Провадження № 11-сс/803/2249/24 Справа № 201/14774/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 42024042020000049 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2024 року про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2024 року було задоволено клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_9 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42024042020000049 від 18.06.2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 362 КК України.
Накладено арешт на виявлене та вилучене під час проведення 22.11.2024 санкціонованого обшуку майно, заборонивши будь-яким особам користуватись та розпоряджатись ним, а саме:
1. Спадкова справа 36/2023 до майна померлої ОСОБА_10 на 79 арк.;
2. Спадкова справа №27/2023 до майна померлого ОСОБА_11 на 54 арк.;
3. Спадкова справа №1/2024 до майна померлого ОСОБА_12 на 45 арк.;
4. Спадкова справа до №20/2023 до майна померлого ОСОБА_13 на 80 арк.;
5. Флешнакопичувач чорного кольору е.ключ №008254;
6. Договір купівлі-продажу нерухомого майна №718 від 23.07.2024 та додатки до нього на 52 арк.;
7. Договір купівлі-продажу нерухомого майна №193 від 21.03.2023 та додатки до нього на 56 арк.;
8. Договір дарування №316 від 24.04.2024 з додатками на 66 арк.;
9. Спадкова справа №11/2023 до майна померлого ОСОБА_14 на 72 арк.;
10. Спадкова справа №30/2023 до майна померлого ОСОБА_15 на 79 арк.;
11. Спадкова справа №13/2022 до майна померлого ОСОБА_16 на 140 арк.;
12. Договір купівлі-продажу нерухомого майна №1193 від 15.11.2023 з додатками на 52 арк.;
13. Мобільний телефон SAMSUNG A31, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 ;
14. Блокнот фіолетово-жовтого кольору з написом 2024;
15. SSD накопичувач Kingston SUV400S37/1206;
16. Звіт про оцінку майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
17. Аркуш паперу зі зразком почерку ОСОБА_8 ;
18. Завірені копії нотаріальних дій на 14 арк.;
19. Жорсткий диск TOSHIBA 7546X2TAS X13.
Рішення суду обґрунтовано тим, що вилучені речі, постановою слідчого визнано речовими доказами згідно ст. 98 КПК України, і вони мають доказове значення для досудового розслідування.
Незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі іншим особам, власником вищезазначеного майна.
Таким чином, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Разом з апеляційною скаргою захисник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Просив визнати причини пропуску строку поважними, зазначив, що слідчий суддя розглянув клопотання прокурора без участі власника майна та його представника, а копію ухвали ним отримана лише 02 грудня 2024 року.
Вказує, що ухвала є незаконною та необгрунтованою, оскільки при її прийнятті слідчий суддя неповно та однобічно дослідив надані докази.
Зазначив, що слідчий суддею не було враховано, що в рамках вказаною кримінального провадження перевіряються 5 нотаріусів.
Обшук було проведено в порушення чинного законодавства з 7 ранку, з порушенням права на захист, оскільки працівники поліції заборонили нотаріусу дзвонити своєму захиснику.
Поняті, які були присутні під час обшуку є студентами Університету ДДВУС і є зацікавленими особами.
Крім того, адвокат зазначив, що вилучення жорсткого диску е-ключ, спадкових справ - паралізує роботу нотаріуса.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника третьої особи - адвоката ОСОБА_7 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з п.3 ч.2 ст.395 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвали слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Правило дотримання строку на оскарження ухвали слідчого судді з дня її оголошення, передбачене п.3 ч.2 ст. 395 КПК, надає потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.
За змістом ч.1 ст.117 КПК строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, неодноразово висловлював у своїх рішеннях Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява №32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).
Частиною 1 статті 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено.
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Як убачається з матеріалів судового провадження розгляд клопотання прокурора про арешт майна та ухвалення слідчим суддею оскаржуваного рішення відбулися 28 листопада 2024 року без участі учасників судового процесу (а.с.34-37).
У свою чергу матеріали справи не містять підтвердження тому, що представнику третьої особи, щодо майно якої вирішується питання про арешт - адвокату ОСОБА_7 надсилалася та ним отримана копія рішення слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2024 року.
