справа № 760/23300/21 Головуючий у 1 інстанції: Аксьонова Н.М.
провадження №22-ц/824/16309/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
23 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-
У вересні 2021 року представник ДП «КиївГазЕнерджи» звернувся до суду із зазначеним позовом, який обгрунтовував тим, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу, постачання якого від 01.07.2015 року здійснює ДП «КиївГазЕнерджи» на підставі ліцензії АЕ №299069 від 26.06.2015 року.
Вказував, що пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з газопостачання, що відповідають умовам типового договору, опубліковано 26.06.2015 року в газеті «Сегодня» за №116.
Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений постановою КМУ №938, в редакції постанови КМУ від 02.03.2015 року №74.
Зазначав, що всі побутові споживачі, які продовжують після 30.06.2015 року отримувати на території ліцензійної діяльності постачальника зі спеціальними обов'язками ДП «КиївГазЕнерджи» природний газ, є такими, що засвідчили бажання укласти договір про надання послуг з газопостачання та прийняли цю пропозицію повністю, безумовно.
Після 30.06.2015 року отримання природного газу побутовим споживачем є моментом укладання вказаного договору. У разі, якщо за адресою побутового споживача не було здійснено припинення газопостачання до 01.07.2015 року, то він є таким, що від 01.07.2015 року уклав договір про надання послуг з газопостачання.
Постановою НКРЕКП №2500 від 30.09.2015 року затверджено «Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам».
Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (надалі - Договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником та є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього Договору. Фактом згоди Споживача про приєднання до умов цього Договору є сплачений Споживачем рахунок (квитанція) Постачальника за поставлений природний газ та/або фактичне споживання природного газу споживачем.
Також вказував, що відповідно до п.2.1 Договору постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору встановлено, що споживач розраховується з Постачальником за природний газ за ціною, що встановлюється Регулятором. Ціна на газ має зазначатися Постачальником у платіжних документах (рахунках та/або квитанціях абонентської книжки) про сплату послуг за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
Згідно з п.4.4. Договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижченаведених способів:
???- за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу;
???- або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період.
Відповідно до пункту 4.6. Договору при розрахунку за квитанціями абонентської книжки Постачальника Споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його Постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Зазначав, що 07 червня 2019 року в «Газеті по-українськи» за №43 були опубліковані зміни до умов Типового договору, зокрема пункт 4.6 Договору доповнено (конкретизовано), а саме: «Остаточний розрахунок за отримані послуги здійснюється до 25 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку не проведення розрахунків до 25 числа місяця наступного за розрахунковим, з 26 числа місяця наступного за розрахунковим умови Договору, в частині проведення розрахунків, вважаються порушеними, у зв'язку з чим Постачальник здійснює нарахування пені згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 34 543,77 грн.
Через неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором позивачем було припинено постачання природного газу про що складено акт на відключення газу №1883 від 30.09.2019 року.
Відповідно до розрахунку 3% річних становить - 1 248,89 грн, інфляційне збільшення заборгованості становить - 2 916, 90 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП «КиївГазЕнерджи» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг - послуг з постачання природного газу в розмірі - 30 377,99 грн., 3% річних в розмірі - 1 248,89 грн., інфляційні втрати в розмірі - 2 916,90 грн., а всього - 34 543,77 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач ДП «КиївГазЕнерджи» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов задовольнити.
В обґрунтування скарги вказує, що фактом згоди Споживача про приєднання до умов Типового договору є сплачений Споживачем рахунок (квитанція) Постачальника за поставлений природний газ та фактичне споживання природного газу споживачем, що підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунком із зазначенням фактичних обсягів спожитого газу на підставі показників лічильника.
Зазначає, що згідно з долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що його здійснено на підставі спожитих обсягів природного газу (показань лічильника).
Вважає, що при розгляді справи по суті суд першої інстанції не врахував норми статей 509, 525, 526, 610 ЦК України у взаємозв'язку з нормами ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чим грубо порушив дані норми матеріального права.
Також вказує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 34 543,77 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунком боргу.
Таким чином, в матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази наявності права відповідача користуватися квартирою АДРЕСА_1 на підставі чого з ним було укладено договір на постачання природного газу, який останній не виконував в повному обсязі та належним чином, у зв?язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений природний газ перед ДП «Київ ГазЕнерджи» у сумі 34 543, 77 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком боргу.
Враховуючи викладене, вважає, що судом першої інстанції не було належним чином оцінено та досліджено докази, наявні в матеріалах справи, а обставини справи судом було встановлено неправильно та неповно з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов неправильних висновків та прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За ч.1 ст.369 ЦПК України (в редакції, яка діяла на день призначення справи до розгляду) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що ДП «КиївГазЕнерджи» взагалі не визначило правового статусу будинку та його власників/співвласників, що унеможливлює вирішення судом питання про стягнення заборгованості по оплаті послуг саме з ОСОБА_1 , як власника вказаного майна.
Також, суд вважав, що позивачем ДП «КиївГазЕнерджи» не доведені суми заборгованості за увесь період, що зазначений в довідках про розмір заборгованості сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості.
Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Судом встановлено, що постачання природного газу від 01.07.2015 року здійснює ДП «КиївГазЕнерджи» на підставі ліцензії АЕ №299069 від 26.06.2015 року.
Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» забезпечує постачання газу за адресою:
АДРЕСА_1 .
Пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з газопостачання, що відповідають умовам типового договору, опубліковано 26 червня 2015 року в газеті «Сегодня» за №116.
Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений постановою КМУ № 938, в редакції постанови КМУ від 02.03.2015 року № 74.
Всі побутові споживачі, які продовжують після 30.06.2015 року отримувати на території ліцензійної діяльності постачальника зі спеціальними обов'язками ДП «КиївГазЕнерджи» природний газ, є такими, що засвідчили бажання укласти договір про надання послуг з газопостачання та прийняли цю пропозицію повністю, безумовно.
Встановлено, що після 30.06.2015 року отримання природного газу побутовим споживачем є моментом укладання вказаного договору. У разі, якщо за адресою побутового споживача не було здійснено припинення газопостачання до 01.07.2015 року, то він є таким, що від 01.07.2015 року уклав договір про надання послуг з газопостачання.
Постановою НКРЕКП №2500 від 30.09.2015 року затверджено «Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам».
Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником та є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. Фактом згоди Споживача про приєднання до умов цього Договору є сплачений Споживачем рахунок (квитанція) Постачальника за поставлений природний газ та/або фактичне споживання природного газу споживачем.
Відповідно до п.2.1 Договору Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для Споживача об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору встановлено, що Споживач розраховується з Постачальником за природний газ за ціною, що встановлюється Регулятором. Ціна на газ має зазначатися Постачальником у платіжних документах (рахунках та/або квитанціях абонентської книжки) про сплату послуг за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
За п.4.4. Договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижченаведених способів:
1) за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу;
2) або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період.
Згідно з пунктом 4.6. Договору при розрахунку за квитанціями абонентської книжки Постачальника Споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його Постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
07 червня 2019 року в «Газеті по-українськи» за №43 були опубліковані зміни до умов Типового договору, зокрема, пункт 4.6 Договору доповнено (конкретизовано), а саме: «Остаточний розрахунок за отримані послуги здійснюється до 25 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку не проведення розрахунків до 25 числа місяця наступного за розрахунковим, від 26 числа місяця, наступного за розрахунковим, умови Договору в частині проведення розрахунків вважаються порушеними, у зв'язку з чим Постачальник здійснює нарахування пені згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У зв'язку з неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Договором у Боржника виникла перед Заявником заборгованість у сумі 34 543,77 грн.
За ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.12 цього Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
За п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Положеннями п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно положеннь ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу, постачання якого від 01.07.2015 року здійснює ДП «КиївГазЕнерджи» на підставі ліцензії АЕ №299069 від 26.06.2015 року.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.1, 4 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Враховуючи положення закону, ОСОБА_1 зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Постачання природного газу здійснюється згідно «Правил постачання природного газу», затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496.
Згідно з п.2 розділу 3 «Правил постачання природного газу» постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором (НКРЕКП), які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природній газ у необхідних для нього об'ємах, а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначає договором.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному вебсайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
На письмову вимогу побутового споживача постачальник зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення безкоштовно надати побутовому споживачу підписану уповноваженою особою постачальника письмову форму договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Згідно з пунктом 4.4. Типового договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижченаведених способів: 1) за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу; 2) або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період. Вказана норма також знайшла своє відображення в пункті 13 Правил постачання природного газу.
Відповідно до абзаців 3,4 пункту 5 глави 4, розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем дані про об'єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.
Згідно з розділом ІХ глави 4 пункту 4 Кодексу газорозподільних систем, побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.
Отже, величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Як на підставу позовних вимог щодо укладення договору на підключення відповідача до споживання газу позивачем надано Акт №1646 про встановлення побутового лічильника газу, який було складено в присутності ОСОБА_1 .
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до пункту 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з газопостачання у розмірі 30 377,99 грн.
Крім того, позивачем було також заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
За ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 дійшла висновку, що приписи ст.625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням.
Оскільки відповідач має прострочене грошове зобов'язання перед позивачем, то колегія суддів вважає, що сума боргу підлягає стягненню з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ст.625 ЦК України, а саме, у розмірі 2 916,90 грн інфляційних втрат, 1 248,89 грн 3% річних.
Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 270 грн, а за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 405 грн, що разом становить 5 675 грн, то апеляційний суд стягує вказаний розмір судового збору з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Позов Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (код ЄДРПОУ 39835779) заборгованість за оплату послуг з постачання природного газу у розмірі - 30 377,99 грн, 3% річних у розмірі - 1 248,89 грн та інфляційні втрати у розмірі - 2 916,90 грн, а всього - 34 543, 77 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (код ЄДРПОУ 39835779) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 280 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: