м. Вінниця
20 грудня 2024 р. Справа № 120/11156/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ФОП ОСОБА_1 до: Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про: визнання протиправною та скасування постанови
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 02.07.2024 № ПШ036996 про застосування адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті складений акт про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 17.05.2024, у якому при проведенні перевірки транспортного засобу, БАЗ, д.н. НОМЕР_1 , зафіксоване порушення ст. 39 Закону України Про автомобільний транспорт. Зокрема, при перевезенні пасажирів за маршрутом Вінниця-Мурафа на момент перевірки перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа. Спірною постановою до ФОП ОСОБА_1 накладений адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.
Позивач вважає постанову протиправною з підстав того, що водій, що керує транспортним засобом, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну книжку водія, або мати копію графіка змінності водіїїв.
З метою скасування спірної постанови, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 27.08.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті позову відповідач вказав, що положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів, передбачених положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядком №1567.
Відсутність необхідних документів, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації тахографа знайшло своє відображення в акті від 17.05.2024 №АР001494.
Посилання позивача на наявність індивідуальної книжки водія, відповідач вважає недоречним, оскільки індивідуальна книжка водія є належним документом виключно у разі відсутності обов'язку встановлення тахографа. Натомість, відповідно до Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, автомобіль, яким виконувалися регулярні пасажирські перевезення на міжміських маршрутах протяжністю понад 50км, в обов'язковому порядку повинен бути обладнаним діючим та повіреним тахографом.
Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем та надає послуги з перевезення з пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, що підтверджується Ліцензією Серія АД, №033771 (а.с. 9).
17.05.2024 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу марки "БАЗ А079.34", номерний знак " НОМЕР_1 ", під керування водія ОСОБА_2 .
За наслідками перевірки складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом № 001494 від 17.05.2024, яким зафіксовано, що під час перевірки порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", Наказу №340 від 02.06.2010, п. 3.3 Наказу № 385 від 24.06.2010. Зокрема, встановлено, що при перевезенні пасажирів за маршрутом Вінниця-Мурафа на момент перевірки перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа. Транспортний засіб не внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області складено повідомлення відносно ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який призначено на 02.07.2024.
Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті прийняв постанову від 02.07.2024 № ПШ036996 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. та Припис від 02.07.2024 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Позивач не погоджується з постановою, вважає її протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05 квітня 2001 року (далі - Закон № 2344-III).
Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Частиною першою статті 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до ст 39 Закону № 2344-III, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Отже, перелік документів, наведений у статті 39 Закону № 2344-III, не є вичерпним.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення № 340, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку Ураїни від 07.06.2010 (далі - Положення №340).
Пунктом 1.5 Положення №340 визначено, що тахограф - це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Згідно з пунктом 6.1. Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція №385).
Згідно з підпунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
Також відповідно до вказаного підпункту Інструкції № 385 до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
У свою чергу, згідно із пунктами 3.5, 3.6. Інструкції № 385, на перевізників покладено обов'язок забезпечувати водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).
Також саме перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) (994_016); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Отже, чинним законодавством саме на автомобільного перевізника покладено обов'язок забезпечення належної експлуатації тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами.
У свою чергу, непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 39 Закону № 2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ.
При цьому Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.
Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
За обставин справи посадовими особами проведена рейдова перевірка ТЗ, належного позивачу. В ході перевірки Актом встановлено порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", Наказу №340 від 02.06.2010, п. 3.3 Наказу № 385 від 24.06.2010. Зокрема, встановлено, що при перевезенні пасажирів за маршрутом Вінниця-Мурафа на момент перевірки перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа.
Позивач як на підставу для задоволення позову вказує, що водій, що керує транспортним засобом, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну книжку водія, або мати копію графіка змінності водіїїв.
Суд, надаючи оцінку цим доводам зазначає, що відповідно до статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно зі статтею 34 Закону автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів
Отже, з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі № 600/3906/22-а, від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17, від 19 серпня 2019 року у справі № 823/5035/15.
Отже, суд відхиляє доводи позивача, що за відсутність відповідних документів відповідальність несе водій.
При цьому, в силу того, що згідно із відомостями паспорту автобусного маршруту кілометраж якого становить 72 км, то в силу п. 6.1. Положення № 340 автобус, що використовується для пасажирських перевезень на міжміських маршрутах, протяжністю понад 50 км, повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Дія Положення № 340 поширюється на спірні правовідносини, та підлягає застосуванню. Також, чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
З приводу того, що іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування на що вказує позивач, долучаючи аркуш Індивідуальної книжки водія ОСОБА_2 за травень 2024, то суд зазначає, що в ході рейдової перевірки такий доказ був відсутній. Зокрема, відповідно до Акту не вказано, що такий доказ був наданий. При тому, за змістом цього акту водій не вказував, що надав заповнену книжку водія, натомість від пояснень та підпису останній відмовився.
В контексті цього суд зазначає, що Верховний Суд у своїй практиці зауважує, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
На підставі встановлених обставин, суд доходить висновку, що спірна постанова відповідача є такою, що відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, є правомірною та підстави для її скасування судом відсутні.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи, що у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено, підстави для присудження в користь позивача понесених при розгляді справи судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні позовної заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 39816845, вул. Василя Порика, буд 29, м. Вінниця, 21021)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна