11 грудня 2024 року м. Київ
Справа №758/12178/23
Провадження: № 22-ц/824/18293/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Нежури В. А., Соколової В. В.
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Білозор Олесі Олександрівни в інтересах ОСОБА_1
на рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Будзан Л. Д.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про зобов'язання не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу та порядку участі у вихованні дитини,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , відповідач), третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - Служба у справах дітей та сім'ї Подільської РДА в м. Києві, третя особа), мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_4 , який зареєстрований разом із матір'ю в квартирі АДРЕСА_1 . 12 червня 2019 року між сторонами зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2021 року у справі № 522/20144/21. Позивач зазначає, що відповідач в липні 2021 року без його згоди вивезла малолітнього сина до міста Києва, а пізніше до міста Хмільник. У подальшому, 22 листопада 2022 року між позивачем та відповідачем укладено договір про здійснення батьківських прав та графік спілкування батька із дитиною, відповідно до якого батьки домовились, що місцем проживання дитини є місце проживання матері та визначили порядок здійснення батьківських прав. Однак, позивач вказує, що позивач умови зазначеного договору не виконує та чинить перешкоди позивачу у спілкуванні із сином. Між сторонами є непорозуміння щодо участі у вихованні та спілкуванні з сином. Відповідач почала створювати штучні перешкоди, які призводили до неможливості його нормального спілкування з сином. Всі спроби мирним шляхом врегулювати питання участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною закінчувались конфліктами, та унеможливлювали участь позивача в житті сина. За час окремого проживання, відповідач повністю ізолювала дитину від позивача, та він позбавлений можливості бачитись із дитиною, спілкуватись із сином, хоча бажає приймати активну участь у його вихованні. З огляду на наявність перешкод у спілкуванні із дитиною, а також з метою належного виконання відповідачем батьківських обов'язків щодо спілкування та виховання спільного сина, враховуючи потребу дитини у спілкуванні з батьком, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.
На підставі викладеного просив суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з їх спільною дитиною - ОСОБА_4 та встановити наступний порядок та способи участі ОСОБА_1 у вихованні дитини:
-зобов'язати відповідача не чинити перешкод у спілкуванні із сином в телефонному режимі чи у режимі відео зв'язку через месенджер Вайбер кожного понеділка, середи та п'ятниці із 19-00 год. до 19-30 год.;
-зустрічатися та без перешкод спілкуватися із дитиною, особисто, без присутності матері - кожну 1 та 3 суботу та неділю кожного місця із 10-00 год. суботи до 18-00 год. неділі;
-зустрічатися та без перешкод спілкуватися із дитиною, особисто, без присутності матері - щорічно в день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_2 чи кожного року у першу суботу після дня народження дитини із 10-00 год. до 20-00 год. (у разі відсутності у дитини чи батька можливості зустрітися саме 05 березня кожного року);
-зустрічатися та без перешкод спілкуватися із дитиною, особисто, без присутності матері: щорічно в день народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи кожного року у першу суботу після дня народження батька із 10-00 год. до 20-00 год. (у разі відсутності у дитини чи батька можливості зустрітися саме 19 лютого кожного року); а також щорічно в день народження бабусі ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 чи кожного року у першу суботу після дня народження бабусі із 10-00 год. до 20-00 год. (у разі відсутності у дитини чи батька можливості зустрітися саме 24 листопада кожного року);
-зустрічатися та без перешкод спілкуватися із дитиною, особисто, без присутності матері - щорічно у святкові дні чи дні релігійних свят: 08 січня із 10-00 год. до 18-00 год.; другий день Великодніх свят із 10-00 год. до 18-00 год.;
-на час перебування дитини в дошкільному навчальному закладі чи в навчальному закладі під час осінніх канікул 1 половину канікул дитина перебуває у матері, 2 половину - у батька (за місцем його проживання); під час зимових канікул - 1 половину канікул дитина перебуває у матері, 2 половину - у батька (за місцем його проживання); під час весняних канікул -1 половину канікул дитина перебуває у матері, 2 половину - у батька (за місцем його проживання); під час літніх канікул (включно до 15 липня кожного року) дитина перебуває у матері, 2 половину (з 16 липня кожного року) - у батька (за місцем його проживання). У разі досягнення спільної згоди між батьками щодо направлення дитини під час зимових та/або літніх канікул до дитячого/оздоровчого/спортивного табору, періоди перебування дитини із кожним з батьків у цей строк можуть бути змінені шляхом досягнення між батьками такої домовленості письмово;
