23 грудня 2024 року м. Житомир
справа № 240/11048/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неподання до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України усіх передбачених пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та оформлених належним чином документів, необхідних для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, пов'язаної із проходженням військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно подати до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України усі передбачені пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та оформлені належним чином документи, необхідні для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, пов'язаної із проходженням військової служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання доручення Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_2 від 19.10.2022 №43836/С у період з 22.10.2022 по 26.11.2022 позивач разом з іншим особовим складом Десантно-штурмових військ Збройних Сил України проходив базову загальновійськову підготовку на території Естонської Республіки.
22 листопада 2022 року під час повернення представників Збройних Сил України до місця постійної дислокації сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої були травмовані військовослужбовці, в тому числі і позивач.
Враховуючи викладені обставини, певний час після ДТП позивач перебував на лікуванні за кордоном та в Україні.
10.04.2023 був виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 і 11.04.2023 зарахований до Військової частини НОМЕР_2 , зі списків якої був виключений 06.09.2023, а натомість 07.09.2023 зарахований до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надалі позивача було направлено на МСЕК для встановлення йому групи інвалідності. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №406890, виданою Житомирською обласною МСЕК №2 25.05.2023, ОСОБА_1 з 27.04.2023 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку із пораненням, пов'язаним із проходженням військової служби.
У зв'язку з цим після отримання довідки до акта огляду МСЕК він особисто звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому ОГД.
Із відповіді на адвокатський запит, отриманої від ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що документи щодо можливого призначення одноразової грошової допомоги надійшли до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України з Військової частини НОМЕР_1 на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) для прийняття відповідного рішення. За результатами розгляду Комісією прийнято рішення про повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з викладенням причин повернення в цьому рішенні (протокол від 22.11.2023 №22/д, витяг додається). Зазначено, що документи після доопрацювання можуть бути подані на розгляд повторно.
Проте, позивач зазначає, що у відповідача наявні всі документи, необхідні для прийняття рішення про призначення йому ОГД, в тому числі і документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Однак, на думку позивача, військова частина або свідомо не надає їх до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України або навмисно оформлює їх неналежним чином, не зазначаючи інформації, яка вимагається згідно з нормами чинного законодавства, щоб у будь-якому разі унеможливити прийняття Комісією рішення про призначення йому ОГД.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неподання до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України усіх передбачених пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та оформлених належним чином документів, необхідних для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву за вх.№37160/24.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що на момент отримання довідки ВЛК про обставини поранення та довідки МСЕК позивач вже не проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Саме тому, з моменту виключення позивача зі списків особового складу частини, а саме з 10.04.2023, відсутні будь-які правовідносини між Військовою частиною НОМЕР_1 та військовослужбовцем ОСОБА_1 . Починаючи з 06.09.2023, позивач звільнений з військової служби, а отже обов"язок щодо відпрацювання документів, передбачених Постановою №975 покладається на відповідний структурний підрозділ ТЦК та СП.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України надіслало до суду письмові пояснення за вх.№37077/24, у яких зазначає, що Міністерство борони України, як головний розпорядник бюджетних коштів наділений повноваженнями приймати рішення про повернення документів на доопрацювання, у разі коли такі документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю.
Зазначає, що рішення про необхідність доопрацювання документів жодним чином не обмежує право позивача на одержання сум одноразової грошової допомоги в майбутньому, а лише є встановленою формою дискреційних повноважень.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.10.2022 проходив військову службу в Збройних Силах України у складі Військової частини НОМЕР_1 .
На виконання доручення Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_2 від 19.10.2022 №43836/С у період з 22.10.2022 по 26.11.2022 позивач разом з іншим особовим складом Десантно-штурмових військ Збройних Сил України проходив базову загальновійськову підготовку на території Естонської Республіки.
26 листопада 2022 року під час повернення представників Збройних Сил України до місця постійної дислокації сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої були травмовані військовослужбовці, в тому числі і позивач.
Враховуючи викладені обставини, певний час після ДТП позивач перебував на лікуванні за кордоном та в Україні.
В подальшому, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2023 №101 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника НОМЕР_3 навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.04.2023 №52-РС на посаду робітника підсобного взводу забезпечення роти забезпечення Військової частини НОМЕР_2 , з 10 квітня 2023 року виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, вважати таким, що вибув до нового місця служби.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №406890 від 25.05.2023 позивачу під час первинного огляду встановлена ІІІ група інвалідності з 27.04.2023, яка настала внаслідок поранення, пов"язаного із проходженням військової служби.
21 червня 2023 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, пов"язаного з проходженням військової служби.
Листом від 01.07.2023 за вих. №812/4483, відповідно до пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, Військовою частиною НОМЕР_1 складено висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та направлено документи на розгляд до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України. В додатках до вказаного листа вказано: заяву про виплату ОГД; копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №406890; копія довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках №075273; копія телеграми про обставини травми №117/8316 від 29.11.2022; копія довідки військового-лікарської комісії №190 від 19.04.2023; згода на збір та обробку персональних даних; копія паспорта та ідентифікаційного коду.
За результатами розгляду поданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення від 10.11.2023 №22/д, оформлене протоколом засідання комісії у якому зазначено, що комісія відповідно до пункту 13 Порядку №975 дійшла висновку про необхідність повернення їх на доопрацювання, оскільки акти службових розслідувань не містять даних про перебування чи не перебування військовослужбовців або осіб, звільнених з військової служби, у стані алкогольного сп"яніння. Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) також не містять цих даних, чим порушено вимоги до складення згаданої довідки, яка передбачена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
З метою уточнення інформації, необхідної для визначення права на отримання одноразової грошової допомоги або підстав, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, комісія вирішила повернути документи військовим частинам, зокрема, солдата ОСОБА_1 (вч НОМЕР_1 ).
