Справа №757/50935/24-к Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5967/2024 Доповідач: ОСОБА_2
04 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року частково задоволено клопотання прокурора та, зокрема, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 02 січня 2025 року включно.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати в частині застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово за адресою: АДРЕСА_1 .6 або застосувати альтернативний запобіжний захід із визначенням застави.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що обвинувачений є раніше не судимою особою, який має на утриманні дружину та малолітню доньку та є єдиним годувальником своєї сім'ї, має міцні соціальні зв'язки, офіційно працевлаштований в ТОВ «СОІТ» на посаді водія АТЗ, характеризується по місцю роботи позитивно та до кримінальної відповідальності не притягувався. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Захисник звертає увагу суду на те, що попередня кваліфікація інкримінованого злочину обвинуваченого була за ч. 4 ст. 187 КК України, яка кваліфікувалась лише із-за суми грошових коштів в розмірі 3000 000 грн., існування яких не встановлено, тільки зі слів потерпілої, місце знаходження речового доказу як такого, також не встановлено, а тому чи була викрадена у потерпілої ОСОБА_8 саме така сума чи інша досудовим розслідуванням не встановлено. Крім того, потерпіла в своїх показах пояснює, що викрадені кошти були номіналом по 500 грн. та 1000 грн. При цьому, під час затримання ОСОБА_6 18.06.2024 року в порядку ст. 208 КПК України, жодної купюри грошових коштів зазначеного номіналу вилучено не було. Виходячи з таких обставин захисник вважає, що причетність ОСОБА_6 до інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 186 КК України виглядає досить сумнівно, а підозра на вчинення цього злочину є необгрунтованою. При продовжені строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором не було наведено доказів про існування ризиків. Захисник вважає, що ризик щодо незаконного впливу на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні є неможливий. Зазначає, що ризик переховуватись від органу досудового розслідування або суду ОСОБА_6 не зможе, оскільки не має для цього ресурсів, тим більше, що він зацікавлений у встановленні істини та розгляді справи судом. Стверджує, що судом першої інстанції при винесенні ухвали не надано належної оцінки долученим до клопотання суперечливим доказам, які мають істотне значення для висновків суду та не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що призвело до висновків, які не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін. Звернувшись із апеляційною скаргою, адвокат ОСОБА_7 не заявила такого клопотання, яке б узгоджувалося із наведеними вимогами ч. 4 ст. 422-1 КПК України. Прохання розглядати апеляційну скаргу виключно у присутності підозрюваного, тоді як ОСОБА_6 має статус обвинуваченого, не відповідає змісту ч. 4 ст. 422-1 КПК України, якою передбачено розгляд апеляційної скарги саме за участю сторін. За наведених обставин колегія суддів здійснює апеляційний розгляд без участі сторін кримінального провадження.
Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування відправосуддячи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність існування заявлених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосування найсуворішого запобіжного заходу зумовлене тим, що ОСОБА_6 на даний момент обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, спрямоване на заволодіння майном в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану, а суд першої інстанції вважає доведеними заявлені прокурором ризики, а саме те, що обвинувачений перебуваючи на волі, зможе переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, відповідно до змісту клопотання сторони обвинувачення ОСОБА_6 в місті Києві постійного місця проживання не має, зареєстрований на тимчасово окупованій території. З огляду на зазначене, ризик щодо переховування від суду, враховуючи, що у випадку засудження обвинуваченого за ікримінованою статтею, йому загрожує покарання до 13 років позбавлення волі, є вагомий. Небезпідставними є також ризик впливу на потерпілу та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином враховуючи кількість фігурантів справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належну процесуальну поведінку, колегія суддів не вбачає.
Посилання захисника на те, що обвинувачений є раніше не судимою особою, до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно за місцем проживання, утримує дружину та малолітню доньку та є єдиним годувальником своєї сім'ї, саме по собі не може слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність зазначених ризиків в клопотанні прокурора, колегія суддів вважає непереконливими.
Захисник в апеляційній скарзі стверджує про непричетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого правопорушення та відсутність доказів його причетності. Проте такі доводи є передчасними на даному етапі провадження, оскільки рішення про доведеність вини особи за пред'явленим обвинуваченням, щодо правильності кваліфікації її дій стороною обвинувачення, суд приймає лише на підставі досліджених доказів, яким оцінка надається в нарадчій кімнаті. Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
____________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4