справа № 758/2750/23 головуючий у суді І інстанції Захарчук С.С.
провадження № 22-ц/824/17920/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
18 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про застосування наслідків нікчемних правочинів,-
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до АТ «Сенс Банк» про застосування наслідків нікчемних правочинів.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з мотивів не сплати позивачем судового збору в сумі 12883,20 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції в повному обсязі не встановив обставини, не надав оцінку тим обставинам, що сума визначеного судового збору є непомірною для позивача.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції виходив з того, що при подачі позовної заяви позивачем не сплачено судовий збір.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до положень ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без руху з підстав не сплати судового збору.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у заяві про звільнення від сплати судового збору просила звільнити її від сплати судового збору з підстав, визначених ч. 1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір» через скрутний матеріальний стан, оскільки розмір судового збору значно перевищує 5% її доходу за попередній календарний рік, в підтвердження чого надала відповідні докази. Крім того, зазначила, що якщо суд дійде висновку про неможливість звільнення її від сплати судового збору, вирішити питання про зменшення суми для його сплати.
Відмовляючи позивачу у звільненні його від сплати судового збору, суд першої інстанції обмежився загальними фразами щодо відсутності підстав для звільнення її від сплати судового збору.
При цьому суд ніяким чином не звернув уваги та не надав оцінки доводам заявника в яких вона просила, у разі не можливості звільнити її від сплати судового збору зменшити його розмір.
Також суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху взагалі не навів доводів та обгрунтувань свого рішення про відмову у звільненні позивача від сплати судового збору з огляду на аргументи позивача в частині що вона н не має можливості сплатити зазначену судом суму судового збору.
На підтвердження вказаних доводів позивач надавала суду докази свого матеріального становища, а саме докази своїх доходів за попередній рік, у відповідності до яких за 2022 рік позивач отримали лише неустойку від ТОВ «Нова пошта» в сумі 413.66 грн. (а.с. 105).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не навів підстав з яких він не погоджується з доводами позивача, що сума судового збору, яку їй необхідно сплатити значно перевищує 5% її річного доходу за попередній рік.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Разом з тим, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).
У § 55 рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), від 19.06.2001, заява № 28249/95), ЄСПЛ підкреслив, що обмеження доступу до суду буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Отже, сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України «Про судовий збір».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат (пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК).
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20; постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11).
Тлумачення пункту 13 частини першої статті 353, статті 133 ЦПК України та інших норм процесуального законодавства, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що визначення розміру судових витрат охоплює собою, в тому числі, й визначення розміру судового збору, якій підлягає сплаті позивачем в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Тому ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, в якій визначено розмір судового збору щодо вирішення питання про повернення судового збору може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 760/9685/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 20 грудня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.