол про адміністративне правопорушення не може бути тим беззаперечним доказом, оскільки викладені в ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у органу, який розглядає матеріали справи.
При цьому суд відзначає, що з показів свідка ОСОБА_2 , допитаного у судовому зсіданні, встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення А3425 № 2 від 30.10.2024 він не підписував і взагалі в цей день знаходився в м. Лебедин Сумської області, а не за місцем складання протоколу, яким є с. Сад Сумської області.
ОСОБА_1 також зазначила, що протокол складався у її відсутності, з його змістом вона не знайомилася та для підпису він їй не пред'являвся.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення.
Таким чином, оцінивши всі наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає необхідним провадження у ній закрити на підставі ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 9, 247, 245, 251, 247, 280 КУпАП;
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі до Сумського апеляційного суду скарги через Лебединський районний суд Сумської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Олександр ЧХАЙЛО