Номер провадження: 22-ц/813/7026/24
Справа № 522/12978/19
Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б
Доповідач Погорєлова С. О.
17.12.2024 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про примусове проникнення до володіння особи у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Свяченої Ю.Б. 14 серпня 2024 року у м. Одеса, -
встановила:
У липні 2024 року Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду із заявою про проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження №75139864 з виконавчого листа №522/12978/19, виданого Приморським районним судом м. Одеси 14.05.25024 року, яким встановлено звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 26.05.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль Н.С. за реєстровим №629, а саме на: нежиле приміщення №14 площею 87,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Соборна, 14, з усіма змінами та поліпшеннями.
27.05.2024 року постановою приватного виконавця №75139864 було відкрито виконавче провадження із виконання вищевказаного виконавчого листа, яке було надіслано на адресу сторін виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 27.05.2024 року за вих.№6474.
В ході проведення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем було здійснено ряд виконавчих дій примусового характеру для виконання судового рішення, але вжиті заходи не дали результату.
На підставі викладеного, приватний виконавець звернувся до суду з даною заявою, в якій просив надати йому та супроводжуючим виконавця особам (понятим, спеціалістам, експертам, суб'єктам оціночної діяльності - суб'єктам господарювання, представникам стягувача) дозвіл на примусове проникнення до нежитлового приміщення №14, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Соборна, 14, для його огляду, фотофіксації та вимірів його реальної площі в середині.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2024 року подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. про примусове проникнення до володіння особи було задоволено.
Надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. та супроводжуючим його особам (понятим, спеціалістам, експертам, суб'єктам оціночної діяльності - суб'єктам господарювання, представникам стягувача) на примусове проникнення до нежитлового приміщення №14, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Соборна, 14, для його огляду, фотофіксації та вимірів його реальної площі в середині.
В апеляційній скарзі представник Коновалової О.А., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про примусове проникнення до володіння особи відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що прийняття судом першої інстанції доводів приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., як належних доказів в обґрунтування заявлених вимог про примусове проникнення до спірного нежитлового приміщення, є порушенням приписів ст.ст. 81, 95 ЦПК України та фактично порушує право відповідача на правову визначеність.
Сторони про розгляд справи на 17.12.2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явились представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., представник Нікітюк О.В.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що у липні 2019 року ПАТ «МТБ Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27.03.2024 року, позов ПАТ «МТБ Банк» було задоволено.
В рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 26.05.2008 року № 00002F15 на загальну суму 416037,44 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення №14, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27.03.2024 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - визнано неподаною та повернуто заявнику.
На виконанні у приватного виконавця Колечко Д.М. перебуває зведене виконавче провадження №75139864 з виконавчого листа №522/12978/19, виданого Приморським районним судом м. Одеси 14.05.25024 року, яким встановлено звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 26.05.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль Н.С. за реєстровим №629, на нежиле приміщення №14 площею 87,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Соборна, 14 з усіма змінами та поліпшеннями.
27.05.2024 року постановою приватного виконавця №75139864 було відкрито виконавче провадження із виконання вищевказаного виконавчого листа, яке було надіслано на адресу сторін виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 27.05.2024 року за вих.№6474.
Виконавчим документом було визначено спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_1 нежитлове приміщення №14 площею 87,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з усіма змінами та поліпшеннями. Тому, приватним виконавцем 05.06.2024 року було складено постанову про опис та арешт майна боржника. Під час проведення опису майна потрапити до внутрішніх приміщень не виявилося можливим через відсутність доступу. За результатами візуального зовнішнього огляду майна приватним виконавцем було встановлено розбіжності між дійсним та вказаним у правовстановлюючих документах розмірами площі майна.
18.06.2024 року приватним виконавцем, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, було призначено спеціаліста для участі у виконавчому провадженні з метою виготовлення технічної документації на нежиле приміщення №14 площею 87,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
18.06.2024 року, 27.06.2024 року, 28.06.2024 року, 02.07.2024 року, 11.07.2024 року та 12.07.2024 року приватним виконавцем боржнику ОСОБА_1 надсилались та залишались за адресою вимоги про надання приватному виконавцю та супроводжуючим його особам доступу до вищезазначеного нежитлового приміщення, та складені відповідні акти із здійсненням зовнішньої фотофіксації приміщення та його оточення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що боржник обізнана про постановлене відносно неї рішення суду, але не реагує на вимоги приватного виконавця та не надає доступ до арештованого майна.
Відтак, викладені вище обставини порушують права стягувача на відновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, та порушують принципи судочинства, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян, і підлягають виконанню на всій території України.
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Згідно ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Згідно п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Згідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п. 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Згідно ч. 1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення, за поданням державного виконавця.
Врахувавши те, що боржник свідомо ухиляється від виконання вимоги приватного виконавця, а також від виконання судового рішення, не надає можливість приватному виконавцю перевірити майновий стан, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що проникнення до житла боржника залишається єдиним можливим заходом забезпечення виконання судового рішення, встановлення майнового стану боржника, виявлення майна та коштів, що належать боржникові.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду про доведеність та обґрунтованість подання виконавця та, відповідно, необхідність його задоволення.
Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що прийняття судом першої інстанції доводів приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., як належних доказів в обґрунтування заявлених вимог про примусове проникнення до спірного нежитлового приміщення, є порушенням приписів ст.ст. 81, 95 ЦПК України та фактично порушує право відповідача на правову визначеність.
Колегія суддів звертає увагу представника апелянта, що матеріали справи містять докази перешкоджання боржником вільному доступу приватного виконавця до спірного нежитлового приміщення, про що свідчать надіслані приватним виконавцем на адресу ОСОБА_1 вимоги про надання приватному виконавцю та супроводжуючим його особам доступу до нежитлового приміщення від 18.06.2024 року, 27.06.2024 року, 28.06.2024 року, 02.07.2024 року, 11.07.2024 року та 12.07.2024 року, які не були задоволені апелянтом.
Крім того боржник, достеменно знаючи про існування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2021 року, залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27.03.2024 року, не вчинила жодних дій для передачі вищевказаного майна згідно рішення суду.
Отже, колегією суддів не встановлено порушення права та законних інтересів ОСОБА_1 , у зв'язку із чим ухвала суду про задоволення подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння є обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2024 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 20 грудня 2024 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе