Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 грудня 2024 року Справа№200/8346/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у якій просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману частину грошового забезпечення та інших додаткових виплат в розмірі 420 286,75 грн за період з 29.01.2020 по 19.05.2024, які мали розраховуватися із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає таке.
ОСОБА_1 з 19.02.2015 по 10.10.2024 проходив військову службу на посадах Управління військових сполучень на Донецькій залізниці та перебував на грошовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У відповідь на адвокатський запит адвоката позивача відповідач листом від 28.10.2024 повідомив, що при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення позивача не застосовував для розрахунку розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року.
Такі дії відповідача, на думку позивача, суперечать чинному законодавству, а тому він звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою суду від 03.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №200/8346/24. Визначено, що справа розглядатиметься порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому викладено прохання у позові відмовити, з огляду на те, що Постановою № 704 чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З урахуванням вичерпання часу на надання інших заяв по суті справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних у ній матеріалів.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 громадянин України, паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серія НОМЕР_3 від 03.06.2015.
Відомості витягу з послужного списку особової справи підполковника ОСОБА_1 свідчать, що протягом періоду з 19.02.2015 по 10.10.2024 позивач перебував на військовій службі та займав посади в Управлінні військових сполучень на Донецькій залізниці.
10 жовтня 2024 року наказом № 197 звільнений у відставку за пп. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з виключенням з військового обліку.
24 жовтня 2024 року адвокат Берестень В. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся із адвокатським запитом № 10/2024-40 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 за змістом якого просив повідомити чи проводився у період з 29.01.2020 по 20.05.2023 розрахунок та виплата ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого з використанням прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року.
Також 24 жовтня 2024 року адвокат Берестень В. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся із адвокатським запитом № 10/2024-41 до начальника Управління військових сполучень на Донецькій залізниці, який за змістом аналогічний вищевказаному.
Листом від 28.10.2024 № 09/02/106 у відповідь на адвокатський запит від 24.10.2024 № 10/2024-40 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив таке.
ОСОБА_1 встановлено 36 тарифний розряд і посадовий оклад, визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 - 1 762,00 грн на відповідний коефіцієнт згідно із додатком 1 - 3,84, що склало 6 770,00 грн.
ОСОБА_1 має військове звання «підполковник» і оклад за військовим званням, визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 - 1 762,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 14 - 0,8, що склало 1 410,00 грн.
Наведений розрахунок грошового забезпечення позивача підтверджується наявною у матеріалах справи архівною відомістю про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за спірний у справі період.
Відповідач нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення, виходячи із прожиткового мінімуму у розмірі 1 762,00 грн, не спростовував.
За встановлених обставин, правова позиція суду така.
Статтею 17 Конституції України закріплено, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції, на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29 січня 2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
Разом з цим, Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Згідно статті 6 Закону №2017 базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначено, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Отже зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
З огляду на вищезазначене, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначив, що враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Законів №294-ІХ та №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Водночас Верховний Суд вказав, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.
Відповідно до ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: у 2020 році - 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: у 2021 році - 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: у 2022 році - 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: у 2023 році - 2684,00 грн.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму, установленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Водночас, зазначення судом вище грошового забезпечення включає у себе всі види грошового забезпечення, що були нараховані й виплачені позивачу за спірний період та розмір яких розраховується із використанням прожиткового мінімуму, установленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Щодо способу захисту.
Позивач просить суд стягнути з відповідача недоотриману частину грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 у розмірі 420 286,75 грн.
Суд з даного приводу зазначає таке.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 465/273/16-а, серед іншого викладено висновки щодо розмежування способів захисту "зобов'язання нарахувати та виплатити" і "стягнення коштів".
Так, суд касаційної інстанції констатував, що коли спір виник щодо неправомірної, на думку позивача, відмови у призначенні пенсії, допомоги чи іншої виплати або неправильного визначення її розміру, належним способом захисту є зобов'язання вчинити дії - нарахувати і виплатити відповідну пенсію чи допомогу. При цьому немає підстав стягувати відповідну суму, оскільки рішенням відповідного органу її ще не призначено.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зауважує, що предметом спору є саме бездіяльність відповідача щодо ненарахування й невиплати грошового забезпечення, розрахованого із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, установленого законом на відповідний календарний рік, тобто конкретна сума грошового забезпечення, що належить донарахувати (заборгованості) ще невизначена й ненарахована, а тому суд вважає, що належним способом захисту буде зобов'язання нарахувати й виплатити позивачу недоотриману частину грошового забезпечення, розрахованого із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, установленого законом на відповідний календарний рік, з урахуванням фактично виплачених сум.
Вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, про яку мовиться за текстом позову, суд не розглядає, оскільки відповідні вимоги не заявлено у прохальній частині позову.
Ураховуючи викладене, позов належить задовольнити частково з підстав та у спосіб, що викладені судом вище.
Щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, суд зазначає, що розподіл цих витрат може бути вирішеним після подання відповідної заяви разом із доказами понесення таких витрат.
Розподіл судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Керуючись вимогами ст.ст.2, 6-11,12, 77, 90, 241 246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії, які були фактично виплачені) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 23 грудня 2024 року.
Суддя І.В. Буряк