Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про бездіяльність суб'єкта владних повноважень
23 грудня 2024 року Справа №200/3038/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Горщара Сергія Васильовича про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:
- визнання протиправним та скасування рішення № 057250005083 від 27.11.2023 року щодо відмови в призначенні пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання зарахувати до спеціального та пільгового стажу роботи по Списку № 1 за професією гірника підземного з повним робочим днем під землею, що дає право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проходження військової служби в особливий період з 08.05.2015 по 30.10.2015, з 30.09.2016 по 06.07.2017, з 25.10.2017 по 11.02.2018, з 04.04.2018 по 29.04.2018, 10.05.2018 по 12.08.2018, з 13.09.2018 по 30.09.2018, з 04.10.2018 по 05.12.2018, з 08.12.2018 по 20.12.2018, 22.12.2018 по 26.03.2019, з 06.05.2019 по 27.05.2019, з 31.05.2019 по 25.06.2019, з 29.06.2019 по 01.09.2019, з 02.10.2019 по 07.04.2020, з 24.04.2020 по 08.06.2020, з 24.06.2020 по 07.09.2020, з 17.09.2020 по 31.10.2020, з 01.11.2020 по 25.01.2021, з 24.02.2021 по 22.03.2021, з 27.03.2021 по 05.04.2021, з 01.05.2021 по 13.07.2021, 14.07.2021 по 19.08.2021, 22.08.2021 по 15.09.2021, з 10.10.2021 по 23.02.2022 з розрахунку один місяць за три місяці;
- зобов'язання прийняти рішення про призначення починаючи з 08.04.2023 року пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
19 червня 2024 року Донецьким окружним адміністративним судом було прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 057250005083 від 27.11.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи за Списком № 1 за професією гірника підземного з повним робочим днем під землею, що дає право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проходження військової служби в особливий період з 08.05.2015 по 30.10.2015, з 30.09.2016 по 06.07.2017, з 25.10.2017 по 11.02.2018, з 04.04.2018 по 29.04.2018, 10.05.2018 по 12.08.2018, з 13.09.2018 по 30.09.2018, з 04.10.2018 по 05.12.2018, з 08.12.2018 по 20.12.2018, 22.12.2018 по 26.03.2019, з 06.05.2019 по 27.05.2019, з 31.05.2019 по 25.06.2019, з 29.06.2019 по 01.09.2019, з 02.10.2019 по 07.04.2020, з 24.04.2020 по 08.06.2020, з 24.06.2020 по 07.09.2020, з 17.09.2020 по 31.10.2020, з 01.11.2020 по 25.01.2021, з 24.02.2021 по 22.03.2021, з 27.03.2021 по 05.04.2021, з 01.05.2021 по 13.07.2021, 14.07.2021 по 19.08.2021, 22.08.2021 по 15.09.2021, з 10.10.2021 по 23.02.2022 з розрахунку один місяць за три місяці та прийняти рішення про призначення пенсії згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.04.2023 року.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються: з судового збору у розмірі 1211,20 гривень та витрат за надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 7000,00 гривень.
12 грудня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача Горщара Сергія Васильовича (надалі - заявник) надійшла заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду, у якій заявник просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькі області щодо не виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі № 200/3038/24 та винесення рішень № 057250005083 від 15.07.2024, № 057250005083 від 11.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі № 200/3038/24 та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням положень ч.1 та ч. 2 вказаної статті, починаючи з 08.04.2023 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який станом на 23 грудня 2024 року продовжує діяти.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Донецький окружний адміністративний суд розташований в м. Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, системних ракетних обстрілів населених пунктів області, у тому числі м. Слов'янськ, які в свою чергу створюють суттєву загрозу життю та здоров'ю людей, керівництво Донецької обласної державної адміністрації через засоби масової інформації закликало мешканців області евакуюватись до більш безпечних регіонів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану» від 12 квітня 2022 року №440 відповідно до статті 60-2 Кодексу законів про працю України, статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та статті 17 Закону України «Про державну службу» Кабінетом Міністрів України установлено, що у період воєнного стану для державних службовців та працівників державного органу, які перебувають на території України, за рішенням керівника державної служби в державному органі може запроваджуватися дистанційна робота у разі наявності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов'язків.
Згідно з п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
В таких умовах керівництвом Донецького окружного адміністративного суду задля збереження життя та здоров'я працівників та відвідувачів суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи установи в дистанційному режимі.
При цьому, ураховуючи рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, у зв'язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Слов'янська та веденням активних бойових дій на території Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю і безпеці учасників справи:
- на час існування небезпеки для учасників справи, пов'язаної з перебуванням останніх у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду, судові засідання за особистої участі учасників судового процесу не проводяться.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву, суд приходить висновку про задоволення заяви, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Ефективний доступ до суду включає право на виконання рішення суду без невиправданих затримок, суд зазначає, що затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини»).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі № 200/3038/24 не оскаржувалося відповідачем і набрало законної сили 20 липня 2024 року.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, 27 серпня 2024 року видано виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи за Списком № 1 за професією гірника підземного з повним робочим днем під землею, що дає право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проходження військової служби в особливий період з 08.05.2015 по 30.10.2015, з 30.09.2016 по 06.07.2017, з 25.10.2017 по 11.02.2018, з 04.04.2018 по 29.04.2018, 10.05.2018 по 12.08.2018, з 13.09.2018 по 30.09.2018, з 04.10.2018 по 05.12.2018, з 08.12.2018 по 20.12.2018, 22.12.2018 по 26.03.2019, з 06.05.2019 по 27.05.2019, з 31.05.2019 по 25.06.2019, з 29.06.2019 по 01.09.2019, з 02.10.2019 по 07.04.2020, з 24.04.2020 по 08.06.2020, з 24.06.2020 по 07.09.2020, з 17.09.2020 по 31.10.2020, з 01.11.2020 по 25.01.2021, з 24.02.2021 по 22.03.2021, з 27.03.2021 по 05.04.2021, з 01.05.2021 по 13.07.2021, 14.07.2021 по 19.08.2021, 22.08.2021 по 15.09.2021, з 10.10.2021 по 23.02.2022 з розрахунку один місяць за три місяці та прийняти рішення про призначення пенсії згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.04.2023 року».
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.11.2024 року відкрито виконавче провадження № 76454297 про «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи за Списком № 1 за професією гірника підземного з повним робочим днем під землею, що дає право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проходження військової служби в особливий період з 08.05.2015 по 30.10.2015, з 30.09.2016 по 06.07.2017, з 25.10.2017 по 11.02.2018, з 04.04.2018 по 29.04.2018, 10.05.2018 по 12.08.2018, з 13.09.2018 по 30.09.2018, з 04.10.2018 по 05.12.2018, з 08.12.2018 по 20.12.2018, 22.12.2018 по 26.03.2019, з 06.05.2019 по 27.05.2019, з 31.05.2019 по 25.06.2019, з 29.06.2019 по 01.09.2019, з 02.10.2019 по 07.04.2020, з 24.04.2020 по 08.06.2020, з 24.06.2020 по 07.09.2020, з 17.09.2020 по 31.10.2020, з 01.11.2020 по 25.01.2021, з 24.02.2021 по 22.03.2021, з 27.03.2021 по 05.04.2021, з 01.05.2021 по 13.07.2021, 14.07.2021 по 19.08.2021, 22.08.2021 по 15.09.2021, з 10.10.2021 по 23.02.2022 з розрахунку один місяць за три місяці та прийняти рішення про призначення пенсії згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.04.2023 року».
Матеріали справи не містять інформації щодо закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим, заявником надано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 057250005083 від 15.07.2024 року про відмову у призначенні пенсії з урахуванням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2024 по справі № 200/3038/24, у якому зазначено, що страховий стаж становить 26 років 08 місяців 25 днів, стаж підземної роботи (професії за постановою № 202) складає 5 років 08 місяців 16 днів, що не дає право для призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю 25 років підземного стажу роботи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 057250005083 від 11.11.2024 року на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 15.07.2024 з урахуванням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2024 по справі № 200/3038/24, пільговий стаж розрахований враховуючи рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року у справі № 200/3038/24 та складає 17 років 01 місяць 19 днів, однак наявний пільговий стаж не дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутні 25 років підземного стажу роботи.
Встановивши зазначені обставини, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість судового рішення, яка набрало законної сили, гарантується Конституцією України та процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).
Розвиваючи вказане, суд вважає за доцільне вказати, що у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Щодо зазначення у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 057250005083 від 11.11.2024 року на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 15.07.2024 з урахуванням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року по справі № 200/3038/24 про відсутність 25 років підземного стажу роботи (професії за постановою № 202), як підставу для відмови у призначенні пенсії, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Таким чином, з 01.01.2004 року таким законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, оскільки і Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», такого, що прийнятий пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції від 02.03.2015 р. № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За приписами п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за
Таким чином, навіть, після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017р.), яким текст Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, ст. 114, згідно з ч. 1 якої, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Слід зазначити, що Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Отже, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII. Втім, правила вказаних законів є ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII».
Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з п. 3 резолютивної частини рішення КСУ застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».
Таким чином, з дати набрання чинності вказаного рішення КСУ - 23.01.2020 року в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Враховуючи ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь позивача.
В даному випадку є діючими одночасно два закони, котрі відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 стосовно параметру вікового цензу.
Саме тому слід віддати перевагу у застосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.
Розглядаючи заяву позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилася у не призначенні пенсії, суд наголошує, що поновлення порушеного права позивача полягає не стільки у зараховані відповідного стажу до пільгового, а скільки про необхідність відновити порушене право позивача на отримання пенсії (призначення, нарахування та виплату).
Судом двічі зауважено (рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року у справі № 200/2838/23 та від 19.06.2024 року у справі № 200/3038/24), що відповідачем неправомірно прийняті рішення про відмову у призначенні пенсії, що є неправомірним втручанням у його права на пенсійне забезпечення.
Водночас суд висновує, що у даному випадку відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі № 200/3038/24 в частині прийняття рішення про призначення пенсії згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.04.2023 року не виконано та відповідачем не надано до суду доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду від 19 червня 2024 року в частині призначення пенсії.
Суд зазначає, що якщо в ході розгляду заяви щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, поданої відповідно до ст. 383 КАС України, суд установить наявність підстав для її задоволення, він має право постановити окрему ухвалу, в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України.
За змістом статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Враховуючи, що у матеріалах адміністративної справи № 200/3038/24 відсутні докази виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі № 200/3038/24 у повному обсязі, тому суд вважає за необхідне постановити дану ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 249, 256, 295, 297, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити заяву представника позивача Горщара Сергія Васильовича про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду подану в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яка виразилася у невиконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі № 200/3038/24 у частині прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.04.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі № 200/3038/24 у частині призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.04.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом десяти календарних днів з дня набрання ухвалою законної сили повідомити Донецький окружний адміністративний суд про вжиті на виконання ухвали заходи щодо виконання рішення суду від 19 червня 2024 року у справі № 200/3038/24 у частині призначення пенсії.
Повний текст ухвали складено та підписано 23 грудня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Голубова Л.Б.