вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ,03110
inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 367/1820/24 Апеляційне провадження № 33/824/5574/2024Головуючий у суді першої інстанції - Карабаза Н.Ф. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
17 грудня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Тараненком Ярославом Юрійовичем, на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2024 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 17.04.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с.49,50).
Не погодившись з указаною постановою суду захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. без позбавлення права керування транспортним засобом.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції неправомірно застосував до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки, як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, останній не отримував посвідчення водія, тобто не мав і не має права керування транспортними засобами (а.с.52,53).
Постановою Київського апеляційного суду від 25.11.2024 клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції (а.с. 69,70).
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Тараненко Я.Ю. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судове рішення оскаржено в апеляційному порядку лише в частині застосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
У відповідності з вимогами статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 275558, водій ОСОБА_1 18.02.2024 о 19 год. 30 хв. по вул. Мечнікова, 118, в м. Ірпінь керував транспортним засобом «BMW X3» д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, що зафіксовано на бодікамеру поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Також у матеріалах справи міститься копія протоколу серії ААД № 275559 відповідного до якого ОСОБА_1 18.02.2024 о 19 год. 30 хв. по вул. Мечнікова, 118, в м. Ірпінь керував транспортним засобом «BMW X3» д.н.з. НОМЕР_2 та під час руху не дотримався безпечного інтервалу в результаті чого допустив зіткнення з іншим автомобілем, чим порушив п. 15.3 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КуПАП.
Указані встановлені судом фактичні обставини справи щодо відмови у проходженні огляду на стан сп'яніння визнані ОСОБА_1 .
За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно частини 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Визнаючи винним ОСОБА_1 суд застосував стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП, яка передбачає накладення штрафу з одночасним позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує на тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до існуючої практики ЄСПЛ, зокрема, проти України, розгляд справ про адміністративні правопорушення підпадає під гарантії статті 6 Конвенції у кримінальній сфері. Наведене пояснюється як каральною природою положень КУпАП, так і суворістю санкцій в окремих випадках (санкції за адміністративні правопорушення інколи є суворішими, ніж за кримінальні злочини).
Верховний Суд у постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 вказав, що призначене засудженому покарання без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та запобігання новим правопорушенням, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості.
При цьому об'єднана палата звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.
Отже, врахувавши всі фактичні обставини за яких вчинено адміністративне правопорушення та дотримуючись завдань КУпАП та мети застосування стягнення, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки, він не має права керування транспортними засобами, є необґрунтованими, не узгоджуються з вимогами матеріальних і процесуальних норм права, а тому не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення в межах санкції статті.
Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Тараненком Ярославом Юрійовичем - залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Оніщук