-батько має право самостійно на власний розсуд обирати місце та яким чином буде відбуватись його час на спілкування із дитиною, враховуючи побажання та інтереси дитини;
-у разі хвороби дитини чи отримання дитиною будь-яких травм зобов'язати ОСОБА_2 у той же день повідомляти про це батька ОСОБА_1 , а також надати інформацію стосовно стану дитини та її місця знаходження шляхом телефонного дзвінка чи відправлення відповідного повідомлення месенджером Вайбер за телефоном НОМЕР_1 ;
-за попередньою домовленістю, яка має бути не меш ніж за сім календарних днів, між батьками, в найкращих інтересах дитини кожен із батьків має можливість взяти дитину у відпустку за кордон. У випадку можливості виїду дитини за кордон за «горящою путівкою» строк попередньої домовленості щодо виїзду дитини за кордон може бути скорочено;
-на період дії військового стану на території України, батьки позбавлені можливості вивозу спільної дитини за межі України, крім настання обставин крайньої необхідності (загроза життю та здоров'ю спільної дитини), дитина може бути вивезена за кордон одним із батьків за наявності письмової згоди другого із батьків;
-батько ОСОБА_1 зобов'язується після закінчення спілкування повернути дитину матері ОСОБА_2 за місцем її перебування (проживання), а також забезпечити за свій власний рахунок комфортний та безпечний транспортний засіб для перевезення дитини з місця проживання матері до місця проживання (перебування) батька та з місця проживання (перебування) батька до місця проживання матері;
-зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 будь-яких перешкод у спілкуванні та побаченнях із сином.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Визначено ОСОБА_1 способи участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом встановлення днів зустрічей з дитиною з урахуванням бажання дитини, її стану здоров'я та психоемоційного стану, розпорядку дня дитини та графіку роботи навчальних закладів, в яких дитина отримує відповідну освіту, із врахуванням потреб, інтересів дитини за попередньою домовленістю з матір'ю дитини:
- кожної першої та третьої суботи і неділі місця з 11 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. в межах міста Києва в присутності матері;
- у святкові, канікулярні дні, дні народження почергово, за попередньою домовленістю між батьками;
- проведення спільного відпочинку з дитиною по 7 днів двічі на рік за домовленістю з матір'ю дитини;
- необмежене спілкування батька з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , особисто засобами телефонного, поштового, електронного, іншого способу зв'язку, за бажанням дитини;
- у разі хвороби малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якщо це припадає на день зустрічі з батьком, перенести зустріч на іншу дату, погоджену з батьком, з врахуванням інтересів дитини, її стану здоров'я та потреб.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що з боку відповідача після узгодження між сторонами місця проживання дитини із матір'ю, останньою, дійсно періодично чиняться перешкоди щодо надання можливості позивачу бачитись та спілкуватись з дитиною, а тому суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги в частині усунення перешкод відповідачкою у спілкуванні позивача з дитиною є доведеними.
Судом першої інстанції також, вказано, що відсутні обставини, які б беззаперечно свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати нормальному його розвитку, у зв'язку з чим, дійшов висновку, що спілкування позивача із сином буде сприяти повноцінному вихованню дитини, його розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить його виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що з наявних у справі доказах убачається, що з огляду на вік дитини, його фізичний стан та потреби дитини даного віку дні зустрічі кожної першої та третьої суботи і неділі місця з 11 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. мають відбуватись в межах міста Києва в присутності матері, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі адвокат Білозор О. О. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, змінити оскаржуване рішення в частині визначення ОСОБА_1 способу участі у спілкуванні та вихованні сина шляхом встановлення днів зустрічей з дитиною з урахуванням бажанням дитини, її стану здоров'я та психоемоційного стану, розпорядку дня дитини та графіку роботи навчальних закладів, в яких дитина отримує відповідну освіту, із врахування потреб, інтересів дитини за попередньою домовленістю з матір'ю дитини: кожної першої та третьої суботи і неділі місця з 11 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. в межах міста Києва без присутності матері.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, щопобачення батька з сином в присутності матері, за наявності встановлених судом першої інстанції обставин негативних відносин між батьками, не будуть сприяти належному спільному вихованню дитини, стабільному психологічному стану дитини.