Разом з тим, як стверджує апелянт і про це свідчать матеріали справи, про існування оскаржуваного рішення він дізнався 02 грудня 2024 року.
За таких обставин, враховуючи приписи п.3 ч.2 ст.395 КПК та вищенаведену правову позицію Першої судової палати ККС ВС, суд апеляційної інстанції вважає, що у даній справі наявні поважні причини, які унеможливили представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_17 своєчасно звернутися з апеляційною скаргою до суду у визначений законом строк, а тому цей строк, відповідно до приписів ч. 1 ст. 117 КПК, слід поновити.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема, арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За загальними правилами, передбаченими ч. 3 ст. 132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Положеннями ч.ч. 1, 2, 5, 6 статті 170 КПК передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі.
Обґрунтовуючи своє рішення про накладення арешту на виявлені та вилучені під час проведення 22.11.2024 року санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , речі та документи, слідчий суддя посилався на положення п.1 ч.2 ст.170 КПК та в ухвалі зазначив, що вказане у клопотанні нерухоме майно має значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні, відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК, а тому для виконання завдань кримінального процесуального законодавства, з метою збереження речового доказу, є необхідність у накладенні арешту на вищезазначене майно.
З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що в провадженні cлідчого відділення відділу поліції № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024042020000049 від 18.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 ч. 1 ст. 362 КК України.
Під час досудового розслідування 22.11.2024 прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_9 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_18 від 15.11.2024 (справа №201/14252/24, провадження №1-кс/201/5027/2024) проведено обшук в приміщенні нотаріальної контори, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час проведення обшуку було виявлено предмети злочинної діяльності, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, необхідні для проведення експертиз, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до постанови прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_9 про визнання речових доказів від 22.11.2024 року виявлені та вилучені речі та документи визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №42024042020000049 (а.с. 19-21).
Із змісту клопотання прокурора про арешт майна від 22 листопада 2024 року вбачається, що ним ставиться питання про накладення арешту на вилучені речі та документи, оскільки вони відповідають критеріям визначеним ст.98 КПК, зберігають на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, оскільки містять інформацію, за фактом вчинення групою осіб шахрайства та використання підроблених документів, що надають право на безпідставне набуття права власності на нерухоме майно, а тому з метою збереження речових доказів, а також з метою забезпечення повного, всебічного та своєчасного досудового розслідування у кримінальному провадженні є необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що вищевказані речі та документи не відповідають критеріям, визначеним ст.98 КПК, суд апеляційної інстанції відкидає, як неспроможні, та як такі, що суперечать матеріалам провадження.
Таким чином за наведених в оскаржуваній ухвалі обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про наявність правових підстав, визначених п.1 ч.2 ст.170 КПК, для накладення арешту на на виявлені та вилучені під час проведення 22.11.2024 року санкціонованого обшуку за адресою: м.Дніпро пр. Дмитра Яворницького, буд. 20, прим. 155, речі та документи, оскільки вони мають значення речового доказу у даному кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, обґрунтовано дійшов висновку щодо накладення арешту на вилучені речі та документи з позбавленням прав на користування та розпорядження ними.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчим суддею дотримано усіх вимог статей 132, 170, 172-173 КПК, належним чином перевірено та встановлено наявність обставин для арешту майна. Тому наведені в апеляційній скарзі в цій частині аргументи представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, як підстава для скасування рішення слідчого судді, є неспроможними.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що власникам або володільцям майна слід врахувати положення абз.2 ч.1 ст.174 КПК, згідно до якого арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З наведеної норми вбачається, що закон не обмежує можливість накладення арешту виключно на майно особи, яка б мала певний статус в кримінальному провадженні (підозрюваний, обвинувачений, засуджений). Окрім того, на даний час органом досудового розслідування проводяться необхідні слідчі дії для визначення осіб причетних до скоєння кримінального правопорушення.
За таких обставин зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, за яких адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_7 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2024 року про арешт майна, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.117 та ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Клопотання адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2024 року - задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2024 року про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4