23 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/13065/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.06.2024 № 063550006065 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
Зобов'язати Головне управління Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити ОСОБА_1 достроково пенсію відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що досягнувши пенсійного віку звернулась до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до п.3 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", проте відмовлено у призначенні пенсії. Вказане рішення позивачка вважає протиправним, оскільки нею разом із завою про призначення пенсії подано весь необхідний перелік документів для підтвердження факту виховання дитини з інвалідністю до 6 років, яка мала всі показники для визнання її дитиною - інвалідом до досягнення шестирічного віку, відтак позичка вважає, що має право на отримання пенсію за віком, як матір інваліда з дитинства.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідачі надали до суду відзиви на позов, в яких просять у задоволенні позову відмовити. Зазначають, що дитина-інвалід позивача померла у віці 5 років, тому підстави для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 мала дитину інваліда з дитинства.
Відповідно до копії свідоцтва про народження № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народилася дитина ОСОБА_2 .
Згідно медичного висновку № 666 від 28.11.1997 на дитину-інваліда з дитинства і до 16 років, ОСОБА_2 є дитиною інвалідом з дитинства. Довідка дійсна до 28.11.1999.
Згідно медичного висновку № 821 від 29.10.1999 на дитину -інваліда з дитинства і до 16 років, ОСОБА_2 є дитиною інвалідом з дитинства. Довідка дійсна 28.11.2001.
Згідно медичного висновку № 174 від 23.01.2002 на дитину -інваліда з дитинства і до 16 років, ОСОБА_2 є дитиною інвалідом з дитинства. Довідка дійсна 28.11.2003.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у віці 5 років і 3 міс., що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Овруцького РУТО Житомирської області 11.02.2002 року, запис №26.
01.05.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії як матері дитини інваліда з дитинства та подала відповідні документи.
За принципом екстериторіальності дану заяву розглянуто Головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке рішенням від 05.06.2024 №063550006065 відмовило позивачу у призначенні пенсії згідно ст. 115 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з невиконанням умов-виховання дитини до шестирічного віку.
Вказану відмову позивачка вважає незаконною та такою, що порушує її право на призначення пенсії на пільгових умовах .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-VI.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення", жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Відповідно до п. 2.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Пунктом 2.18 цього Порядку також визначено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення 18-річного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною - інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18 років (висновок про час настання інвалідності).
Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу, що не оспорюється у цій справі).
За змістом наведеної норми однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства.
Аналіз наведених норм права вказує на те, що законом не передбачена вимога щодо настання інвалідності дитини, інваліда з дитинства, саме до шестирічного віку. Також не передбачена така вимога для призначення пенсії, як обов'язковість визнання дитини інвалідом до шестирічного віку. У законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років та наявність страхового стажу не менше 15 років.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 501/2838/16-а, від 14.02.2019 у справі № 216/2437/16-а.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 по справі №330/2181/16-а (2-а/330/36/2016) провадження № 11-1060апп18 також зробила висновок, що визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства є виховання до шестирічного віку дитини - інваліда з дитинства.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню при розгляді цієї справі.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що п. 2.18 Порядку № 22-1 не суперечить положенням ст. 17 Закону № 1788-XII та ст. 26, абз. 4 п. 3 розд. VIII "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, оскільки не встановлює та/або не змінює механізм призначення такого виду пенсії.
У спірних правовідносинах, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народилася дитина- ОСОБА_2 , яка згідно медичного висновку № 821 від 29.10.1999 на дитину-інваліда з дитинства і до 16 років, ОСОБА_2 є дитиною інвалідом з дитинства.
Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у віці 5 років і 3 міс., що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Овруцького РУТО Житомирської області 11.02.2002 року, запис № 26.
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що діючим законодавством не визначено такої умови для призначення дострокової пенсії, як виховання саме до досягнення шестирічного віку дитини з інвалідністю, а передбачено лише наявність статусу особи з інвалідністю, враховуючи наступне.
Зі змісту пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-ІV вбачається, що пільга, пов'язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям інвалідів з дитинства та дітей інвалідів до 16 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.
Для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, а також обов'язкова умова, як виховання такої дитини до шести років, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Непрямим підтвердженням цього є встановлена ч. 6 ст. 179 Кодексу законів про працю України можливість надання жінці в обов'язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Натомість, за відсутності медичних показань до догляду за дитиною жінка не матиме можливості перебувати у такій відпустці і має прийняти рішення про вихід на роботу або припинення трудових відносин з роботодавцем.
Підсумовуючи зазначене вище, позивач не має права на призначення дострокової пенсії за віком як матері дитини з інвалідністю, оскільки вона не здійснювала виховання до шестирічного віку дитини - інваліда з дитинства, а здійснювала таке виховання до п"ятирічного віку дитини - інваліда з дитинства.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач обґрунтовано відмовив у призначенні позивачу пенсії на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.06.2024 є правомірним.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов необгрунтований , тому у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094. РНОКПП/ЄДРПОУ: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
23.12.24