Справа № 2-68/10
16 листопада 2010 року Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючої, судді Строни Т.Г., при секретарі Рик К.М., розглянувши в м.Турці позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Турківська міська рада Львівської області, ВАТ «Львівобленерго» про повернення самовільно захопленої земельної ділянки,
встановив:
До суду із даним позовом звернувся ОСОБА_1.
Посилається на те, що в листопаді 2008 року відповідач ОСОБА_2 самовільно захопив частину його земельної ділянки площею 0,0114 га.
Просить суд зобов»язати відповідача повернути йому самовільно захоплену земельну ділянку біля його житлового будинку.
В судовому засіданні позивач позов підтримав і надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач позов не визнав і пояснив, що він загородив свою земельну ділянку згідно проекту забудови , самозахоплення не вчиняв.
В судовому засіданні представниця міської ради підтримала позов і пояснила, що по заяві ОСОБА_1 комісія міської ради із участю спеціалістів управління Держкомзему виходила на місце і проводила обмір земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Обміром виявлено, що відповідач самовільно захопив частину земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0114 га. Із даним обміром відповідач не погодився .
В судовому засіданні представник ВАТ «Львівобленерго» пояснив, що вони відведеної для них земельної ділянки в спірному місці не мають, лінія еклектропередач проходить по земельних ділянках громадян міста. Де саме вона проходить в даному випадку : чи по межі земельних ділянок, чи ні, він сказати не може. Претензій на цю земельну ділянку вони не мають.
Вислухавши сторони, представників третіх осіб, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши обставини справи, всі наявні документи, призначивши повторний обмір земельних
-2-
ділянок , суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, із таких підстав.
Судом встановлено, що сторони є суміжними землекористувачами : їх земельні ділянки, що призначені для обслуговування житлових будинків межують між собою.
Рішенням Турківської міської ради № 182 від 13.07.1999 року позивачу ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га по вул. Джерельній. Коли земельна ділянка виносилася в натурі на місцевості , невідомо, в акті про це не зазначено, однак при винесенні на місці земельна ділянка незрозуміло чому збільшилася із 0,10 га до 0,1147 га; за рахунок яких земель, невідомо. Дозвіл на право закладки фундаменту головним архітектором та інспектором ДАБК не підписаний.
14.05.1998 року рішенням Турківської міської ради № 150 відповідачу ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га по вул. Джерельній. Із плану земельної ділянки під забудову ( а.с. 105) вбачається, що межа між земельними ділянками позивача та відповідача проходить по лінії електропередач.
На цьому місці відповідач почав будувати загорожу.
Також судом встановлено, що як план земельної ділянки під забудову ОСОБА_1, так і план земельної ділянки під забудову ОСОБА_2, не відповідають фактичному землекористуванню сторін ( а.с. 85,87,164); площі земельних ділянок, вказані в планах забудови та у схемі фактичного землекористування, не співпадають. Де має проходити межа між земельними ділянками сторін, позивачем не доказано.
Наведені вище обставини підтверджуються: копіями рішень Турківської міськради № 182 від 13.07.1999 року ( а.с.17, 83 , 96), копіями плану земельної ділянки позивача ( а.с. 18, 85 ), копіями акту без дати виносу в натуру ( а.с. 25, 84), копією дозволу ( а.с.26), копіями проекту забудови земельної ділянки ОСОБА_2 ( а.с. 30,105 ), актом ( а.с. 45,93,106 ), копіями плану земельної ділянки ОСОБА_1 ( а.с. 87, 145), копіями рішення Турківської міської ради № 150 від 14.05.1998 року ( а.с. 9, 101 ), копіями акту виносу в натуру земельної ділянки ( а.с. 102, 131), копіями дозволу на право закладки фундаменту ( а.с. 103, 132), планом території земельних ділянок ( а.с. 101), показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6
Не довіряти даним доказам у суду підстав немає.
Враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, а також беручи до уваги, що позивач відмовився від провадження землевпорядної експертизи, призначеної ухвалою суду від 23.07.2010 року, та акт від 23.04.2009 року ( а.с. 45, 86), підстав вважати, що відповідач захопив частину земельної ділянки позивача, у суду немає.
Акт від 17.11.2008 року ( а.с. 10), схеми суміжних земельних ділянок
( а.с. 89, 90, 94), суд до уваги не приймає і віри їм не надає, враховуючи те, що особи , які складали даний акт, а саме: свідки ОСОБА_4, ОСОБА_3., ОСОБА_7, районні спеціалісти із питань землеустрою, не змогли пояснити суду, по яких ознаках вони встановили самовільне захоплення частини земельної ділянки відповідачем; а також , звідки взялася у позивача земельна ділянка площею 0,1147 га при наявності рішення міської ради про передачу позивачу у приватну власність земельної ділянки біля житлового будинку площею лише 0,10 га, а також відповісти суду на уточнюючі питання, які були поставлені судом при призначенні землевпорядної експертизи. Що стосується довідки начальника Турківського РЕМ на а.с.11 , то вона уточнена довідкою від 12.05.2009 року ( а.с. 52, 98), а також поясненнями в судовому засіданні представника ВАТ «Львівобленерго» про те, що вони не знають, чи має проходити лінія електропередач по межі земельних ділянок сторін, чи ні.
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 4,10,11,60,212 ЦПК України, ст. ст.. 152, 158 ЗК України, суд
вирішив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 10 днів із дня його проголошення.
Головуюча-