Справа № 161/19909/24 Провадження №33/802/832/24 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А. В.
Доповідач: Денісов В. П.
23 грудня 2024 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Стасюка В.Я., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року щодо нього,
Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.154 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) гривень з конфіскацією тварини (собаки породи «Фокс тер'єр» по кличці «Арчі»).
Також стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 28.09.2024 близько 14.00 год. в м. Луцьку по вул. Липинського, 15 собака породи «Фокс тер'єр» по кличці Арчі, що належить гр. ОСОБА_1 , перебувала у під'їзді будинку без намордника та повідка, вкусила малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за праву брову, заподіявши шкоди її здоров'ю, своїми діями ОСОБА_1 порушив правила утримання тварин у м. Луцьку, затверджені рішенням Луцької міської ради №36/13 від 22.12.2017 року.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що собака почав гратися з малолітньою дочкою заявниці, яка загралася та закрутила головою і таким чином поранила собі брову від зубів собаки. Вказує на те, що його собака ніколи ні на кого не нападала та ніколи не кусала, будь-яких агресивних проявів теж не проявляв і тим більше не міг вкусити малолітню дитину. Також зазначає, що собака знаходилась в його квартирі, а тому була без намордника. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу та просили скасувати постанову судді і закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.
Висновки судді щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Що стосується доводів правопорушника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, то вони є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах доказами.
Диспозицією статті 154 КУпАП передбачена відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
Частина 3 статті 154 КУпАП передбачає відповідальність за ці ж дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 утримував собаку у себе вдома в АДРЕСА_1 , яка вибігла у під'їзд будинку без намордника та повідка, вкусила малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за праву брову, отже він не забезпечив безпеку людей, внаслідок чого собака заподіяла шкоду здоров'ю малолітній ОСОБА_3 ..
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою вину не визнав та заперечив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, підтверджується: даними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №594872 від 10.10.2024 (а.с.1), рапортом (а.с.2), заявою ОСОБА_4 (а.с.3), письмовими поясненнями (а.с.4, 6), консультативним висновком спеціаліста від 28.09.2024 (а.с.5).
Не беруться до уваги апеляційним судом доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 , загравшись із собакою, сама поранила собі брову об зуби собаки, оскільки вони є голослівними та спростовуються наявними матеріалами в справі, зокрема консультативним висновком спеціаліста від 28.09.2024, згідно якого ОСОБА_3 встановлено діагноз - вкушена рана правої брови (а.с.5).
Крім того такі твердження правопорушника повністю спростовуються і письмовими поясненнями ОСОБА_4 , в яких вона вказала, що собака сусідів вибіг у передбанник та вкусив за брову її малолітню дочку (а.с.4).
Згідно із п.3, 5 ч.7 ст.9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV (далі Закон) дозволяється утримувати: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї. Відповідно до ст.9 Закону, особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. А згідно із ч.8 ст.9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у ст.2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Ні ОСОБА_1 , ні його захисником не наведено переконливих доводів, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.
Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст.251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов