Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 грудня 2024 року Справа№200/7951/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (юридична адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов'язання провести перерахунок пенсії з 04.10.2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - третя особа). Просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.10.2024 року № 056650002847 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2024 року в розмірі у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області № 056650002847 від 11.10.2024 року йому було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки від 25.10.2019 року № 680 період роботи заявника з 27.04.2007 року по 02.08.2016 року вже зараховано до стажу за Списком № 1, так як ОСОБА_1 працював в цей період 50% в обліковому періоді на підземних роботах.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що право на обчислення пенсії відповідно до положень ст. 8 Закону № 345 виникає за наявності трьох умов: 1) працівники видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, або ж працівники працюють на шахтобудівних підприємствах, або ж є працівниками державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості; 2) працівники, які видобувають зазначені у ст. 1 Закону № 345 корисні копалини та працівники, які працюють на шахтобудівних підприємствах зайняті на підземних роботах повний робочий день; 3) робота передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Отже, однією із необхідних умов набуття права на обчислення пенсії відповідно до положень ст. 8 Закону № 345 є наявність 15 років роботи саме з повним робочим днем під землею.
Після перерахунку пенсії страховий стаж позивача становить 43 роки 05 місяців 06 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 15 років 11 місяців 01 день, з них: 06 років 07 місяців 24 дні - стаж на підземних роботах за Списком № 1 з повним робочим днем під землею, що дає право на обчислення пенсії згідно положень ст.ст. 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; 09 років 03 місяці 06 днів - пільговий стаж роботи за Списком № 1 (період роботи з 27.04.2007 по 02.08.2016), робота пов'язана з підземними роботами 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді).
Представник відповідача зазначив, що згідно даної довідки, позивач працював 50% і більше в обліковому періоді на підземних роботах у ПРАТ «ШУ «Покровське»: з 27.04.2007 року по 30.05.2007 року учнем гірника на маркшейдерських роботах підземного з оплатою підземного робочого; з 31.05.2007 року по 02.08.2016 року гірником на маркшейдерських роботах підземного, виконувались на виробництві гірничі роботи, ведення гірничих та інших видів робіт з метою добування вугілля, що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1.1г. Дана професія передбачена Списком 1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1.1г згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Також представник відповідача зазначив, що період роботи з 27.04.2007 року по 02.08.2016 року (09 років 03 місяці 06 днів) зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 1, однак не підлягає зарахуванню до стажу на підземних роботах за Списком № 1 з повним робочим днем під землею, що дає право на обчислення пенсії згідно положень ст.ст. 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки професія гірник на маркшейдерських роботах віднесено до працівників зайнятих на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік ( в обліковому періоді) відповідно до пункту 1.1 г, підрозділу 1, розділу I Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Стаж на підземних роботах за Списком № 1 з повним робочим днем під землею, що дає право на обчислення пенсії згідно положень ст.ст.1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» ОСОБА_1 становить 06 років 07 місяців 24 дні.
Отже, представник відповідача вважає, що правові підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2024 року в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відсутні.
Представник третьої особи надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не погоджується з позицією позивача, що рішеннями судів у справі № 200/2329/24 було встановлено наявність у позивача не менше 15 років 11 місяців з огляду на те, що в рішеннях суду таке твердження було зазначено лише позивачем в своїх доводах і це була позиція лише позивача.
Суд такої обставини не встановлював.
В свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звертало увагу суду про відсутність у позивача 15 років пільгового стажу на підземних роботах.
Представником третьої особи також зазначено, що до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28 січня 2014 року у справі № 21-455а13, від 24 червня 2014 року у справі № 21-236а14, від 20 січня 2016 року у справі № 459/6146/13-а та Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 392/17/17.
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки від 25.10.2019 року № 680 період роботи позивача з 27.04.2007 року по 02.08.2016 року був зарахований до пільгового стажу за Списком № 1.
Проте, до цього стажу не може бути застосований Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» оскільки, в цей період, позивач працював 50 % в обліковому періоді на підземних роботах.
Також в матеріалах пенсійної справи наявна довідка від 25.03.2021 року № 187 в якій зазначено, що в період з 27.04.2007 року по 02.08.2016 року позивач працював 50% і більше в обліковому періоді на підземних роботах за Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1.1г. За професією гірник на маркшейдерських роботах.
Отже, оскільки посада, на якій працювала позивач, відноситься до пункту «г» підрозділу 1 розділу 1 Списку № 1, яким передбачено зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), то ОСОБА_1 права на отримання пенсії у розмірі, передбаченому статтею 8 Закону № 345-VI не має.
При цьому надання позивачем до позову довідку від 10.08.2023 року № 61 про спуск-виїзд в шахту не має жодного значення, оскільки важливим є кількість часу, проведеного під землею.
Як свідчать матеріали справи, посада, на якій працював ОСОБА_1 відноситься до пункту «г» підрозділу 1 розділу 1 списку № 1, яким передбачено зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), тому дія Закону № 345-VI на позивача не поширюється.
З огляду на вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за віком за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з листопада 2019 року.
