Справа № 2-409/10
15 листопада 2010 року Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючої, судді Строни Т.Г., при секретарі Рик К.М., розглянувши в м.Турці позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення із житлового будинку,
встановив:
29.09.2010 року до суду із даним позовом звернувся ОСОБА_1.
Посилається на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1. В цьому будинку також проживають відповідачки, які на даний час не є членами його сім»ї, а він як власник позбавлений права проживати в своєму будинку, користуватися житлом та садибою та позбавлений права нормального життя.
Проживаючи в його житловому будинку, відповідачки чинять йому перешкоди в користуванні ним, тобто створюють такі умови, щоби він не міг користуватися будинком. Вони не пускають його в будинок, вчиняють сварки, викидають його речі із будинку, не дають можливості користуватися подвір»ям та городом, знищують дерева.
Просить суд виселити відповідачок із його власного житлового будинку, який потрібний йому для власного проживання.
В судовому засіданні позивач позов підтримав і додатково до наведеного у позовній заяві пояснив, що у нього із колишньою дружиною ОСОБА_5 та доньками, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, склалися особисті неприязні стосунки, відповідачки його кривдять, доньки не виявляють поваги до нього як до батька, не дають спокійно проживати у його власному будинку, постійно сваряться із ним. Він не бажає, щоби відповідачки проживали у його будинку, який йому потрібний для власного проживання, оскільки іншого житла у нього немає. Окрім проживання, він також бажає проводити ремонт у будинку, так як в будинку жилими є лише дві кімнати, інші є в недобудованому стані, і він бажає їх добудовувати, проживаючи в своєму будинку.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позов не взнала і пояснила, що вона є колишньою дружиною позивача. Декілька років назад
-2-
вони із позивачем розірвали шлюб. Вони із дочками зареєстровані в житловому будинку позивача, не заважають йому проживати; навпаки, позивач створює умови, неможливі для спільного проживання. Так як вона не має іншого житла, вимоги позивача про її виселення вважає незаконними.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала і пояснила, що є донькою позивача. На даний час вона із своїм чоловіком не проживає, живе по місцю своєї реєстрації в будинку позивача, має чотиримісячну дитину. Згідна виселитися лише на тих умовах, якщо батько їй сплатить гроші або купить квартиру. Вимоги позивача вважає безпідставними.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала і пояснила, що вона є донькою позивача, зареєстрована в житловому будинку батька, де мешкає із народження. Ніякої шкоди вона батькові не чинить, навпаки, він спричинив їй шкоду. Батькові вимоги вважає незаконними.
Вислухавши сторони, дослідивши обставини справи, всі наявні документи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, із таких підстав.
Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить позивачу на праві власності. В даному будинку позивач також зареєстрований на проживання. Іншого житла позивач не має. Відповідачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є доньками позивача, а відповідачка ОСОБА_2 є колишньою дружиною позивача, із якою вже декілька років як розірваний шлюб, і вони не проживають спільно однією сім»єю. Відповідачки також є зареєстрованими у будинку позивача.
Між батьком із одного боку та доньками і колишньою дружиною з другого боку після розірвання шлюбу склалися надзвичайно недоброзичливі стосунки. Позивач має постійні претензії до відповідачок щодо нормальних умов свого проживання, бажає закінчувати внутрішні ремонти будинку, оскільки в будинку житловими є лише дві кімнати. Житловий будинок є необхідним позивачу для власного проживання,а спільне проживання із відповідачками є для позивача неможливим. Відповідачки є повнолітніми працездатними особами: відповідачка ОСОБА_2 працює, відповідачка ОСОБА_3 має свою сім»ю, відповідачка ОСОБА_4 працює.
Наведені вище обставини підтверджуються : витягом про реєстрацію права власності від 08.06.2009 року, свідоцтвом про право власності від 08.06.2009 року, рішенням Турківського районного суду Львівської області від 09.02.2010 року, листом заст. начальника Турківського РВГУ МВСУ у Львівській області № 3063 від 11.08.2010 року на ім»я позивача, постановою про закінчення виконавчого провадження від 16.03.2010 року, відмовними матеріалами Турківського РВ ГУ МВСУ у Львівській області № 333-0922.
Не довіряти даним доказам у суду підстав немає, вони також підтверджуються сторонами.
-3-
В силу ст. ст. 317, 319, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником своїх прав. Власника може бути зобов»язано допустити до користування його майном інших осіб лише у
випадках і у порядку, встановлених законом. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи те, що між сторонами склалися, незважаючи на те, що між ними існують тісні родинні стосунки, особисті неприязні стосунки, спільне проживання їх у одному будинку є неможливим. А оскільки позивач іншого житла не має і бажає проживати у своєму власному будинку, здійснювати у ньому ремонт тощо, і не бажає, щоби у його житловому будинку проживали
його дорослі діти і колишня дружина, його вимоги про виселення відповідачок ґрунтуються на його праві власності і не можуть бути обмежені.
Вимоги відповідачки ОСОБА_3 про те, що батько зобов»язаний забезпечити її житлом: або сплатити гроші або купити їй житло, а також твердження відповідачок ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що позивач зобов»язаний надавати їм свій власний будинок для проживання їх у ньому, не ґрунтуються на законі.
В силу ст. 88 ЦПК України стягненню із відповідачок в користь позивача підлягають понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 8 гривень 50 коп. та витрат із ІТЗ в сумі 37 грвн.
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 4,10,11,60,88,212 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 386, 391 ЦК України, ст. 116 ЖК України, суд
вирішив:
позов задовольнити.
Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 разом із малолітньою дитиною та ОСОБА_4 із житлового будинку позивача ОСОБА_1 АДРЕСА_1.
Стягнути із відповідачок ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 по 15 грвн. 17 коп. понесених ним витрат по сплаті судового збору та витрат зі сплати за ІТЗ.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 10 днів із дня його проголошення.
Головуюча-