Під час ухвалення судом першої інстанції рішення не враховано, що саме неможливість установлення між сторонами спільного мирного шляху щодо вирішення питання про можливість періодичного спілкування батька зі своїм сином, змусило позивача звертатись із даним позовом до суду.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалами Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, мотивуючи тим, що, ухвалюючи рішення про встановлений спосіб участі у спілкуванні та вихованні сина шляхом встановлення днів зустрічей з дитиною в присутності матері, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги наявні докази, зокрема, інформаційну довідку психолога від 26 січня 2022 року, також судом ураховувався вік дитини та його стан здоров'я. Вказує, що ОСОБА_1 неодноразово вчиняв сварки з нею в присутності сина, що негативно впливає на його психологічний стан. На підставі викладеного вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зустрічі батька з сином мають відбуватись в присутності матері.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Адвокат Білозор О. О. в інтересах ОСОБА_1 , підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Інші учасники у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справу.
Вирішуючи клопотання відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з урахуванням наступного.
Звертаючись до суду із клопотанням відповідач вказала підставою для відкладення судового засідання не призначення адвоката. Однак, подане клопотання не підтверджено належними та допустимими доказами.
Згідно висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16, відповідно до ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, проте суд може відкласти розгляд справи, якщо повідомлені стороною причини неявки буде визнано поважними. В той же час, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За викладених обставин та враховуючи, те, що відповідач висловила свої заперечення у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів не вбачала підстав для неможливості вирішити справу за відсутності ОСОБА_2 та представника третьої особи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Як вбачається з матеріалів справи, з 12 червня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2021 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_4 .
Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20 січня 2023 року, позивач та відповідач зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , та фактичне їх місце проживання знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до акту судово-медичного дослідження КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 1265/230 від 14 липня 2021 року, у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження, які утворились від дії тупих, твердих предметів, та могли виникнути 12 липня 2021 року. За ступенем тяжкості зазначені ушкодження були віднесені експертом до категорії легких тілесних ушкоджень.
14 липня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Відділу поліції № 2 (м. Одеса) із заявою про застосування до ОСОБА_1 заходів правового характеру, в зв'язку із нанесенням тілесних ушкоджень.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2021 року у справі № 522/15624/21, ОСОБА_1 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, 340 грн.
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 про встановлення місця проживання дитини разом із матір'ю.
Ухвалою Приморського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року у справі № 522/23680/21 заборонено ОСОБА_1 чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 із сином ОСОБА_1 до завершення розгляду справи в суді.
Відповідно до копії інформаційної довідки спеціаліста-психолога від 26 січня 2022 року № 131, вказано, що на відеозаписах у ОСОБА_6 спостерігається розосередженість уваги, що є природною поведінкою для дитини віком 2 роки 10 місяців під час спілкування (особливо онлайн спілкування). Тому визначити психоемоційний стан дитини в онлайн режимі неможливо. Для визначення психоемоційного стану дитини такого віку необхідно декілька (3-5) очних зустрічей в спеціально облаштованому для психологічної роботи з дітьми кабінеті. Так, псилохогом висловлено загальні зауваження про те, що будь-який вид насильства з боку будь-якої особи по відношенню до дитини або її близьких осіб спричиняють психіці дитини потужний стрес і можуть викликати непередбачувані наслідки для психічного і соматичного здоров'я дитини.
22 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та графіку спілкування батька із дитиною, відповідно до умов якого сторони узгодили графік спілкування батька із дитиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визначили місце проживання малолітнього сина із матір'ю.
27 грудня 2022 року позивачем здійснено ряд запитів до медичних установ щодо надання інформації про перебування на лікуванні його сина, а також позивачем долучено до позову переписку позивача із відповідачем в месенджері Вайбер із проханням надати можливість поспілкуватись із сином.
Крім того, в матеріалах справи міститься ряд копій медичних документів, які вказують на наявність фізичних захворювань ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та, відповідно, перебування, останнього, на лікуванні в медичних закладах.
Відповідно до висновку Подільської районної в м. Києві державної адміністрації № 106-642 від 22 січня 2024 року, орган опіки та піклування рекомендує визначити ОСОБА_1 час спілкування зі своїм сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , враховуючи його бажання, психоемоційний та фізичний стан здоров'я, вікові потреби та розпорядок дня дитини, з дотриманням графіку роботи навчальних закладів, в яких дитина отримує відповідну освіту та додаткове навчання із завчасним повідомленням матері про місце перебування дитини під час спілкування наступним чином:
-кожної першої та третьої суботи місяця з 11-00 год. до 18-00 год. наступного дня (неділі), в межах міста Києва, без присутності матері;
-після побачення з дитиною ОСОБА_1 повертає дитину до місця його постійного проживання та не допускає неправомірної зміни його місця проживання;
-необмежене спілкування батька із дитиною особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв'язку (Вайбер, Скайп, тощо);
-у разі хвороби малолітньої дитини, якщо це припадає на день зустрічі, перенести зустріч на іншу погоджену із батьком дату, враховуючи інтереси дитини, його стан здоров'я та потреби у повноцінному розвитку відповідного віку;
-спільний відпочинок з дитиною, а також дні народження, канікулярні та святкові дні, батьками вирішують самостійно між собою порівну, враховуючи рівність їх прав та обов'язків, а також виходячи із найкращих інтересів дитини.
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Судпри встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Батько та мати мають рівні права та обов'язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) виснувала, що положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.(висновок )
Визначаючи способи участі батька у вихованні дитини, суд першої інстанції, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, дійшовобґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , однак вирішуючи спір в частині встановлення обов'язкової присутності матері під час побачень позивача з сином, суд першої інстанції в достатній мірі не обґрунтував необхідність обов'язкової участі матері під час встановлених зустрічей батька з сином та не врахував наступного.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно висновку № 106-642 від 22 січня 2024 року, Подільська РДА в м. Києві вважала за доцільне проведення зустрічей ОСОБА_1 зі своїм сином ОСОБА_1 за відсутності матері, однак судом першої інстанції не наведено мотивів неприйняття вказаного висновку в частині визначення графіку побачень батька з сином без участі матері.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 07 серпня 2024 року в справі № 742/3278/23 (провадження № 61-7675св24), від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23 (провадження № 61-15097св23) та інші).
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.
Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 675/1124/22 (провадження № 61-1049св24), від 29 травня 2024 року в справі № 686/15230/23 (провадження № 61-3812св24) та інших.
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.
Судом установлено, що між сторонами існують емоційно напружені відносини та постійні конфлікти, які негативно впливають на психоемоційний стан сина сторін, тому ураховуючи інтереси дитини, суд вважає, що присутність ОСОБА_2 під час побачень ОСОБА_1 із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є недоцільним.
При цьому, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів про те, що внаслідок побачень ОСОБА_1 із сином без участі матері, можуть настати негативні наслідки по відношенню до дитини, як то фізичні, так і психоемоційні.
Колегія суддів зауважує, що наявні в матеріалах справи докази, зокрема, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та копія інформаційної довідки психолога від 26 січня 2021 року № 31 не можуть бути підставами для встановлення судом побачень за участі матері, оскільки такі докази лише підтверджують існування триваючого конфлікту між сторонами, а не завдання шкоди синові.
Отже, оскільки установлено, що позивач, який є батьком дитини, бажає піклуватись про сина, любить його, проявляє бажання щодо участі у вихованні сина та спілкуванні з ним, та за відсутності доказів неналежного поводження щодо сина батьком, так і доказів, які б підтверджували негативний вплив на фізичний та психоемоційний стан сина з боку батька, суд вважає, що встановлений порядок спілкування батька з дитиною має відбуватись без участі матері.
Колегія суддів звертає увагу на сталу практику Верховного Суду, що в такій категорії справ, незалежно від вирішення спору, сторони не позбавлені в майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні дитини із врахуванням змін поведінки позивача, відповідних вікових змін дитини, її розвитку та потреб, що буде відповідати, насамперед, засадам якнайкращого забезпечення інтересів дитини (див. постанову від 29 травня 2024 року в справі № 354/608/15).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для обов'язкової присутності матері під час побачень позивача з сином, тому рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року підлягає зміні шляхом викладення четвертого абзацу резолютивної частини в редакції цієї постанови. При цьому в іншій частині судове рішення залишається судом без змін.
Розподіл судових витрат
Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_1 , сплачені ним судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі у розмірі 1610 грн 40 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Білозор Олесі Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції.
Кожної першої та третьої суботи і неділі місця з 11 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. в межах міста Києва без присутності матері.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 23 грудня 2024 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
В. В. Соколова