№ 207/5010/24
№ 2/207/1498/24
11 листопада 2024 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бистрової Л.О.
при секретарі Степанян М.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У вересні 2024 року позивачка звернулась до суду з позовом до ТОВ «АВАНСАР», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивачкою вказано, що 15 липня 2022 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південнно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Теслюк Ганною Павлівною відкрито виконавче провадження ВП № 69426645 про стягнення з мене, ОСОБА_2 , що було змінене на підставі свідоцтва про шлюб) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР» (надалі по тексту - Відповідач) заборгованості в розмірі 21 986,39 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість гривень 39 копійок).
Підставою для відкриття виконавчого провадження став виконавчий напис № 76186 від 01.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем.
Про існування заборгованості перед Відповідачем мені стало відомо випадково.
16 серпня 2024 року адвокат Серебряков Ернест Сергійович, що діє в моїх інтересах, звернувся з адвокатським запитом до виконавчої служби щодо надання постанови про відкриття виконавчого провадження разом з ідентифікатором доступу до системи АСВП, оскільки даної постанови я не отримувала.
Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, не погоджується з усім викладеним і вважає дії Відповідача щодо стягнення з неї заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису незаконними та безпідставними, а виконавчий напис таким, що не може підлягати виконанню, з огляду на наступне.
У постанові про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2022 року ВП № 69426645 вказана адреса її проживання, як-то: АДРЕСА_1 , хоча вона ніколи не проживала за даною адресою.
Згідно довідки з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєст рації місця проживання, вона з 15.08.2018 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, всі матеріали виконавчого провадження направлялись їй не за адресою зареєстрованого місця її проживання, а тому про дане виконавче провадження вона не знала і про існування боргу на підставі виконавчого напису також.
Як стало відомо, стягнення заборгованості відбувається на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем від 01.06.2021 року за №76186.
Однак сума заборгованості, що визначена у виконавчому написі не відповідає її розрахунку, не підтверджена належними і допустимим доказами, оскільки не вбачається можливим визначити, на підставі яких документів нотаріус встановив суму заборгованості за тілом кредитом, відсотками та комісіями. Жодними документами сума боргу за кредитним договором не підтверджена, не надано розрахунків, виписок, квитанцій та невідомо, яким чином був встановлений період виникнення заборгованості та чи пропущений ст рок позовної давності.
В свою чергу, Відповідач жодним чином не підтвердив, що кошти за кредитним договором надавалися і фактичне виконання кредитного договору відбулося.
Відтак, підстави за яких приватний нотаріус встановив, що сума заборгованості на користь Відповідача склала 21 986,39 гри. є невстановленими.
Відповідачем не була направлена на її адресу письмова вимога чи претензія про сплату боргу на її адресу, що свідчить про неналежне повідомлення її, як боржника, про існування боргу.
Таким чином, їй не було повідомлено про наявний кредитний борг, що позбавило їїе можливості вчасно оскаржити його у судовому порядку та надати письмові заперечення проти цього.
Отже, на теперішній час, є підстави вважати, що заборгованість не є безспірною, а виконавчий напис таким, що вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України, що підлягає скасуванню.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі та про відсутність заперечень проти проведення заочного розгляду справи. Позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Судом вживалися заходи щодо його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з'явився. Судом вживалися заходи щодо його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4)позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст.280 та відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №76186, про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №200434465 від 16.01.2016 року, укладеним з ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», право вимоги за яким було відступлено до нового кредитора - ТОВ «ФК «АВАНСАР». Стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2016 року по 28.05.2021 рік. Сума заборгованості складає 21986,39 грн., яка складається з: 14788,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 900,00 грн. - заборгованість за нарахованою пенею; 5447,60 грн. - заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту.
15 липня 2022 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Теслюк Г.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69426645 про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь ТОВ «АВАНСАР» заборгованості в розмірі 21 986,39 грн. по примусовому виконанню виконавчого напису № 76186, вчиненого 01 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М..
