9 грудня 2024 року м. Київ
справа №754/11757/24
провадження № 33/824/4903/2024
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_1 ,
на постанову Деснянського районного суду м. Києвавід 3 вересня 2024 року у складі судді Броновицької О.В. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП України ОСОБА_1
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києвавід 3 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави.
Судом встановлено, що 03.08.2024р. в 15.45 годин ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом - автомобілем Suzuki Swift д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Братиславській, 48 в м. Києві, маючи ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою, ОСОБА_1 через свого захисника, адвоката Шаповал Олену Вікторівну, 13 вересня 2024 року подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити.
В скарзі захисник просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 свої права у суді першої інстанції захищав самостійно, судове рішення не отримував. В ЄДРСР оскаржувану постанову оприлюднено 5 вересня 2024 року.
Вирішуючи питання про поновлення строку, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Оскаржувану постанову ухвалено 3 вересня 2024 року, апеляційну скаргу, відповідно до поштового штампу, подано 13 вересня 2024 року, тобто в строк передбачений законом.
Таким чином, враховуючи вище викладене, строк на апеляційне оскарження не пропущено, а тому клопотання не підлягає розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що судом не перевірені обставини події, щодо яких ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності та даних, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, суддею не надано належної оцінки показанням ОСОБА_1 , щодо обґрунтованості причин його відмови від проходження медичного огляду.
9 грудня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшли зміни до апеляційної скарги, в якій зазначено, що з відеозапису слідує, що підставою зупинки і направлення до закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 для проходження огляду є кримінальне провадження, а не технічна несправність автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Зазначає, що на відеозаписі відображено, що ОСОБА_1 постійно телефонує мама з приводу бабусі, у зв'язку з чим ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду.
Зазначає, що через 2 години 41 хвилину ОСОБА_1 пройшов медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», згідно висновку якого у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено.
Вказує, що відповідно до ст. 34 КУпАП обставинами, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 є перебування на його утриманні малолітньої доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку він кожного дня завозить до закладу дошкільної освіти (дитячий садок). Окрім цього, ОСОБА_1 є єдиним водієм транспортного засобу, його дядько перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині з 25.02.2020 року по теперішній час, тоді як ОСОБА_3 (бабусю) кожного дня необхідно доставляти на перев'язки до закладу охорони здоров'я. А тому позбавлення права керування транспортним засобом ОСОБА_1 вплине негативно на членів родини.
З урахуванням зазначеного, просить оскаржувану постанову в частині позбавлення права на керування транспортним засобом на 1 рік - скасувати, в іншій частині постанову залишити без змін.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - Шаповал О.В. підтримала змінену апеляційну скаргу. У судовому засіданні викликано та допитано працівника поліції, ОСОБА_4 , яким складено протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_4 зазначив, що зіниці ОСОБА_1 не реагували на світло, ОСОБА_1 погодився поїхати до лікаря, потім в установі відмовився від проходження огляду.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка з'явилась у судове засідання її захисника, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність як за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
За логікою цього складу адміністративного правопорушення відмовою є свідома, вольова та цілеспрямована поведінка водія, за якої він після отримання від працівника поліції законної вимоги пройти огляд на стан сп'яніння, роз'яснення порядку його проходження та наслідків відмови від проходження огляду не вчиняє дій, які від нього вимагаються та/або своїми діями перешкоджає виконанню таких дій.
Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 857335 від 3 серпня 2024 року, виходячи зі змісту якого ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку;
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- розпискою, якою підтверджено факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортного засобу;
- даними постанови про накладення адміністративного стягнення зафіксованого не в автоматичному режимі, відповідно до якого ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП;
- витягом з бази АРМОР;
- відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції на котрому зафіксовано факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду через те, що його в лікарні чекала хвора бабуся, суд відхиляє, так як причина відмови правового значення не має, крім того ОСОБА_1 проїхавши до медичного закладу, вже в ньому відмовився від проходження огляду.
Посилання на медичний висновок, зроблений ОСОБА_1 без присутності працівників поліції, через 2 години сорок хвилин після зупинки водія, суд не приймає так як такий огляд відповідно до вимог ст. 266 КУпАП є недійсним.
Апеляційний суд відхиляє посилання захисника Жолобова В.О. на те, що суд в даній справі може призначити основне стягнення більш м'яке, ніж встановлено КУпАП. Відповідно до положень ст. 130 КУпАП суд накладає санкцію, передбачену вказаною нормою, та не в праві призначити менше чи більше покарання.
Так, відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При цьому, накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є невід'ємною частиною стягнення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130КУпАП ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Законодавство про адміністративні правопорушення не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
У зв'язку з цим, санкція даної норми Закону з кожним роком постійно суттєво посилюється і на даний час є безальтернативною та суворою.
З огляду на положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 є єдиним водієм в сім'ї, не можуть слугувати підставою для задоволення вимог апеляційної скарги з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, наведені доводи захисника Жолобова В.О. в апеляційній скарзі про призначення йому стягнення без позбавлення права керування транспортним засобом не відповідають вимогам Закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова Деснянського районного суду м .Києвавід 3 вересня 2024 залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києвавід 3 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа