Житомирський апеляційний суд
Справа №295/4125/24 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
23 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Коломієць О.С.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №295/4125/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Семенцової Л.М. в м. Житомирі,
У березні 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1143-4053 від 20.01.2023 в розмірі 90 000,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 18 000 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 72 000 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 20 січня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронному вигляді був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1143-4053. Вказує, що відповідно до умов укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 18 000,00 грн зі строком кредитування 300 днів, базовий період - 18 днів; знижена % ставка - 2,50% в день; стандартна % ставка - 3,00% в день. Зазначає, що банк виконав взяті на себе зобов'язання та надав кошти в кредит. Вказує, що відповідач отримавши кредитні кошти, умови кредитного договору не виконав, кредитні кошти в установлений графіком строк не повернув. Зазначає, що станом на 27.02.2024 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 178 380,00 грн., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 18 000 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 160 380 грн. Проте вказує, що до відповідача було застосовано програму лояльності, а саме частково списано заборгованість за нарахованими процентами у сумі 88 380,00 грн., за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 90 000 грн. Враховуючи вищевикладене просить стягнути з ОСОБА_1 90 000 грн заборгованості за кредитним договором, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 18 000 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 72 000 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 жовтня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором у сумі 90 000 грн та 2422,40 грн судового збору, а всього 92 422,40 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що з наданих позивачем документів неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійснення операції. Вказує, що долучена до позовної заяви довідка не є розрахунковим документом та не підтверджує переказу коштів, операцій по банківському рахунку. Звертає увагу на те, що ні у змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено. Вказує, що позивачем не надано належного розрахунку заборгованості, а тому його позов не може бути задоволений. Зазначає, що надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості не є правовою підставою для стягнення заявлених сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Стверджує, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, а тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості є правильним. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні докази про наявність договірних відносин між позивачем та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» щодо переказу платежів, а отже довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» сама по собі не може підтверджувати переказ коштів за кредитним договором. Звертає увагу на те, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
12 грудня 2024 року на адресу суд від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що відповідач попередньо ознайомився з договором та Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту, інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1143-4053 (Графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України, які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови. Вказує, що один з дозволених Законом підписів було використано при укладенні кредитного договору №1143-4053 від 20.01.2023 між позивачем та відповідачем. Стверджує, що після підписання кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, в автоматичному режимі направила екземпляр кредитного договору, правила та інші супутні документи на e-mail вказаний клієнтом при реєстрації, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначає, що відповідач підписав кредитний договір №1143-4053 від 20.01.2023 відповідно до розділу 12 договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором A1320, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.
Вказує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Зазначає, що оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 в тому числі виписки по рахунку (рух коштів по рахунку) є неможливим. Вказує, що створюючи заявку на отримання кредиту відповідач самостійно вносить власні дані, в тому числі номер банківської картки, на яку бажає отримати кредитні кошти. Звертає увагу, на те що кредитні кошти були перераховані саме у відповідності з умовами кредитного договору та Правил і на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача. Зазначає, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 20 січня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1143-4053.
Підписанням Договору відповідач підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», на веб-сайті http//:creditkasa.com.ua, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання (п.11.3.1 договору).
Також підписанням договору відповідач підтвердив, що невід'ємною частиною цього договору є додатки: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України (п.11.12 договору).
Згідно з п. 2.2 договору кредитодавець зобов'язується відкрити кредитну лінію для позивальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 18 000 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період 18 днів; знижена % ставка - 2,50% в день; стандартна % ставка - 3,00% в день.
Згідно з п. 4.9. договору реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить 756335%.
Орієнтовна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 180 000 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 162 000 грн (п. 4.10 договору).
На виконання умов договору 20.01.2023 відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 18 000,00 гривень шляхом перерахунку на банківський рахунок ОСОБА_1 за допомогою системи LiqPay.
На підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за договором №1143-4053 від 20.01.2023 на картковий рахунок НОМЕР_1 у розмірі 18 000 грн та лист АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019, яким підтверджується проведення 20.01.2023 платежу у розмірі 18 000 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 27.02.2024 борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» становить 178 380,00 грн та складається з наступного: прострочена заборгованість за кредитом - 18 000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 160 380,00 грн.
В подальшому, позивачем було застосовано до відповідача програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр кредит фінанс», а саме часткового списання заборгованості відповідачу за нарахованими відсотками у сумі 88 380,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 90 000 грн.
Як вбачається зі змісту Кредитного договору (п. 12 Реквізити сторін), в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме НОМЕР_1 .
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Отже, з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаного договору про відкриття кредитної лінії №1143-4053 між відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про відкриття кредитної лінії. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.
Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії №1143-4053 від 20.01.2023, а тому з нього на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід стягнути заборгованість за наданим тілом кредиту.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У справі, що переглядається встановлено, що згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 18 000 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період 18 днів; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день.
Згідно з п. 4.9. договору реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить 756335%.
Орієнтовна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 180 000 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 162 000 грн (п. 4.10 договору).
Таким чином, кредитним договором визначено строк його дії до 15 листопада 2023 року.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 18 000 грн підтверджується довідкою ТОВ Укр Кредит Фінанс про перерахування суми кредиту за договором №1143-4053 від 20.01.2023 на картковий рахунок НОМЕР_1 у розмірі 18 000 грн та лист АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019, яким підтверджується проведення 20.01.2023 платежу у розмірі 18 000 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 .
Доказів того, що на картку НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 18 000 грн відповідачем не надано.
Також відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на його рахунок, враховуючи, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою. Тобто ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов'язання останнім не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» має заборгованість у сумі 178 380,00 грн., що складається з наступного: прострочена заборгованість за кредитом - 18 000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 160 380,00 грн.
В подальшому, позивачем було застосовано до відповідача програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр кредит фінанс», а саме часткового списання заборгованості відповідачу за нарахованими відсотками у сумі 88 380,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 90 000 грн.
Із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що після закінчення строку дії кредитного договору, який сплинув 15 листопада 2023 року, заборгованість по процентам не нараховувалася.
Відповідачем не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Також відповідач не оспорював даний кредитний договір у судовому порядку.
Колегія суддів перевірила наданий ТОВ «Укр кредит фінанс» розрахунок заборгованості за кредитним договором та вважає, що заявлена позивачем сума боргу за кредитним договором у розмірі 90 000 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 18 000 гривень та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 72 000 грн (із урахуванням часткового списання заборгованості ) у повній мірі ґрунтується на умовах договору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Також не може бути підставою для відмови у позові те, що подані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» докази на підтвердження суми боргу не є документами первинного бухгалтерського обліку.
Оскільки товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно останнім не сплачується.
Отже, позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є доведеними та обґрунтованими належними доказами у справі.
Відтак, суд першої інстанції зробив правильні висновки з установлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.
Суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості за кредитним договором. Цей розмір відповідачем не спростований.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді