Справа №:755/9411/24
Провадження №: 1-кп/755/1202/24
м. Київ "12" грудня 2024 р.
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості відносно якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001328 від 14.04.2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українки, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, заміжньої, офіційно не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимою 10.08.2023р. Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у вчиненні крадіжки в умовах воєнного стану. Так, 13.04.2024 року приблизно о 13:57 проходила поблизу ТЦ «Дарниця» за адресою м. Київ, пр-т Соборності, 2/1, де у неї виник злочинний умисел на викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, побачила як раніше невідома особа ( ОСОБА_6 ) втратила свідомість, та скориставшись її безпорадним станом, непомітно для останньої взяла з рук пакет рожево-зеленого кольору, який належить потерпілій і знаходився поруч із нею, в середині якого перебував мобільний телефон марки Infinix Smart 8 X6525, ІМЕІ 1 : НОМЕР_1 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , встановленою вартістю 2900грн., та інші речі, які не становлять матеріальної цінності для потерпілої для потерпілої та продовжуючи свій злочинний умисел покинула місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, яким розпорядилась на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинила матеріальну шкоду на потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 2900 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з тим, що 09.08.2024 набрав чинності Закон України, яким крадіжки на суму, що не перевищують 3028,00 грн., віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність. Також зазначив, що йому відомо що вказана підстава закриття кримінального провадження є нереабілітуючою.
Потерпіла, обвинувачена у судовому засіданні не заперечували проти закриття провадження у справі у зв'язку з декриміналізацією закону, який встановлював відповідальність за вчинення крадіжки, розмір якої не перевищує 3028,00 грн.
Судом роз'яснено, що вказана підстава для закриття провадження у справі є нереабілітуючою, тому обвинувачена має право на продовження судового розгляду у загальному порядку. Обвинувачена зазначила, що не бажає продовжувати судовий розгляд та просила закрити провадження.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі - Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто, до 3028,00 грн.) - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Тобто, з 09.08.2024 змінився «розмір крадіжки», який визначає кримінальну відповідальність за такі дії (станом на день вчинення кримінального правопорушення 13.04.2024 для кримінальної відповідальності вартість викраденого майна мала перевищувати 302,80 грн.).
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Частина 3 ст.479-2 КПК України передбачає, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану крадіжки товару загальною вартістю 2900грн. (без ПДВ) і такі дії кваліфікувались за ч.4 ст.185 КК України.
Пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 , під час судового розгляду, проти закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України не заперечувала, наслідки такого закриття їй роз'яснені та зрозумілі.
Таким чином, суд робить висновок, що клопотання прокурора про закриття кримінального провадження є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Частиною 8 ст. 38 КУпАП передбачено, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Тому суд вважає за необхідне направити матеріали відповідному органу поліції для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП.
Щодо розподілу процесуальних витрат. Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 червня 2020 року у провадженні № 13-47кс20 (справа №598/1781/17), відповідно до якого питання розподілу процесуальних витрат може вирішуватись не тільки у формі обвинувального вироку суду, а й ухвали.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Кримінальне провадження стосовно обвинуваченого закривається на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Отже, закриття кримінального провадження стосовно обвинуваченого з нереабілітуючих підставах і застосування до нього більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судово-товарознавчих експертиз.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2021 року (справа № 342/1560/20, провадження № 51-2331км21).
Процесуальні витрати у справі судово-товарознавча експертиза № СЕ-19/111-24/28545-ТВ від 13.05.2024 вартістю 1514,56 грн., відповідно до ст. ст. 118,122,124 КПК України, підлягають стягненню із обвинуваченої.
Запобіжний захід судом не обирався.
Питання речових доказів, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Цивільний позов потерпілою стороною не заявлявся.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 4 ст. 284, ст.ст. 372, 615 КПК України, суд,-
Кримінальне провадження № 12024100040001328 від 14.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.4 ст.185 КК України закрити згідно п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави витрати на залучення експерта, у розмірі 1514 гривень 56 к.
Речові докази: Мобільний телефон «Infinix Smart 8» з IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ; PSN: НОМЕР_3 визнаний постановою слідчого від 16.04.2024 року речовим доказом повернути власнику.
DVD-R Media з відеозаписом від 15.04.2024 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Дніпровський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
Копію даної ухвали направити до відділення поліції Управління патрульної поліції у м. Києві для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення діянь, кримінальне провадження щодо яких закрито на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Суддя