Згідно п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Виходячи з положень ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора-заставодержателя вважається безспірною.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Відповідно до ст.46 Закону України «Про нотаріат», нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).
Суд звертає увагу на те, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж беззаперечно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі та саме за цей період.
Законодавством не визначений вичерпний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172, із змінами, стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів за нотаріально посвідченими договорами.
При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
У виконавчому написі від 01 червня 2021 року № 76186 зазначено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. при вчиненні нотаріальної дії керувався статями 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» було внесено зміни до вказаного Переліку, зокрема щодо можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: «п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2.Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а)оригінал кредитного договору; б)засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.
Таким чином, пункт 2 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів.
Зважаючи на те, що ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Кредитний договір №200434465 від 16.01.2016 року не був нотаріально посвідчений, а у виконавчому написі вказано, що він вчинений на підставі пункту 2 Переліку №1172, суд приходить до висновку, що в момент вчинення виконавчого напису №76186 від 01.06.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №910/13233/17.
Окрім того, правова позиція щодо визначення документів такими, які підтверджують безспірність заборгованості, сформована вищими судовими інстанціями. Так в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 червня 2011 року №6-4882св11 зазначено: «Відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї статті, які встановлюють розмір заборгованості». У постанові Вищого господарського суду України від 27 жовтня 2011 року №5015/1965/11 зазначено: «Безспірність заборгованості можуть підтверджувати виключно первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності зі статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», при вчиненні оспорюваного виконавчого напису».
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Іншими словами таким бухгалтерським документом може бути виписка по рахунку.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» №2 від 31 січня 1992 року (зі змінами та доповненнями) при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
Відповідно до вимог ст.81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, матеріали справи не містять підтвердження повідомлення боржника ОСОБА_4 про наявність заборгованості та її розмір, тому така заборгованість не може вважатися безспірною. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Надана приватному нотаріусу відповідачем вимога до ОСОБА_4 не має підтвердження направлення на адресу позивача такої вимоги або будь-якого документу.
Судом перевірено додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів та встановлено порушення процедури вчинення виконавчого напису нотаріуса, а саме: виконавчий напис вчинено не на нотаріально посвідченому договорі. Також до суду не надано належних доказів для підтвердження безспірності заборгованості ОСОБА_4 .. Відповідачем не було подано відзиву на позов з відповідними доказами, тому суд позбавлений можливості перевірити безспірність вимог ТОВ «АВАНСАР» до позивача, а тому вважає, що відповідачем не доведено цих обставин.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не врахував та не перевірив факти наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушила вимоги ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат» про безспірність заборгованості, належних доказів протилежного останнім суду не надано.
Крім того, до матеріалів заяви на вчинення виконавчого напису не долучено доказів направлення боржнику вимоги про погашення заборгованості у зазначеному розмірі із відміткою поштового відділення про вручення чи неможливість вручення боржнику такої вимоги, тому невідомими є підстави визнання нотаріусом кредитного боргу безспірним.
В свою чергу, про існування зазначеної заборгованості та підстав її нарахування позивач дізналась після вчинення нотаріусом виконавчого напису, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк, що є обов'язковою вимогою відповідно до п.6 ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні.
Відповідно до ч.3 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки, на момент вчинення спірного виконавчого напису нотаріусом існували підстави, які свідчили про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, що виникли між сторонами, кредитний договір не був нотаріально посвідчений, суд доходить до висновку, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. № 76186 від 01.06.2021 року - необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, а тому позов слід задовольнити повністю.
Задовольняючи позов, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1211,20 грн..
Керуючись ст.ст. 34, 87-89 Закону України «Про нотаріат», п.п. 1.1., 3.1., 3.2., 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст.ст. 2, 10, 12, 49, 76, 77-81, 82, 89,133, 137, 265, 272, 274-279, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, зареєстрованого в реєстрі під № 76186 від 01 червня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 21 986 гривень 39 копійки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211 гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.О. Бистрова