вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 365/521/24 Апеляційне провадження № 33/824/5038/2024Головуючий у суді першої інстанції - Хижний Р.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
17 грудня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Вак Ольгою Володимирівною, на постанову Згурівського районного суду Київської області від 27 вересня 2024 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Згурівського районного суду Київської області від 27.09.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу. Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с.27-30).
Не погодившись з постановою суду захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, повторності вчинення інкримінуємого правопорушення, а також докази, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія відповідної категорії. Наявна у справі довідка не є доказом про повторність вчинення правопорушення. Єдиним належним доказом вчинення адміністративного правопорушення є належним чином засвідчена копія постанови суду, яка у матеріалах справи відсутня (а.с.32-38).
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Вак О.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 182494 06.07.2024 о 19 год. 17 хв. в с. Згурівка по вул. І. Кирія, 21, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «БАЗ А079.24» д.н.з. НОМЕР_2 не маючи права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинене повторно протягом року, зокрема 23.06.2024 - постанова серії ББА № 115738, відповідно до якої ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1А ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с.1).
До протоколу, який направлено на розгляд суду, поліцією також додано: розписку ОСОБА_3 , якою він зобов'язався доставити автобус до місця постійного зберігання (а.с.2); диск з відео з камери поліцейського (а.с.3); довідку від 11.02.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 , термін дії з 19.11.1997, статус - вилучене(а.с.4); довідку про притягнення до адміністративної відповідальності від 11.07.2024 (а.с.5)
Визнаючи винним ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з повної доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Проте, суд апеляційної інстанції, з таким висновком суду погодитися не може.
Так, положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Статтею 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
В оскаржуваній постанові суд не прийняв аргументи сторони захисту, вказавши, що вони повністю спростовуються матеріалами справи. Так, ОСОБА_1 23.06.2024 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 3400 грн. Вказана постанова ОСОБА_1 не оскаржувалася, а відтак є чинною станом на 06.07.2024 року (дата вчинення правопорушення), доказів зворотного стороною захисту не надано. З відеозапису долученого до адміністративного матеріалу встановлено, що ОСОБА_1 добре орієнтувався, що не має права керування транспортними засобами, а також те, що 23.06.2024 року він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Наявність чи відсутність в даному випадку відповідної категорії у посвідченні водія не впливає на притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 позбавлений права керування.
Однак судом не було враховано, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив правопорушення, яке йому інкримінується, а також відсутні докази, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія відповідної категорії та немає права керування таким транспортним засобом.
Довідка про притягнення до адміністративної відповідальності від 11.07.2024 не свідчить про повторність вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушення за ст. 126 КУПАП, оскільки не містить відомостей про судові рішення (постанови). Зокрема, дана довідка містить інформацію про те, що ОСОБА_1 , протягом року притягувався до адміністративної відповідальності:
- 06.12.2023 року за ст. 126 ч. 3 КУпАП;
- 06.12.2024 року за ч. 1 ст. 126 КУпАП, штраф 425 грн. сплачено;
- 23.06.2024 року за ст. 126 ч. 2 КУпАП, штраф 3400 грн.;
- 05.05.2024 року за ст. 126 ч. 5 КУпАП (адміністративний матеріал направлено до Згурівського районного суду).
При цьому, слід звернути у вагу, що відомості в даній довідці явно не відповідають дійсності, оскільки на час складання протоколу (06.07.2024) та формування довідки (11.07.2024) ОСОБА_1 не міг бути притягнутий до відповідальності 06.12.2024.
Крім того, відомості за 23.06.2024 не містять інформацію про сплату штрафу, примусове стягнення штрафу, а також даних постанови чи рішення суду, за якими у ОСОБА_1 настала адміністративна відповідальність.
Відтак, вказаний доказ не можна визнати належними, допустимими, достовірними та таким, який узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і який свідчить про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Повторним відповідно до ст. 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395, повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Отже, те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Повторність вчинення протягом року аналогічного правопорушення повинна безумовно підтверджуватися безпосередньо самою постановою про накладення адміністративного стягнення, яка має бути завіреною належним чином, зокрема, повинна бути належним чином засвідчена та містити інформацію про набрання чинності, а також суду повинна бути надана інформація, що вказана постанова не оскаржувалась чи навпаки.
Так, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щодо особа що скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Отже, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Згідно положень ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачяться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Крім того, слід звернути увагу на те, що згідно відеозапису, долученому до матеріалів справи, поліцейські після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 повідомили про порушення правил дорожнього руху, а саме те, що він не має відповідної категорії на керування автобусами. В той же час, довідка про відсутність посвідчення водія відповідної категорії суду не надана, як і не надані належні докази того, коли, ким і на підставі чого було вилучене посвідчення водія, якщо таке вилучення мало місце.
Враховуючи кваліфікацію правопорушення, слід зауважити, що однією із кваліфікуючих ознак цього правопорушення є відсутність посвідчення водія відповідної категорії, а тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення за наявності такої кваліфікуючої ознаки як повторність, не є взаємовиключною обставиною в даному випадку та не свідчить про відсутність такого посвідчення взагалі, як це передбачено ч. 2 ст. 126 КУпАП, що є відмінною від диспозиції ч. 1 цієї статті, яка передбачає відповідальність за відсутності посвідчення у водія при собі чи непред'явлення такого поліцейському.
З наведеного вбачається, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого указаною статтею.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про достатність доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 є передчасним і помилковим, а отже постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Вак Ольгою Володимирівною - задовольнити.
Постанову Згурівського районного суду Київської області від 27 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Оніщук