23 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5830/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 17.04.2024, поданої через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-17149710 з урахуванням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з урахуванням інформації, викладеної в листі Міністерства юстиції України від 23.04.2024 за вих. № 64669/Ф-12978/11.1.1;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним в заяві ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 17.04.2024, поданої через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-17149710 з урахуванням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з урахуванням інформації, викладеної в листі Міністерства юстиції України від 23.04.2024 за вих. № 64669/Ф-12978/11.1.1;
- зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, повторно розглянути Заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний № ФИ-17149710 від 17.04.2024 з урахуванням інформації, викладеної в листі Міністерства юстиції України від 23.04.2024 за вих. № 64669/Ф-12978/11.1.1 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем викладені факти у зверненні позивача від 17.04.2024 реєстраційний номер № ФИ-17149710 безпосередньо Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України взагалі проігноровані та залишились поза увагою, про що свідчить незаконна та протиправна відповідь від 19.04.2024 за вих. № 4907-2024.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/5830/24; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
11.06.2024 до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Департамент діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені статтею 19 Конституції, Законами та нормативно-правовими актами України, не спричинивши при цьому порушення прав позивача та норм чинного законодавства України.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Управлінням соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради 01.03.2019.
17.04.2024 позивач через портал "Урядовий контактний центр" звернувся із заявою № ФИ-17149710 до начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, у якій зазначив, що керуючись статтею 40 Конституції України, повідомив, що 01.10.2015 слідчим відділенням Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області було порушене кримінальне провадження № 12015170300001412 від 01.10.2015. 18.01.2024 Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) винесено рішення по справі Fysun v. Ukraine, (Application Number 55637/18) та присуджено на користь позивача 3000 євро. Станом на 21.03.2024 рішення Європейського суду з прав людини Fysun v. Ukraine, (Application Number 55637/18) є виконаним. Внаслідок незаконних, протиправних дій та бездіяльності працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх керівників за відсутності, відомчого контролю за діями підлеглих, Державному бюджету України задано збитків на суму понад 120 тис.грн., що підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини Fysun v. Ukraine, (Application Number 55637/18). Тобто вищевказані працівники "Оновленої поліції" підірвали авторитет держави на Міжнародному рівні в наслідок незаконних дій та бездіяльності, що беззаперечно підтверджено, рішенням Європейського суду з прав людини Fysun v. Ukraine, (Application Number 55637/18). Згідно з позицією Європейського суду з прав людини - Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків "Лелас проти Хорватії", п. 74. У зв'язку з вищевикладеним та завданням збитків Державі на суму понад 120 тис. грн. внаслідок незаконних дій працівників "Оновленої та Реформованої поліції", що підтверджено доказами у додатках та непоодинокими заявами позивача щодо неналежного здійснення кримінального провадження № 12015170300001412, вимагає винних притягнути до відповідальності з проведенням службових перевірок з урахуванням всіх скарг позивача, направлених під час досудового розслідування, незаконних закриттів кримінального провадження, допущення довготривалого розслідування та тяганини, що підтверджено в повній мірі наданими доказами.
Окремо вимагав ініціювати відшкодування збитки Державі на суму понад 120 тис.грн, лише за рахунок винних працівників поліції та притягненням їх до кримінальної відповідальності.
Згідно з листом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.04.2024 за вих. №4907-2024: відповідно до наявних відомостей, у працівників Департаменту виникли сумніви щодо встановлення авторства звернення, що своєю чергою унеможливлює забезпечення захисту персональних даних від випадкової втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до таких даних /а.с.8/.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі за текстом - Закон №393/96-ВР).
Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно з статтею 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як встановлено судом, 17.04.2024 позивач через портал "Урядовий контактний центр" звернувся з заявою № ФИ-17149710 до начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Відповідно до змісту листа Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.04.2024 за вих. №4907-2024 скаргу ОСОБА_1 по суті не розглянуто, запропоновано звернутись до 29.04.2024 у будь-який робочий день в період часу з 09:00 до 18:00 із працівником Департаменту та бути готовим до виходу на відеозв'язок.
Суд звертає увагу, що згідно з Указом Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07.02.2008 № 109/2008, на який посилається позивач у позові, керуючись частиною другою статті 102 Конституції України та статтею 28 Закону України "Про звернення громадян", постановлено: Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян", упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; узяття під особистий контроль керівниками відповідних органів розгляду звернень; запровадження постійного контролю за організацією роботи посадових та службових осіб зі зверненнями громадян; з'ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків щодо розгляду звернень громадян.
Наказом МВС України від 15.11.2017 №930, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.12.2017 за №1493/31361, відповідно до статті 40 Конституції України, Закону України "Про звернення громадян", Указу Президента України від 07.02.2008 № 109 "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування", Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 348, підпункту 42 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, та з метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, поліпшення, удосконалення організації їх особистого прийому в органах та підрозділах Національної поліції України затверджено Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (далі - Порядок №930).
