Справа 760/30298/19 Головуюча в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/5896/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
19 грудня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарки: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року,-
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 27 грудня 2024 року.
Дане рішення мотивоване тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не припинили свого існування, а саме, ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких, пов'язаних із застосуванням насильства до потерпілої, що призвело до її смерті, та за яке, у разі визнання його винуватим, передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі. Також відсутні стримуючі фактори для поведінки обвинуваченого, такі як: міцні соціальні зв'язки, постійний заробіток і постійне місце проживання. Також, продовжують існувати ризики ухилення обвинуваченого від суду та вчинення тиску на потерпілих, що не дозволяє змінити запобіжний захід на інший, не пов'язаний із триманням під вартою.
В апеляційній скарзі обвинуваченого вказано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою судом проігнорувано його доводи щодо всебічного, повного й неупередженого дослідження обставин даного кримінального провадження та надання оцінки зібраним у кримінальному провадженні доказам, які свідчать про неможливість вчинення ним інкримінованого злочину, що є порушенням вимог ст.94 КПК України. Крім того, він зазначив, що під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор не довів наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і не надав суду жодного доказу його винуватості у вчиненні цього злочину. Просив змінити ухвалу та застосувати до нього запобіжний захід, а саме: носіння електронного засобу контролю.
У зв'язку із тим, що апелянтом не порушене питання про розгляд справи із участю сторін, апеляційний розгляд даного судового провадження проведений за правилами ч.4 ст.4221 КПК України без участі сторін.
Як вбачається із апеляційної скарги, обвинуваченим фактично порушене питання про зміну оскаржуваної ухвали. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була постановлена 29 жовтня 2024 року, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою був визначений до 27 грудня 2024 року. Між тим, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою був продовжений до 13 лютого 2025 року. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою фактично втратила чинність, висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість зміни цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч.1 ст.177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню в одному зі способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей чинного КПК України. Зокрема, аналіз положень ч.2 ст.177, ч.1 ст.194, ч.1 ст.196, ч.3 ст.199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України, можливо лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог обвинуваченого в частині скасування цієї ухвали.
Колегія суддів також зважає на те, що відповідно до вимог ст.407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення як такого, яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія судів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого у зв'язку із неможливістю зміни ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 4221 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4