Провадження № 11-сс/803/2005/24 Справа № 214/10286/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисниці ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Дніпро апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_7 , у інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подану на ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року, якою щодо підозрюваного за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст.28, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 14 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст.263 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 19 грудня 2024 року, включно, без визначення розміру застави,
встановила:
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП №4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 строком на 60 днів, тобто до 19 грудня 2024 року включно.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 скоїв кримінальні правопорушення за ознаками: незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини в особливо великих розмірах, вчинені у складі злочинної організації, якого 26 липня 2024 року затримано в порядку ст. 208 КПК україни та вручено письмове повідомлення про підозру.
Умисні дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст.28, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 14 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст.263 КК України.
Слідчий суддя мотивував свої висновки тим, що на даній стадії кримінального провадження, стороною обвинувачення доведено, що повідомлена ОСОБА_8 підозра є обґрунтованою. Слідчий суддя врахував особу підозрюваного, який раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК україни, вчинення якого потягло смерть потерпілого, належних висновків для себе не зробив та знову підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. ст.28, ч.3 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на 12 років, з конфіскацією майна, а тому слідчий суддя зробив висновок, що тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях є достатньою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя вказав, що ОСОБА_8 має слабкі соціальні зв'язки, немає власної родини, осіб на утриманні, офіційно не працевлаштований, немає легальних джерел доходу, раніше судимий. Має низьку громадську свідомість та патріотично не налаштований, під час військового стану (війни) під час мобілізації не вступив з метою боронити неньку Україну від російської агресії та окупації тому перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність або ухилитись від суду та слідства.
Слідчий суддя вказав, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисниця ОСОБА_7 , у інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року скасувати та застосувати щодо її підзахисного більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт.
В обгрунтування поданої апеляційної скарги захисниця зазначає, що прокурором не доведено обставин, що виправдовують підстави для продовження підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вважає, що до ОСОБА_8 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, адже ОСОБА_8 має стійкі соціальні зв'язки, ніяким чином не перешкоджає розгляду справи, не впливає на свідків, та страждає низкою захворювань, які прогресують.
Під час апеляційного розгляду справи:
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисниця ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги сторони захисту, наполягали на їх задоволенні.
- прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисниці ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги захисниці, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні СВ ВП №4 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12023041750001551, внесене до ЄРДР 19 грудня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України.
У межах вказаного кримінального провадження, 26 липня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України.
Апеляційний суд вважає, що висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України є обґрунтованими і підтверджуються доказами долученими до клопотання слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначив лише ймовірну причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд зазначає, що на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя та суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, у даному кримінальному провадженні існує доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255 (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна), ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна) КК України, а тому, розуміючи можливе застосування тяжкого покарання, у разі визнання його винуватим у вчиненні даних кримінальних правопорушень, останній може переховуватися від суду.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Крім того апеляційний суд погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України.
На теперішній час органом досудового розслідування не встановлені всі докази, які можуть підтвердити причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а отже останній безпосередньо, або через інших осіб, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків, потерпілого та іншого підозрюваного у даному кримінальному правопорушенні у даному кримінальному провадженні. В разі здійснення на них впливу з боку підозрюваного ОСОБА_8 останні можуть змінити свої покази, чим ввести орган досудового розслідування в оману та перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд наголошує, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні ще не завершено, що вказує на те, що свідки та потерпілі у справі не допитані у судовому засіданні, а тому підозрюваний ОСОБА_8 може здійснювати на них незаконний вплив, шляхом вмовлянь або погроз, з метою зміни їх показів задля уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того апеляційний суд погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_8 є співучасником злочинної організації та має певне коло знайомих із зв'язками у кримінальному середовищі, у зв'язку з чим, шляхом підкупу, погроз або тиску матиме змогу перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У судовому засіданні також доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості підозрюваного вчинити нове кримінальне правопорушення, або продовжити вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки останній не має постійного джерела доходу, ним було вчинено кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисниці про недоведеність існування ризиків, які передбачають необхідність обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими, адже при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що слідчим суддею було недотримано вимоги ч.3 ст.183 КПК під час постановлення ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в частині визначення розміру застави. Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок слідчого судді щодо не визначення розміру застави з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст.28, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 14 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст.263 КК України , за яке передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років, з конфіскацією майна.
Відповідно до положень ст.12 КК України особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк понал десять років або довічного позбавлення волі.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України за вчинення особливо тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, вищевказаних ризиків, тяжкості інкримінованого злочину, майнового та сімейного стану підозрюваного ОСОБА_8 , в тому числі, те, що він має зареєстроване та офіційне місце проживання, стан здоров'я підозрюваного, враховуючи існування суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 3000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9 084 000 (дев'ять мільйонів вісімдесят чотири тисячі) гривень, на даному етапі досудового розслідування буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним або навпаки, занадто малим для підозрюваного колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисниці ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року- скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.409 та ч.1 ст.412 КПК України, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого СВ ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст.28, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 14 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст.263 КК України, із визначенням застави у розмір 3000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить - 9 084 000 (дев'ять мільйонів вісімдесят чотири тисячі) гривень.
На підставі викладеного, керуючись статями 404, 405, 407, 409, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст.28, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 14 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст.263 КК України - задовольнити частково.
Продовжити до підозрюваного за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст.28, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 14 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст.263 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 грудня 2024 року.
Встановити заставу у розмірі 3000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 9 084 000 (дев'ять мільйонів вісімдесят чотири тисячі) гривень.
На підставі ч.5 ст.194 КПК у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні № 12023041750001551 від 19 грудня 2023 року та суду на кожний виклик;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
У разі внесення застави ОСОБА_8 підлягає негайному звільненню з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити термін дії покладених судом на ОСОБА_8 обов'язків до 19 грудня 2024 року включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
Роз'яснити ОСОБА_8 що у разі невиконання ним покладених на нього цією ухвалою обов'язків, застава звертається у дохід держави.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та такою, що оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4