Справа № 703/5065/24
2/703/1614/24
23 грудня 2024 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцький В.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 з 1/4 частини всих видів заробітку (доходу) щомісячно на 1/6 частину щомісячно.
Позов мотивований тим, що з 12 грудня 2012 року по 24 листопада 2017 року він перебував в шлюбі з ОСОБА_2 . Від даного шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 січня 2020 року і до повноліття дитини.
Зазначає, що він вдруге одружився з ОСОБА_4 та в них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходиться на його утриманні. Окрім того вказує, що відповідно до довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією від 25 квітня 2019 рку йому встановлено 2 групу інвалідності безтерімново.
Таким чином вказує, що на сьогоднішній день його сімейний стан змінився, змінилось матеріальне становище, погіршився стан здоров'я внаслідок отриманного поранення під час служби, у зв'язку з чим він несе значні фінансові витрати на лікування та утримання другої доньки, отримує лише пенсію по інвалідності, інших доходів не має.
Ухвалою судді від 20 вересня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд відмовити у задоволенні позову. Заперечення проти вимог ґрунтуються на тому, що позивач не надав до суду доказів які б підтверджували зміну матеріального стану чи сімейного стану після винесення рішення суду про стягнення аліментів на утримання сина. Зазначила, що всі обставини на які посилається позивач існували станом на час винесення рішення судом, відповідно підстав для зменшення розміру аліментів немає.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін викладену письмово, приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.
Згідно ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Як передбачає ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч.1,2, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 серпня 2024 року.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 січня 2020 року і до повноліття дитини.
Вказане рішення суду набарало законної сили 14 квітня 2020 року.
Зі змісту рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області вбачається, що відповідач ОСОБА_7 під час розгляду справи про стягнення аліментів на дитину сина ОСОБА_3 , надав до суду заяву про визнання позову.
За змістом ч.4,5, ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Вказані вище обставини не заперечувались учасниками справи.
Позивач зазначає, що після винесення Смілянським міськрайонним судом Черкаської області рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина давида в нього змінився майновий стан, оскільки в нього народилась ще одна дитина, донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також перебуває на його утриманні.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20 грудня 2019 року вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_1 є батьком доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що підставою для зменшення розміру аліментів є зміна його сімейного стану, після винисення рішення судом про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 .
Однак дані твердження позивача спростовуються матеріалами справи, оскільки донька позивача ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , а рішення Смілянським міськрайонний судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 винесено 17 березня 2020 року.
Таким чином обставина на яку позивач посилається, як на підставу для зменшення розміру аліментів, вже існувала станом на момент винесення рішення суду.
Окрім того зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Вказана правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду по справі № 688/4308/23 від 22 липня 2024 року.
Позивач до матеріалів позовної заяви доказів погіршення майнового становища в зв'язку з утриманням доньки ОСОБА_5 до суду не надав. Таким чином із цих підстав вимоги про зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 до задоволення не підлягають.
Окрім того, як на підставу для звернення до суду із даним позовом, позивач в позовній заяві зазначає, що станом на час звернення із позовом до суду в нього суттєво погіршився матеріальний стан і він не в змозі платити визначений судом розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_3 розмірі по 1/4 частині його заробітку (доходу) щомісячно.
Вказав на те, що його матеріальний стан суттєво змінився в порівнянні з тим, що був на момент винесення рішення про стягнення аліментів на сина ОСОБА_3 та їх сплата у присудженому розмірі ставить його у тяжке матеріальне становище. В зв'язку з тим, що в нього після винесення рішення в нього значно погрішився стан здоров'я та він несе витрати на лікування, вважає, що це є підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів на сина ОСОБА_3 .
Позивач зазначає, що підтвердженням погіршення його стану здоров'я, необхідності лікування та в зв'язку з цим понесення матеріальних витрат на його думку є довідка до акту огляду медико - соціальною експертною комісією від 25 квітня 2019 року, довідка про результати визначення у застрахованої особи ступення втрати професійної працездатності у відсотках. Виписки із історії хвороби та довідка про доходи.
З довідки до акта огляду медико - соціального експертною комісією серії 12 ААБ № 458461 вбачається, що позивач ОСОБА_1 має другу групу інвалідності. В зазначеній довідці вказано, що дата огляду ОСОБА_1 25 квітня 2019 року та дата видачі довідки 25 квітня 2019 року.
З довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 023019 вбачається, що ОСОБА_1 має 75 % втрати професійної працездатності. З зазначеної довідки вбачається, що огляд проведено 20 квітня 2017 року та дата видачі довідки вказана цього ж дня.
Окрім того з рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 надав до суду копію посвідчення серії НОМЕР_3 про те, що він є особою з інвалідністю 2 групи та має право на пільги. Встановлені законодавством України для ветераній війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Таким чином ОСОБА_9 має ступінь втрати професійної працездатності 75 % з 20 квітня 2017 року, а є особою з інвалідністю 2 групи з 25 квітня 2019 року.
Відповідно зазначені обставини вже існували станом на момент винесення рішення судом про стягнення аліментів на утримання сина (17.03.20).
Відповідно зазначені обставини не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 .
Надані позивачем копії виписок з історії хвороби № 33, № 2128 та № 4399 не підтверджують належним чином погрішення стану здоров'я ОСОБА_1 після винесення рішення суду про стягнення аліментів та в зв'язку з чим необхідністю здійснення лікування та понесення на це значних матеріальних витрат, оскільки не містять в собі інформації про здійснення будь - яких витрат позивачем.
Позивачем до суду не надано доказів, які могли б підтвердити понесення ним витрат на лікування в період до моменту винесення рішення судом (17 березня 2020 року) та після винесення такого рішення до моменту звернення із даним позовом до суду.
З наданої позивачем довідки про доходи № 9414424858962473 вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності. Інформацію про отриману ним пенсію в період після винесення рішення суду з 17 березня 2020 року по березнь 2023 року матеріали справи не містять.
З вказаної довідки вбачається, що в період з вересня 2019 року по лютий 2024 року пенсія ОСОБА_1 була сталою та складала 8241 грн. 19 коп., а з березня 2024 року по липень 2024 року - 9297 грн., серпень 2024 року - 12396 грн.
Відповідно до зазначених даних судом не вбачається, значного погіршення матеріального стану позивача ОСОБА_1 , після винесення рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 .
Ч. 1 ст. 76 та ч. 1 ст. 80 ЦПК України вказує на те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Ст. 181 СК України вказано, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 17 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу зазначених вище норм права суд робить висновок, що для зменшення розміру аліментів достатньо однієї з вказаних вище обставин, зокрема, зміни сімейного або матеріального стану платника аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Таким чином, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Звертаючись з позовом про зменшення розміру аліментів позивач посилається на те, що він не в змозі платити визначений судом розмір аліментів, оскільки має на утриманні ще одну дитину, в нього значно погіршився стан здоров'я в наслідок чого він несе значні матеріальні витрати.
Суд зазначає, що рішенням Смілянського міськрайонного суду від 17 березня 2020 року стягнуто з позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 28 січня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Справа була розглянуто у відсутність сторін, однак ОСОБА_1 , надав до суду заяву в якій позов визнав та просив проводити розгляд справи у його відсутність.
Позивачу ОСОБА_1 , було достеменно відомо про рішення суду від 17 березня 2020 року та про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 . Рішення суду набрало законної сили 17 квітня 2020 року та ОСОБА_1 не оскаржувалось, що свідчить про його згоду із розміром стягуваних з нього аліментів.
З копії постанови про відкриття виконавчого провадження за рішенням суду від 17 березня 2020 року вбачається, що виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 28 січня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття відкрите ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З довідки ВДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області № 26.13-45/70644 від 16 вересня 2024 року вбачається, що станом на 31 серпня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Довідка підтверджує факт сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в період з 28 січня 2020 року по 31 серпня 2024 року та не підтверджує погіршення матеріального стану позивача після винесення рішення суду 17 березня 2020 року.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст.7, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
На підставі положень ст.81 ЦПК України та правових норм СК України на позивача покладається обов'язок доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров'я або зазначити інші випадки, що виникли після винесення судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати, у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У такому випадку розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 128 КЗпП України при відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку. Обмеження, встановлені частинною другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цьому випадку розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Отже, згідно вище вказаних положень закону, при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей допускається загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника до 70 відсотків. Обмеження, встановлені статтею 128 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», передбачені при відрахуванні із заробітної плати при виконанні судових рішень, визначають межі стягнення державним виконавцем аліментного платежу під час кожної виплати заробітної плати платнику аліментів і не є обставиною, що зумовлює зменшення розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18, зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
З наданих позивачем до суду доказів не вбачається стягнення із його доходу, заробітку чи заробітної плати 70 % від доходу, що спростовує твердження позивача, викладені у позовній заяві.
Згідно правил ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
У вказаній справі саме ініціатор позову мав довести обставини змін в його матеріальному або сімейному становищі або ж вказати на інші обставини, що виникли після винесення судового рішення, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зменшення розміру аліментів є не обґрунтованими.
Судом не встановлено підстав для зміни розміру аліментів, які стягуються за судовими рішеннями.
На виконання вимог ст. 12, 81 ЦПК України, позивач не довів суду, що його матеріальний стан змінився настільки, що унеможливлює виплату ним аліментів на утримання син ОСОБА_3 в розмірі по 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), що могло б бути підставою для зменшення розміру аліментів, визначених рішеннями суду.
На підставі викладеного та, враховуючи, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що в нього значно змінилось матеріальне становище та за своїм матеріальним станом або ж через стан здоров'я він не здатен сплачувати аліменти на утримання дітей, в розмірі визначеному рішеннями суду, підстав для зменшення розміру аліментів у суду немає.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки позов до задоволення не підлягає, а позивач звільнений від його сплати, судові витрати слід віднести на рахунок держви.
На підставі викладеного та керуючись ст. 180, 182, 192 СК України, ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263- 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України суд,-
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних аліментів - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: В. О. Прилуцький