04 жовтня 2024 року позивач подав заяву про перерахунок пенсії, якою просив нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2023 року в розмірі у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено ст. 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» ,так як підземний стаж складає не менше 15 років 11 місяців.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.10.2024 року № 056650002847 було відмовлено у перерахунку пенсії так як стажу за списком № 1 вже зараховано, але на думку відповідача цього не достатньо для застування ст. 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Позивач, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом зазначив, що згідно розрахунку його підземний стаж за Списком № 1 складає 15 років 11 місяців 7 днів станом на 31.12.2022 року. Згідно протоколу про перерахунок пенсії від 25.02.2024 розмір пенсії позивача з надбавками складає 4182,57 грн., що значно менше, аніж передбачено ст. 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці». Враховуючи, що третьою особою - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було встановлено у рішенні, що він отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Список № 1, та має стажу 15 років та більше підземного стажу, то наявна саме бездіяльність відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати пенсії у розмірі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Отже, спірним питання даної справи є законність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону № 1058-ІV) та Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво- магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 7,5 років для жінок за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Верховний Суд у постановах у справі № 345/4616/16 від 20.11.2018 року, у справі № 345/4570/16-а від 06.02.2019 року, у справі № 345/4462/16-а від 05.12.2019 року та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Суд зазначає, що статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону № 1058-IV і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 345/763/17.
Умовою виплати пенсії за нормами статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацу 3 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV є призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, які передбачають зменшення пенсійного віку, встановленого абзацом 1 статті 26 цього Закону № 1058-IV.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 205/8712/16-а.
При цьому, виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 року у справі № 200/5813/20-а, від 18.04.2019 року у справі № 392/17/17, від 29.12.2021 року у справі № 345/2562/17, від 21.01.2020 року у справі № 640/4469/17, від 31.03.2020 року у справі № 459/245/17, та Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 28.01.2014 року по справі № 21- 455а13, від 24.06.2014 року (справа № 21-236а14).
Отже, дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
До Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461, належать, зокрема, працівники: зайняті повний робочий день на підземних роботах; які обслуговують працівників, зайнятих на підземних роботах (медперсонал підземних пунктів охорони здоров'я, працівники підземного телефонного зв'язку тощо) (Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень).
Згідно з пунктом 1010100а підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, правом пільгового пенсійного забезпечення користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень.
Згідно з пунктом 1010100а підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (який діяв до 16 січня 2003 року), та пунктом 1.1а підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (який діяв до 03 серпня 2016 року), правом пільгового пенсійного забезпечення користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень.
Згідно з пунктом 1010100г підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, правом пільгового пенсійного забезпечення користуються робітники, керівники, спеціалісти та службовці, зайняті на підземних роботах 50 процентів і більше робочого часу на рік (в обліковому періоді). До зазначених осіб, зокрема, віднесені гірники на маркшейдерських роботах (1010100г-11711), маркшейдери дільничні (1010100г-23183), головні геологи (1010100г-20677).
Згідно з пунктом 1010100г підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (який діяв до 16 січня 2003 року), правом пільгового пенсійного забезпечення користуються робітники, керівники, спеціалісти і службовці, зайняті на підземних роботах 50 процентів і більше робочого часу на рік (в обліковому періоді). До зазначених осіб, зокрема, віднесені гірники на маркшейдерських роботах (1010100г-11711), маркшейдери дільничні (1010100г-23183), головні геологи (1010100г-20677).
Пунктом 1.1г підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (який діяв до 03 серпня 2016 року), передбачено, що правом пільгового пенсійного забезпечення користуються працівники, зайняті на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді): зокрема, гірники на маркшейдерських роботах, маркшейдери дільничні, головні геологи.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 25.10.2019 року № 680, позивач працював 50% і більше в обліковому періоді на підземних роботах у ПРАТ «ШУ «Покровське»: з 27.04.2007 року по 30.05.207 року учнем гірника на маркшейдерських роботах підземного з оплатою підземного робочого; з 31.05.2007 року по 02.08.2016 року гірником на маркшейдерських роботах підземного, виконувались на виробництві гірничі роботи, ведення гірничих та інших видів робіт з метою добування вугілля, що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1.1г.
Оскільки посада «гірник на маркшейдерських роботах», «маркшейдер дільничний» та «головний геолог» на підземних роботах в шахті відноситься до пункту 1010100г підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, пункту 1010100г підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (який діяв до 16 січня 2003 року), та пункту 1.1г підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (який діяв до 03 серпня 2016 року), якими передбачено зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), то дія Закону № 345-VI на позивача не поширюється.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 392/17/17.
Суд наголошує, що до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 02.12.2021 року у справі № 280/281/17.
Право на обчислення пенсії з врахуванням положень абзацу 3 частини 1 ст. 28 Закону України № 1058, ст. ст. 1, 8 Закону № 345 виникає за наявності 15 років стажу роботи за Списком №1 з повним робочим днем під землею.
Стаж на підземних роботах за Списком № 1 з повним робочим днем під землею, що дає право на обчислення пенсії згідно положень ст.ст. 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» ОСОБА_1 становить 06 років 07 місяців 24 дні.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. ст. 1, 8 Закону України № 345 викладена у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 27.08.2020 року у справі № 442/3559/17, від 21.01.2020 року у справі № 640/4469/17, від 20.01.2016 року у справі № 459/6146/13-а, від 24.06.2014 року у справі № 21-236а14, від 28.01.2014 року у справі № 21-455а13.
Отже, судом встановлено, що відсутні правові підстави для врахування періоду роботи позивача за Списком № 1 до пільгового стажу на підземних роботах для застосування гарантій пенсійного забезпечення, встановлених нормами статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Таким чином, позивач не набув необхідного стажу на підземних роботах, що дає право на перерахунок пенсії, визначивши її в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (юридична адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов'язання провести перерахунок пенсії з 04.10.2024 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко