23.12.2024
ЄУН 389/457/23
Провадження № 2/389/427/24
19 грудня 2024 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Берднікової Г.В.
за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження,за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання,
ТОВ «Вердикт Капітал» правонаступником якого є ТОВ «Дебт Форс», 09.02.2023 було подано до суду дану позовну заяву про стягнення зі ОСОБА_2 на підставі ст.625 ЦК України, 3% річних у розмірі 13022 грн 98 коп та інфляційних втрат у розмірі 38602 грн 43 коп, у зв'язку з невиконанням відповідачем станом на дату подачі вимоги рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.11.2009 у справі №2-942/09 про стягнення з неї на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за укладеним між ними кредитним договором №11340824000 від 25.04.2008 у розмірі 202494 грн 79 коп та судового збору у розмірі 1952 грн Правом грошової вимоги до відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» було наділено на підставі ухвали суду про заміну стягувача (АКІБ «УкрСиббанк») у справі №2-942/09.
У подальшому ТОВ «Дебт Форс» процесуальне правонаступництво у даній справі яким набуто замість ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі укладеного між ними договору про відступлення (купівлю-продаж) прав грошових вимог та ухвали Знам'янського міськрайонного суду від 12 квітня 2024 року, зменшено розмір позовних вимог у зв'язку зі встановленням під час розгляду справи тієї обставини, що вказане вище рішення суду від 18.11.2009 у справі №2-942/09 відповідачем частково виконано на суму 82413 грн 57 коп.
Таким чином, ТОВ «Дебт Форс» наразі просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 3% річних в сумі 7763 грн 31 коп та інфляційні втрати в сумі 23041 грн 59 коп, всього 30804 грн 90 коп. А також витрати на правову допомогу в сумі 21900 грн 00 коп та судовий збір у розмірі 2684 грн 00 коп.
ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 внаслідок реєстрації шлюбу 28 лютого 2015 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Також просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Дебт Форс» витрати на правничу допомогу та судовий збір у заявлених розмірах.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому порядку, подала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, до зменшення позивачам розміру позовних вимог позивач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вважала заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Вказала, що між нею та та АКІБ «УкрСиббанк» 25.04.2008 був укладений кредитний договір №11340824000 за умовами якого банк надав їй кредит у розмірі 25 000 доларів США. Виконання основного зобов'язання по зазначеному кредитному договору №11340824000 було забезпечено іпотекою на підставі Іпотечного договору ВКК №887623 від 08.05.2008, посвідченого приватним нотаріусом Знам?янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Цибульською Л.М., відповідно до якого предмет іпотеки (квартира АДРЕСА_1 ) є нерухомим майном, що є забезпеченням виконання грошових зобов?язань в повному обсязі за основним зобов?язанням. Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.11.2009 у справі №2-942/09 з неї на користь позичальника стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 202494 грн 79 коп та судовий збір у розмірі 1952 грн, а всього стягнуто 204146 грн 79 коп. На підставі вказаного рішення судом видано виконавчий лист, який звернуто до виконання та 25.06.2010 ВДВС Знам?янського МРУЮ відкрито виконавче провадження №19955766. 20.07.2012 було проведено прилюдні торги з реалізації квартира АДРЕСА_1 , яка була предметом іпотеки. Квартира продана, гроші від реалізації предмета іпотеки перераховано кредитору в рахунок погашення основного зобов'язання, а саме: 82413,57 грн перераховано на користь стягувача та 8241,00 грн виконавчого збору перераховано на користь держави відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №31469816 від 29.06.2013. Факт стягнення та перерахування коштів по виконанню рішення суду на підставі виконавчого листа №2-942 також підтверджується копіями платіжних доручень №2769 та №2770 від 28.08.2012. Коли було відкрите виконавче провадження у державній виконавчій службі, вона спілкувалася з представником первісного кредитора АКІБ «УкрСиббанк» і їй повідомлялося про те, що вони хочуть реалізувати предмет іпотеки, яким забезпечене виконання основного зобов?язання, і потім не будуть мати до неї більше ніяких фінансових претензій, просили, щоб вона не чинила жодних перешкод у процесі реалізації нерухомого майна. Вона погодилася з даними умовами первісного кредитора та сама була зацікавлена у продажі даної нерухомості на прилюдних торгах та подальшому погашенні заборгованості за кредитним договором, тому не заперечувала проти примусової реалізації предмета іпотеки, хоча по чинному законодавству дану житлову нерухомість було заборонено примусово реалізовувати, оскільки там проживала та була зареєстрована неповнолітня особа. Після реалізації предмета іпотеки, гроші перерахували первісному кредитору і більше до неї жодних фінансових чи матеріальних претензій по кредитному договору первісний кредитор не мав. Але з часом по незрозумілим причинам кредитний договір №11340824000 було продано новому кредитору, але не повідомлено про забезпечення основного зобов?язання іпотекою, про реалізацію предмета іпотеки та про подальше перерахування коштів на виконання рішення суду від 18.11.2009 у справі №2-942/09 у межах виконавчого провадження №31469816. Новий кредитор не скористався своїм право на пред'явлення виконавчого листа №2-942/09 щодо стягнення залишку заборгованості у примусовому порядку органом державної виконавчої служби або приватним виконавчем. Більше того, старі кредитори (АКІБ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Вердикт Капітал») та новий кредитор не повідомляли її про підписання договору про відступлення права вимоги. Новий кредитор не зазначав про суму своїх вимог та не повідомляв її про банківські реквізити для погашення заборгованості за рішенням суду у справі №2-942/09. Також відповідач у відзиві акцентувала, що право на позов про стягнення на підставі ст.625 ЦК України грошових коштів виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобо'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які перебували поданню такого позову. Та суд виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦПК України.
Окрім того відповідач подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до розміру від 2500 грн до 5000 грн, вважає, що заявлена до стягнення сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу є завищеною та неспівмірною.
Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» 25.04.2008 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11340824000, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит на придбання квартири у розмірі 25000 доларів США зі сплатою 14% річних на строк до 24.04.2028.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.11.2009 у справі №2-942/09 зі ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за вищевказаним кредитним договором №11340824000 в сумі 202494 грн 79 коп та судовий збір у розмірі 1952 грн, а всього стягнуто 204446 грн 79 коп.
На підставі вказаного рішення судом видано виконавчий лист, який звернуто позивачем до виконання та 25.06.2010 ВДВС Знам'янського МРУЮ відкрито виконавче провадження №19955766.
29.06.2013 державним виконавцем органу державної виконавчої служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про закриття виконавчого провадження (ВП 31469816) з примусового виконання виконавчого листа №2-942, виданого 09.06.2010 Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення боргу в сумі 20446 грн 79 коп. Зі змісту постанови вбачається, що у державного виконавця на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №2-942, виданий Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області 09.06.2010 про стягнення боргу в сумі 20446 грн 79 коп., божник: ОСОБА_2 , стягувач: АКІБ «УкрСиббанк». Під час проведення виконавчих дій за місцем реєстрації боржника: АДРЕСА_2 , майна боржника на яке можливо звернути стягнення не має. Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала боржниці, реалізована з прилюдних торгів. Від примусової реалізації іпотечного майна на користь стягувача - іпотекодержателя АКІБ «УкрСиббанк» перераховано 82413 грн 57 коп. Стягнуто виконавчого збору 8241 грн та перераховано на користь держави.
Факт стягнення та перерахування грошових коштів на виконання вказаного рішення на підставі виконавчого листа №2-942, виданого 09.06.2010 Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області також підтверджується копіями платіжних доручень №2769, №2770 від 28.08.2012 наданих відповідачем.
Таким чином судом встановлено, що рішення Знам'янського мівськрайонного суду Кіровоградської області від 18.11.2009 у справі №2-942/09 відповідачем виконано частково, на суму 82413 грн 57 коп. Залишок боргу по вказаному рішенню складає 122033 грн 22 коп (204446 грн 79 коп - 82413 грн 57 коп). Саме на вказану суму (залишок заборгованості) позивач у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України нарахував 3% річних в сумі 7763 грн 31 коп та інфляційні витрати в сумі 23041 грн 59 коп і просить суд наразі стягнути їх з відповідача.
З матеріалів справи також вбачається, що між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» 08.12.2011 укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документаці, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти.
Надалі, 10.08.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги №2301/К, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №11340824000 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.01.2021 у справі №2-942/09 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, замінено стягувача на правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».
10.03.2023 між ТОВ «Вердиткт Капітал» та ТОВ«Кампсіс Фінанс» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав грошових вимог №10-03/23. Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав грошових вимог №10-03/23, ТОВ «Кампсіс Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №11340824000.
У подальшому, 22.05.2023 між ТОВ «Капсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс», укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав грошових вимог №22-05/23. Згідно з реєстром божників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав грошових вимог №22-05/23, ТОВ «Дебт Форс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором №11340824000.
Згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Таким чином, ТОВ «Дебт Форс» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 внаслідок реєстрації шлюбу 28 лютого 2015 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує, що предметом позову у цій справі є стягнення на підставі ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 викладено висновок, що стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20.01.2016 у справі №6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).
Отже, зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У разі невиконання рішення суду діє загальне правило про настання відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 ЦК України.
Частина 2 ст.625 ЦК України визначає, що 3% річних (чи інший розмір, визначений договором) визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку процентів річних за основу має братися саме прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.
Такий правовий висновок, викладений, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України сум (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 04.06.2019 у справі №916/190/18).
Як встановлено з матеріалів справи, АКІБ «УкрСиббанк» права і обов'язки якого перейшли до ТОВ «ДебтФорс» скористався правом звернення з вимогою про повернення кредиту, звернувшись у 2009 році до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитом, вимоги якого задоволено рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.11.2009, однак відповідач рішення суду виконала частково на суму 82413 грн 57 коп. Залишок боргу по вказаному рішенню складає 122033 грн 22 коп.
Враховуючи, що рішення суду є обов'язковим, зокрема, й для відповідача, та з огляду на те, що відповідач порушила грошове зобов'язання з виплати суми заборгованості шляхом неналежного виконання рішення суду, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми відповідно до ст.625 ЦК України.
Виходячи зі змісту правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 у справі № 127/15672/16-ц, стягнення відсотків річних та інфляційних витрат, передбачених ст.625 ЦК України, можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.
Отже, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів на підставі статті 625 ЦК України за останні три роки, які передували подачі позову до суду.
Згідно з розрахунком позивача, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання складають 23041 грн 59 коп, сума 3% річних - 7763 грн 31 коп. Розрахунок здійснено за період з 11.01.2020 до 22.02.2022 з суми 122033 грн 22 коп.
При цьому даний позов подано до суду 09.02.2020, а відповідач вказує на строки позовної давності.
Таким чином, інфляційні втрати та 3% річних нараховано на суму не виконаного грошового зобов'язання поза межами трирічного строку. Період обчислення має обмежуватися періодом з 09.02.2020 до вказаної позивачем кінцевої дати - 22.02.2022.
За самостійно здійсненим судом розрахунком за період з 09.02.2020 до 22.02.2022, виходячи з суми заборгованості 122033 грн 22 коп, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 22751 грн 98 коп та 3% річних в сумі 7462 грн 00 коп., разом 30213 грн 98 коп.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Умов для зменшення нарахованої суми 3% річних, як на це вказує відповідач судом не вбачається.
Доводи відповідача про не повідомлення її про підписання договору про відступлення права вимоги, про факт відступлення її кредиту новому кредитору та надання їй інформації про нового кредитору, не дають підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні не тягне за собою визнання договору факторингу недійсним та не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача за рішення суму. Єдиним наслідком такого неповідомлення є ризик для кредитора у вигляді можливості виконання боржником свого обов'язку на користь попереднього кредитора.
Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не було повторно пред'явлено виконавчий документ до виконання суд зазначає, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання є строком, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, тобто, строк про який зазначено стороною відповідача є спеціальним строком, що застосовується лише до правовідносин пов'язаних з примусовим виконанням, зокрема, рішень судів і є відмінним від строку позовної давності.
Крім того, сплив строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не скасовує рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області у справі №2-942/09 від 18.11.2009 та не припиняє існування грошового зобов'язання, що виникло на підставі такого рішення і не виконано станом на дату розгляду вказаної справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 21900 грн 00 коп суд враховує наступне.
Відповідно до положень ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поряд з цим, відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до умов ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач заперечує проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, вказує, що він є явно завищеним, неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру. На її думку максимальний розмір витрат на правничу допомогу у даній справі має складати від 2500 грн до 5000 грн.
В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги №03-01/2023 від 03.01.2023; заявка на надання юридичної допомоги №6 від 05.01.2023; акт приймання-передачі наданих послуг №6 від 16.02.2023.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, віднесення даної справи до категорії справ незначної складності, розмір заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 21900 грн 00 коп є завищеними.
Враховуючи заявлене представником відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу понесених позивачем, обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на документи надані на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які надані позивачу за договором, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи - 5000 грн 00 коп. Решта витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача пдялгає стягненню понесений судовий збір у розмірі 2632 грн 51 коп.
Керуючись ст.ст. 2,4,12,13,81,89,141,259,263-265,274, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 09.02.2020 до 22.02.2022 в сумі 7462 (сім тисяч чотириста шістдесят два) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 09.02.2020 до 22.02.2022 в сумі 22751 (двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят одна) грн 98 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» судовий збір у розмірі 2632 (дві тисячі шістсот тридцять два) грн 51 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», адреса: Харківське Шосе, 201/203, літера 2 А, офіс 602, м.Київ, 02121, код ЄДРПОУ: 43577608.
Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 23.12.2024.
Суддя Г.В. Берднікова