Відповідно до пунктів 1 та 3 розділу І Порядку №930 цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян. Дія цього Порядку не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №930 звернення громадян, що надійшли до органів (підрозділів) поліції з використанням засобів поштового зв'язку, мережі Інтернет, електронного зв'язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи "Урядовий контактний центр" та телефонну "гарячу лінію" Національної поліції України, приймаються, попередньо розглядаються та централізовано реєструються службою діловодства органу (підрозділу) поліції в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня в журналі реєстрації звернень громадян (додаток 1) або на реєстраційно-контрольних картках (далі - РКК) (додаток 2), придатних для обробки персональними комп'ютерами.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 12 та 13 розділу IV Порядку №930 керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об'єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.
Безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з'ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України.
Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України.
Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.
Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник органу або підрозділу поліції або його заступники встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на вихідний, святковий день, останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.
За результатами розгляду звернення громадянина виконавцем готується довідка про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні, яка доповідається керівнику органу (підрозділу) поліції разом з проектом відповіді заявнику. Керівник органу (підрозділу) проставляє свій підпис на довідці про ознайомлення із вжитими заходами під час здійснення перевірки інформації, викладеної у зверненні, або вчиняє резолюцію (доручення) про необхідність ужиття додаткових заходів з метою об'єктивного, усебічного та повного розгляду звернення. До звернень, які не потребують проведення перевірки, довідки не складаються.
Відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу.
Пунктами 14, 17 розділу IV Порядку №930 встановлено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон України "Про звернення громадян" і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначають заходи, вжиті органом чи підрозділом поліції в межах його компетенції для захисту конституційних прав громадян.
Якщо викладена у зверненні інформація належить до компетенції поліції не повністю, розглядається лише та частина, що стосується компетенції Національної поліції України. У цьому випадку копія звернення у строк не пізніше п'яти днів з наступного дня після реєстрації спрямовується виконавцем за належністю, про що повідомляють заявника.
Відповідно до пунктів 1-7 розділу V Порядку №930 скарга на дії чи рішення органу (підрозділу) поліції або їх посадових осіб подається в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до законодавства України, у разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Розгляд скарг громадян на дії (бездіяльність) працівників органів (підрозділів) поліції здійснюється в порядку, передбаченому цим Порядком.
За кожною скаргою громадян на наявність порушень чи недоліків у роботі органів (підрозділів) поліції або на дії (бездіяльність) поліцейських проводиться ретельна перевірка органом чи підрозділом поліції, до якого звернувся зі скаргою громадянин, або тим органом (підрозділом) поліції, якому доручено проведення відповідної перевірки керівництвом Національної поліції України.
За результатами перевірки виконавець складає і подає на розгляд керівнику органу (підрозділу) поліції або його заступникам рапорт (доповідну записку), в якому (якій) зазначає чи підтвердилися наведені відомості (факти) та яких заходів вжито для усунення виявлених порушень або недоліків. Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова відповідь.
Рішення за розглядом скарги громадянина приймає керівник органу (підрозділу) поліції (або його заступник), у провадженні якого знаходиться скарга. У разі визнання скарги громадянина обґрунтованою або такою, що підлягає задоволенню, забезпечується повнота і своєчасність її розгляду, приймаються рішення відповідно до законодавства України і негайно вживають заходів щодо поновлення порушених прав громадянина. Рішення вищого органу поліції за результатами розгляду скарги у разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в установлений законодавством України строк.
Забороняється надсилати скарги громадян для розгляду тим органам (підрозділам) поліції або їх посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, а також тим, які не мають повноважень для їх розгляду.
У разі необхідності підпорядкованому органу (підрозділу) поліції може бути доручено проведення додаткової перевірки конкретних обставин чи відомостей (фактів), викладених у зверненні громадянина, відповідно до законодавства України.
Розгляд і вирішення скарги, поданої з порушенням зазначеного строку, можуть бути здійснені у разі поновлення органом (підрозділом) поліції чи посадовою особою, що розглядає скаргу, строку, якщо буде визнано, що він порушений з поважних причин.
Суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2019 №342/158/17 дійшов висновку, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій.
Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Враховуючи встановлені обставини розгляду звернення позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано відповідь на звернення позивача від 17.04.2024.
Таким чином, суд з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 17.04.2024, поданої через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-17149710, та зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний № ФИ-17149710 від 17.04.2024.
Водночас, позовні вимоги в частині розгляду заяви частині з урахуванням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з урахуванням інформації, викладеної в листі Міністерства юстиції України від 23.04.2024 за вих. № 64669/Ф-12978/11.1.1, є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у заяві ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 17.04.2024, поданої через Урядовий контактний центр, реєстраційний № ФИ-17149710, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
На час розгляду даної справи відповідачем не розглянуто по суті заяву позивача ФИ-17149710 від 17.04.2024, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними та необґрунтованими. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у позові у частині вказаних позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені норми законодавства, якими урегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 40116086) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 17.04.2024, поданої через Урядовий контактний центр, реєстраційний № ФИ-17149710.
Зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний № ФИ-17149710 від 17.04.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна