Провадження № 11-сс/803/2256/24 Справа № 185/12782/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року про обрання запобіжного заходу щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Павлограді Дніпропетровської області, є громадянином України, не одружений, не працює, проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ст. 348 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27 січня 2024.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що з доданих до клопотання матеріалів видно, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень: таємного викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану (частина 4 статті 185 КК України) та замаху на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків (стаття 348 КК України).
Зазначає, що маючи незняту та непогашену судимість, ОСОБА_7 вчинив новий насильницький злочин у відношенні працівника поліції. Зазначене свідчить про схильність ОСОБА_7 до вчинення насильницьких злочинів, отже існує ризик продовження ним злочинної діяльності.
У разі визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 348 КК України, йому загрожує позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Під час затримання працівниками поліції ОСОБА_7 намагався втекти, спричинив тілесні ушкодження оперуповноваженому ОСОБА_10 , що свідчить про намагання підозрюваного уникнути відповідальності за свої злочинні дії. Отже наявний ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Запобігти зазначеним ризикам можливо лише застосувавши до підозрюваного запобіжний захід - тримання під вартою.
Жоден більш м'який запобіжний захід, зокрема домашній арешт, не зможе запобігти існуючим ризикам, зважаючи на повторне вчинення ОСОБА_7 насильницького злочину за наявності незнятої та непогашеної судимості.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відсутня обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, оскільки він перебував у стані необхідної оборони.
Зазначає, що стороною обвинувачення не було надано будь-яких доказів на підтвердження існування ризиків.
Вказує, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, на обліках в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно із положеннями ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити певні дії, передбачені КПК України.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Задовольняючи клопотання слідчого та застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя місцевого суду вважав, що долучені до клопотання слідчим докази дають підстави прийти до висновку, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Підтвердженням обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення є зібрані у кримінальному провадженні докази.
У своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини наголошував, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, приходить до висновку, що не надано доказів, що більш м'який запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальної поведінки підозрюваного, та, враховуючи встановлені обставини, а також відомості про особу підозрюваного, уважає за необхідне обрання йому запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що буде достатнім для запобігання встановленим ризикам, забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та проведення належного досудового розслідування, тобто буде дієвим.
Так, запобіжний захід застосовується виключно задля запобігання встановленим ризикам, факт існування яких наразі є доведеним стороною обвинувачення.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів приходить до висновку про наявність в даному випадку ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та вони дають достатніх підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи та досліджуючи всі наведені стороною обвинувачення ризики, визначені у ст. 178 КПК України обставини в їх сукупності, слідчий суддя місцевого суду обґрунтовано обрав підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слід зазначити, що запобіжний захід - це процесуальний захід, який полягає у тимчасовому обмеженні прав людини органом досудового розслідування, досягненням якого є певна мета.
Врахувавши всі обставини провадження, мету процесуальних обов'язків, можливість вчинити підозрюваним певних дій, колегія суддів приходить до висновку про неможливість застосування до нього іншого, більш м'якого, запобіжного заходу.
Мотиви прийнятого слідчим суддею місцевого суду рішення належним чином є обґрунтованими.
Європейський суд з прав людини наголошував, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Також у своїх рішеннях суд зазначав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, Європейський суд з прав людини зазначав, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено державою з огляду на суспільний інтерес.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що підозрюваний або обвинувачений вчинить дії, які будуть перешкоджати досудовому слідству, судовому провадженню або створять певну загрозу суспільству.
При визначенні та дослідженні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що особа одночасно, поза всяким сумнівом вчинить відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що вона має реальну можливість і необхідність їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у майбутньому.
Стороною обвинувачення в суді першої та апеляційної інстанції визнається доведеним, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доводи апелянта про те, що відсутня обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, оскільки він перебував у стані необхідної оборони не є слушними.
Так, розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим злочином, передбаченим ст. 348 КК України підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність останнього до вчинення інкримінованого злочину є обґрунтованою, та дає підстави для застосування щодо нього одного з запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, з метою здійснення подальшого розслідування.
На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлене з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді місцевого суду відповідає вимогам ст. 196 КПК України.
Враховано вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо тільки в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Саме такий застосований до підозрюваного запобіжний захід відповідає тяжкості інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, у вчиненні яких останній підозрюється.
Колегією суддів апеляційного суду на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінено в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим; міцність його соціальних зв'язків.
Обставини, на які вказувала сторона захисту, перевірені та враховані колегією суддів, однак вони не можуть бути підставами для зміни застосованого запобіжного заходу.
Колегія суддів зазначає, що висновок слідчого судді місцевого суду повною мірою відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, відтак, не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 407, 418, 419, 422, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4