Відповідно до записів у військовому квитку позивача серії НОМЕР_4 , 06 вересня 2023 року ОСОБА_1 виключено зі списків Військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу №251 та з 07.09.2023 зараховано до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо неподання до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України усіх передбачених пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та оформлених належним чином документів, необхідних для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, пов'язаної із проходженням військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У розумінні статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон №2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2011 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.п.4, 5 ч.2 ст.16 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Частиною 2 статті 163 Закону №2011 визначено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Згідно з ч.ч.6, 9 ст.163 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі за текстом - Порядок №975).
Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності), військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства); документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подає уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Відповідно до п.п.12, 13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» визначений Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженим наказом Міністерства оборони від 14.08.2014 №530 (далі - Положення №530).
Згідно з п.4.5 Положення №530 за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, здійснюється виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (зі змінами) (далі - Порядок виплати допомоги).
Командир (начальник) військової частини, установи (організації), у якій проходив (проходить) службу військовослужбовець, зобов'язаний: роз'яснити права та пільги, установлені чинним законодавством для військовослужбовця (членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця), у тому числі щодо права на виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; сприяти своєчасному оформленню документів, визначених Порядком виплати допомоги; забезпечити належний контроль за виплатою одноразової грошової допомоги.
У разі звернення заявника до суду з позовом до військової частини або до ТЦКСП щодо відмови у виплаті грошової допомоги командир військової частини або керівник ТЦКСП (чи його представник) зобов'язаний письмово повідомити відповідний суд про те, що ні він, ні структурні підрозділи Міністерства оборони України не відносяться до належного відповідача, оскільки прийняття рішення про призначення допомоги належить до повноважень головного розпорядника коштів.
На підставі абзаців 6, 7 пункту 4.7 Положення №530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам оформляє та подає в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України командир військової частини.
Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України керівник обласного ТЦКСП за місцем проживання цих осіб.
Відповідно до п.4.9 Положення №530 висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та ТЦКСП), які здійснюють оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, подають до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України в 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів.
Якщо документи, необхідні для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, відсутні, уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та ТЦКСП), які здійснюють оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, надають заявникам допомогу в їх розшуку.
Згідно з п.4.10 Положення №530 заява та документи, що до неї додаються, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, подані з порушенням вимог Порядку виплати допомоги, розглядаються уповноваженим органом (військовою частиною, військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу, установою, організацією та ТЦКСП), що здійснює оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
З аналізу зазначених норм, судом встановлено, що до повноважень військових частин віднесено перевірку заяви про одноразової грошової допомоги та доданих документів на відповідність вимогам Порядку №975, здійснення допомоги у розшуку документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, а також складення та подання до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги. Такі повноваження стосуються документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам відповідних військових частин.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до встановлених у справі фактичних обставин, позивач після встановлення йому ІІІ групи інвалідності (27.04.2023) у зв"язку з пораненням, так, пов"язаним з проходженням військової служби, звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою від 21.06.2023 про виплату одноразової грошової допомоги. Водночас, ОСОБА_1 з 11.04.2023 був військовослужбовцем у підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_2 .
Проте, листом від 01.07.2023 за вих.№812/4483 Військова частина НОМЕР_1 відповідно до пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, сформовано висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та направлено документи на розгляд до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України. В додатках до вказаного листа надано: заяву про виплату ОГД; копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №406890; копія довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках №075273; копія телеграми про обставини травми №117/8316 від 29.11.2022; копія довідки військового-лікарської комісії №190 від 19.04.2023; згода на збір та обробку персональних даних; копія паспорта та ідентифікаційного коду.
Отже, суд зауважує, що за результатом розгляду заяви позивача від 21.06.2023 відповідачем вчинено всі дії, передбачені нормами Положення №530 та як наслідок - складено та подано до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Щодо доводів позивача про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 під час направлення до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, яка полягаєу направленні неповного пакету документів для призначення одноразової грошової допомоги, про що вказує Міністерство оборони України у витязі з протоколу №22/д від 10.11.2023, суд зазначає наступне.
Обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
При цьому, як встановив суд, Порядок №975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем, як уповноваженим органом, що здійснює оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, сформовано висновок та подано перелік документів на відповідність вимогам п.11 Порядку №975.
Водночас, суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України та п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Наведене свідчить, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що не можуть бути задоволені будь-які вимоги позивача з оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які не породжують для нього виникнення, зміну чи припинення жодних прав чи обов'язків, навіть і в тому випадку, якщо суд доходить висновку щодо певних порушень при здійсненні посадовою особою функціональних обов'язків при вчиненні таких дій.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2021 у справі №9901/345/20 надала висновок про те, що під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Водночас, як вказала Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові, для кваліфікації судом бездіяльності суб'єкта владних повноважень також необхідно встановити чи були б такі дії суб'єкта владних повноважень об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, причини їх невчинення.
В даному випадку суд встановив, що відповідачем, як уповноваженим органом, що здійснює оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги сформовано висновок та подано перелік документів на відповідність вимогам п.11 Порядку №975.
При цьому суд зауважує, що відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У межах розгляду даної справи судом не досліджується питання повноти наявних у Міністерства оборони України документів при прийняті рішення №22/д від 10.11.2023 про направлення їх на доопрацювання та питання про наявність чи відсутність у позивача права на одноразову грошову допомогу в разі встановлення інвалідності. Вказані питання, можуть бути предметом спору в межах позовних вимог заявлених до Міністерства оборони України.
Суд наголошує, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України ( пр-т Повітрофлотський, 6 м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст складено: 23 грудня 2024 р.
23.12.24