Справа № 276/2655/24
Провадження по справі №2-а/276/36/24
23 грудня 2024 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Бобра Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділу поліції 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Мартинюка Я.О., Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №318355 від 02.12.2024 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1190 грн., а також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
В позовній заяві позивач зазначає, що згідно винесеної 02.12.2024 року постанови його було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 02.12.2024 в 07:56 у смт. Іршанськ по вул. Новоборівська керував транспортним засобом ВАЗ 11183, д.н.з. НОМЕР_1 , в якого недостатньо освітлювався номерний знак, чим порушив п.2.9. «в» ПДР. Вказує, що 02.12.2024 о 07 год 56 хв. його було зупинено інспектором СРПП відділу поліції 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Мартинюком Я.О., який вказав на причину зупинки - керування транспортним засобом, у якого недостатньо освітлювався номерний знак. Позивач зазначає, що зупинка поліцейським була здійснена о 07 год 56 хв., в цей час була світла пора доби, був відсутній туман, дощ, снігопад і необхідності їхати з увімкненим освітленням номерного знаку взагалі не було, поліцейським замірів відстані щодо видимості дороги в напрямку руху не здійснювалось. Позивач вказує, що перед початком руху перевірив роботу зовнішнього освітлення даного транспортного засобу, в тому числі заднього номерного знаку, який освітлювався належно, такого порушення як «недостатньо освітлений номерний знак» ч.1 ст. 121-3 КУпАП не передбачено. Позивач своєї вини не визнає та вважає, що у його діях не було ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого вищевказаною статтею було незаконним, протиправним та необґрунтованим рішенням працівника поліції. Зазначає, що інспектором поліції не були повно і всебічно досліджені усі обставини справи та був грубо порушений визначений КУпАП порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, адже жодного розгляду справи взагалі не було, останній обмежився лише формальним складенням постанови без дотримання встановленої законом процедури, а фактичні обставини справи не відповідають дійсності.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 11.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі з повідомленням сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача - Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Представник відповідача вказує, що зі змісту постанови вбачається, що 02.12.2024 в 07:56 по вул. Новоборівська у селищі Іршанськ Коростенського району водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , у темну пору доби у якого не освітлювався задній державний номерний знак, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України. У зв'язку з порушенням вказаних норм працівником поліції було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн. Доказом встановлення вини Позивача у порушенні Правил дорожнього руху являється винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення, а також відеодокази. Зазначає, що позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому були роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а твердження позивача на неправомірні дії з боку поліцейського, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими. До відзиву долучено оптичний диск з відеозаписом, на який посилається представник відповідача у своєму запереченні проти позову, також просить проводити розгляд справи без участі представника відповідача ГУНП в Житомирській області.
Позивач в судове засідання не з'явився, до суду направив заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовільнити.
Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи відповідно до ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок довести правомірність свого рішення з використанням доказів, які були покладені в основу оскаржуваного рішення з обґрунтуванням висновків про правомірність своїх дій та порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.
Згідно ч.3 ст.79 КАС України відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.
Так, з матеріалів справи встановлено, що 02.12.2024 року інспектором СРПП відділу поліції 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Мартинюком Я.О. винесено постанову серії серії ББА №318355 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 1190 грн., передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, а саме за те, що 02.12.2024 року о 07:56 по вул. Новоборівська у с-щі Іршанськ Коростенського району водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 11183, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого недостатньо освітлювався задній державний номерний знак, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України.
З вказаною постановою позивач не згоден, так як вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Відповідно до п. 1.1.Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію"(далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбаченої ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року, Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року, Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року, Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року.
Згідно ч. 1 ст.121-3 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Приписами п. 2.9 «в» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: - не належить цьому засобу; - не відповідає вимогам стандартів; - закріплений не в установленому для цього місці; - закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; - неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України надається визначення термінів, зазначених у Правилах, зокрема:
- недостатня видимість - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо;
- темна пора доби - частина доби від заходу до сходу сонця.
Таким чином, із системного тлумачення наведених вище законодавчих положень, відповідальність за керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком настає під час керування ним у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості.
Разом з тим, в оскаржуваній постанові поліцейським не зазначено ні про наявність темної пори доби, ні умов недостатньої видимості.
Не вбачається наявність таких умов і з долученого відповідачем до відзиву відеозапису, чи проведення поліцейським будь-яких замірів видимості дороги в напрямку руху. Навпаки із долучено відеозапису вбачається, що спілкування працівника поліції з позивачем проводиться у світлу пору доби, а на вулиці відсутні туман, дощ чи снігопад, які б створювали умови недостатньої видимості.
Крім того, із загальнодоступних джерел інформації (http://astro.km.ua/calendar/solar_riseset/2024/12) вбачається, що схід сонця 02.12.2024 на території Житомирської області відбувся о 07 год. 45 хв. Будь-яких інших доказів про те, що на час зупинки позивача 02.12.2024 року о 07:56 була темна пора доби відповідачами суду не надано.
Крім того, диспозиція ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачає, що в даному випадку об'єктивною стороною правопорушення може бути керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
Таким чином, такого адміністративного правопорушення, як керування транспортним засобом, у якого недостатньо освітлювався задній державний номерний знак, диспозицією ч.1 ст.121-3 КУпАП не визначено.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання належних та допустимих доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Разом з тим, у ході судового розгляду така подія адміністративного правопорушення, як керування 02.12.2024 водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) належними доказами не підтверджена, а отже притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП з вказаних підстав є незаконним.
Інші доводи позивача про порушення працівниками поліції процесуального порядку розгляду справи спростовуються долученим до відзиву відеозаписом, проте, таке не спростовує факту протиправного притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП з підстав, зазначених вище.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч.1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд критично оцінює долучений до відзиву на позовну заяву відеозапис як джерело доказу інкримінованого ОСОБА_1 постановою серії ББА №318355 від 02.12.2024 року адміністративного правопорушення, оскільки з вказаного відеозапису описані в ній обставини не підтверджуються.
Жодних інших належних та достатніх доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП відповідачами надано не було.
Суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова серії ББА №318355 від 02.12.2024 року, оскільки лише опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Також, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Одночасно суд зауважує, що на виконання вимог ст.9КАС України суд вживав заходів необхідних для з'ясування всіх обставин у справі шляхом витребування доказів, однак відповідачем такі докази суду надані не були.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, то в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч приписам КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутності належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим оскаржувана постанова серії ББА №318355 від 02.12.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 судового збору, сплаченого ним за подання позовної заяви до суду в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Крім того, при зверненні до суду стороною позивача зазначено відповідачем інспектора СРПП відділу поліції 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Мартинюка Я.О.
Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС України).
Частиною четвертою статті 46 КАС України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Разом з цим, відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 11 частини першої статті 23 3акону України від 02 липня 2015 року №580-УІІІ «Про Національну поліцію» (далі - Закон) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 8 частини першої статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст. ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
Згідно п. 1 постанови Кабінету міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 730 «Про Створення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1. Так, згідно зазначеного переліку було утворено Головне управління Національної поліції в Житомирській області.
В свою чергу, інспектор СРПП відділу поліції 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Мартинюк Я.О. є працівником Головного управління Національної поліції в Житомирській області, не має процесуальної дієздатності, не є окремим суб'єктом цивільних правовідносин, не має статусу юридичної особи, не має самостійних рахунків у банках тощо.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що інспектор СРПП відділу поліції 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Мартинюк Я.О. не є самостійний суб'єкт владних повноважень, а діє як уповноважена особа - працівник органу Національної поліції - Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів», «розгляд яких віднесено до відання органів» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не його територіальний (відокремлений) підрозділ чи працівник.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач 1, до якого пред'явлено позов у даній справі - інспектор СРПП відділу поліції 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Мартинюк Я.О., є неналежним.
Отже, в задоволенні позову в частині його пред'явлення до інспектора СРПП відділу поліції 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Мартинюка Я.О. слід відмовити за безпідставністю.
На підставі ст. 19 Конституції України, керуючись ст.ст.7, 9, 23, 213, 251, 280 КУпАП, ст. ст.2, 77, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділу поліції 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Мартинюка Я.О. про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №318355 від 02.12.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач 1: Інспектор СРПП відділу поліції 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Мартинюк Ярослав Олександрович.
Відповідач 2: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, адреса місцезнаходження: 10001, Старий бульвар, 5/37, Житомир, Житомирська область; код ЄДРПОУ: 40108625.
Суддя Д.О.Бобер