04 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених посадових осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таке рішення слідчий суддя мотивувала тим, що внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають лише ті заяви чи повідомлення, які містять у собі достатні дані, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення (злочину), а такими є об'єктивні дані (докази), що підтверджують реальність конкретної події злочину - час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, проте, як вбачається з матеріалів скарги, обставини чи відомості, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в заяві ОСОБА_5 , з якою вона звернулася до Офісу Генерального прокурора, не зазначені. Посилання особи, яка подала скаргу, на наявність відомостей та даних про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, є необґрунтовані.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважену особу Офісу Генерального прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових _________________________________________
Справа № 11-сс/824/5605/2024 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1
розслідувань за її заявою від 29 травня 2024 року про вчинення кримінального правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що чинні процесуальні норми законодавства не передбачають для слідчого чи прокурора іншої альтернативи, ніж невідкладне внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Компетенція щодо перевірки даних по заяві про кримінальне правопорушення належить виключно слідчому, прокурору.
Натомість суть її заяви перевірила сама слідча суддя, що не є її компетенцією. Крім того, слідчим суддею залишено поза увагою, що ч. 1 ст. 214 КПК України містить імперативний припис, згідно із яким слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов'язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування. Частиною четвертою цієї норми КПК України встановлено, що відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Однак, всупереч вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора не було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по її заяві та не розпочато досудове розслідування.
Також ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що копію ухвали слідчого судді від 02 липня 2024 року надіслано до її електронного кабінету лише 07 серпня 2024 року.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, учасники провадження в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про поважність причин своєї неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду не надсилали, а тому апеляційний суд, враховуючи, що, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без їх участі.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 , колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
З наведеного слідує, що пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції підлягає поновленню.
Враховуючи ті обставини, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року була постановлена без участі сторін, а її копію ОСОБА_5 було направлено лише 07 серпня 2024 року, колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_5 про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження цієї ухвали слідчого судді, у зв'язку з чим він підлягає поновленню.
Що стосується апеляційних вимог ОСОБА_5 , то колегія суддів враховує наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30 червня 2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, закон передбачає необхідність попереднього вивчення слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Як вбачається з наданих матеріалів, до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви від 29 травня 2024 року про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що в порушення вимог ст. 214 КПК України, відомості за заявою від 29 травня 2024 року про вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.
У самій заяві ОСОБА_5 повідомляє про вчинення кримінальних правопорушень суддями Черкаського апеляційного суду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , суддею Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_11 , суддею Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_12 , які є організаторами злочину та з корисливих мотивів схилили до злочину працівників медичних установ Черкащини для отримання статусу осіб з інвалідністю, в діях яких вбачаються ознаки злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. В заяві зазначено, що ОСОБА_13 подано запити щодо знаходження суддів ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_15 на лікарняних протягом 3 останніх років. На запити надано відповідь, що судді Черкаського апеляційного суду ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_16 протягом 3 років жодного разу на лікарняних не перебували. При цьому з джерела, яке ОСОБА_13 не може повідомити, відомо, що саме мати судді ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_17 торгувала статусами особи з інвалідністю, як і адвокатськими свідоцтвами та є обвинуваченою з даного питання у кримінальній справі № 712/4017/20. Аналогічна ситуація щодо статусу особи з інвалідністю має місце з суддями ОСОБА_11 та ОСОБА_18 , які організували набуття статусу особи з інвалідністю і своїм чоловікам.
Разом з тим, як встановлено за вимогами чинного законодавства, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Не кожна заява є заявою про кримінальне правопорушення, лише з огляду на те, що вона так іменується. Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про кримінальне правопорушення є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов'язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Між тим, заява ОСОБА_5 не містить очевидних фактів та відомостей, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, без яких викладені у її заяві обставини є лише припущеннями.
Що стосується доводів ОСОБА_5 щодо наявності у неї інформації з джерел, про які вона не може повідомити, то слід зазначити, що за вимогами ст. 214 КПК України, особа, яка звертається із заявою про кримінальне правопорушення має надати всю їй відому інформацію, що стосується обставин вчинення кримінального правопорушення та осіб, які його вчинили, в тому числі і стосовно джерел, з яких стало відомо про вчинення цього правопорушення.
Вищевикладене підтверджує обґрунтованість висновків слідчого судді, що скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, оскільки невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по такій заяві, яка містить твердження заявника про вчинення кримінальних правопорушень, що мають характер припущень, чого недостатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування, бо підставою для початку досудового розслідування є фактичні дані та конкретні обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення,не є бездіяльністю, про яку зазначає апелянт.
Вказаними обставинами спростовуються твердження ОСОБА_5 , що слідчий суддя відмовив у задоволенні її скарги, не маючи для цього законних підстав.
З цих же підстав колегія суддів не погоджується з доводами ОСОБА_5 , що слідчий суддя невірно надав оцінку обставинам, викладеним у її скарзі.
Що стосується тверджень ОСОБА_5 про те, що слідчий суддя не наділений правом перевіряти суть заяви про кримінальне правопорушення, то вони не ґрунтуються на вимогах закону, який передбачає, у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, необхідність попереднього вивчення слідчим суддею змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
За наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених посадових осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ___________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3