№ 207/5820/23
№ 2/207/192/24
11 жовтня 2024 року м. Кам'янське
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Погребняк Т.Ю.
при секретарі Морозові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Кам'янське в особі Кам'янської міської ради, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю,
31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулась в Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська із позовною заявою Територіальної громади м. Кам'янське в особі Кам'янської міської ради, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
Позов ОСОБА_2 мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 37 років помер спадкодавець ОСОБА_3 , померлий є двоюрідним братом позивачки, оскільки його ОСОБА_4 та мати позивачки ОСОБА_5 є рідними сестрами, оскільки мають одного батька - ОСОБА_6 .
За життя спадкодавець ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого належну йому частку у праві спільної часткової власності на квартиру під номером чотири, що знаходиться в будинку під номером АДРЕСА_1 - заповідав ОСОБА_1 .
Бажаючи реалізувати своє право на спадщину ОСОБА_1 звернулася до Першої кам'янської державної нотаріальної контори з відповідною заявою, але Постановою державного нотаріуса Трощій Н.Г. від 12 червня 2017 року, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 фактично з двох підстав: звернення з заявою про прийняття спадщини після 6-ти місячного строку за відсутності документів, які б підтверджували фактичне прийняття спадщини. Також відсутні дані на підтвердження того, що спадкодавець ОСОБА_3 має право на спадкування після ОСОБА_7 , який був членом його родини, при цьому ним подана за життя заява про прийняття спадщини, але відсутні документи на підтвердження родинних зв'язків і докази на підтвердження спільного проживання зі спадкодавцем протягом 5 років.
Що стосується такої підстави відмови у вчиненні нотаріальної дії, як звернення з заявою після спливу 6-ти місячного строку на прийняття спадщини за відсутності документів, які б підтверджували фактичне її прийняття, то нотаріусом було роз'яснено, що в такому випадку необхідно, відповідно до конкретних обставин, або в судовому порядку встановлювати додатковий строк для прийняття спадщини, або, також в судовому порядку, встановлювати факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Стосовно такої підстави відмови у вчиненні нотаріальної дії, як відсутність даних на підтвердження того, що спадкодавець ОСОБА_3 має право на спадкування після ОСОБА_7 , то нотаріус роз'яснила, що в такому випадку необхідно надати документи, або на підтвердження родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , або на підтвердження того, що дані особи проживали однією сім'єю не менш п'яти років до часу відкриття спадщини.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Фесюк Ю.О. в наданій суду письмовій заяві позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача Територіальної громади м. Кам'янське в особі Кам'янської міської ради Черкашина Д.М. надав заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти позову не мав.
Взявши до уваги доводи представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ст. 316 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, в тому числі факту родинних відносин, за місцем проживання заявника.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 37 років помер спадкодавець ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації смертей Баглійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області зроблено відповідний актовий запис № 989 (арк.с. 9).
Померлий є двоюрідним братом позивачки, оскільки його мати - ОСОБА_8 та мати позивачки (позивачка до реєстрацію шлюбу мала прізвище ОСОБА_9 ) - ОСОБА_5 є рідними сестрами з огляду па те, що мають одного батька - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , з якого вбачається, що його матір'ю є ОСОБА_10 , свідоцтвом про народження ОСОБА_11 , з якого вбачається, що її матір'ю є ОСОБА_5 , свідоцтвом про укладення шлюбу, з якого вбачається, що ОСОБА_11 після укладення шлюбу має прізвище ОСОБА_12 , свідоцтвом про народження ОСОБА_13 , з якого вбачається, що її батьком є ОСОБА_6 , свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , з якого вбачається, що її батьком є ОСОБА_6 (арк. с. 10-13).
За життя спадкодавець ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого належну йому частку у праві спільної часткової власності на квартиру під номером чотири, що знаходиться в будинку під номером АДРЕСА_1 - заповідав ОСОБА_1 (арк. с. 14).
ОСОБА_1 звернулася до Першої кам'янської державної нотаріальної контори, але Постановою від 12 червня 2017 року, винесеною ОСОБА_14 , державним нотаріусом даної контори, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 (арк. с. 16) з двох підстав: звернення з заявою про прийняття спадщини після 6-ти місячного строку за відсутності документів, які б підтверджували фактичне прийняття спадщини, а також відсутності даних на підтвердження того, що спадкодавець ОСОБА_3 має право на спадкування після ОСОБА_7 .
Факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини доводиться Актом про проживання без реєстрації від 14 вересня 2021 року, затвердженим начальником юридичною відділу КП ДМР «Добробут», з змісту якого вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала без реєстрації з квітня 2011 року разом зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до моменту його смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк. с. 17).
Проживання ОСОБА_1 разом і ОСОБА_3 обумовлюється тим, що вони є двоюрідними сестрою та братом. В 2009 році захворіла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , яка мешкала в АДРЕСА_2 , то позивачка ОСОБА_1 викликала його з м. Мелітополя, де він на той час проживав, для того, щоб він доглядав за своєю матір'ю, оскільки вона за станом свого здоров'я такого догляду потребувала. Він відгукнувся на її прохання сестри та став проживати разом з матір'ю, щоб здійснювати догляд за нею.
На той час з ними також проживав чоловік ОСОБА_10 - ОСОБА_7 , який не був батьком ОСОБА_3 , оскільки на час реєстрації шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , яка відбулася 26 червня 2004 року, у ОСОБА_10 вже був син ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_10 померла, але її син ОСОБА_3 залишився проживати в м. Дніпродзержинську за вказаною адресою разом з своїм вітчимом ОСОБА_7 , оскільки на той час вітчим також потребував сторонньої допомоги у зв'язку зі своїм станом здоров'я, який погіршився у зв'язку зі смертю дружини.
Вони вдвох успадкували після смерті ОСОБА_10 належну їй 1/2 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - кожен по 1/4 частці, але свідоцтво про право на спадщину було видане тільки ОСОБА_3 (арк. с. 19).
ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_7 (арк. с. 21), після його смерті в квартирі залишився проживати тільки ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 мав поганий стан здоров'я, хворів на печінково-ниркову недостатність (арк. с. 22). Починаючи з початку 2011 року стан здоров'я ОСОБА_3 став потребувати сторонньої допомоги, оскільки його самопочуття не дозволяло йому самостійно забезпечувати свої нагальні потреби та двоюрідна сестра ОСОБА_1 допомагала придбати продукти харчування, медикаменти, прибрати в квартирі, приготувати собі їжу тощо. З квітня 2011 року вона стала постійно проживати разом з братом. Проживала ОСОБА_1 разом з братом починаючи з квітня 2011 року по день його смерті - тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому не проживання в даний період вже відбувалося на постійній основі.
ОСОБА_3 20 травня 2011 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Красношлик В.В., яким заповів сестрі - позивачці ОСОБА_1 - належну йому частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на те, що ОСОБА_15 заповідав тільки 1/4 частку квартири, а інше його майно може бути успадковане за правом спадкування за законом, при цьому, з урахуванням того, що за життя ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини після члена своєї родини - ОСОБА_7 , то в разі доведення його права на спадкування після його вітчима, - у позивачки виникає право на іншу частку квартири, яка не вказана в заповіті.
Після того, як в 2000 році ОСОБА_3 переїхав проживати до м. Мелітополя, їхнє спільне проживання з вітчимом припинилося, а відновилося в 2009 році, коли захворіла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , яка мешкала разом, вже на той час з чоловіком ОСОБА_7 в АДРЕСА_2 , і позивачка ОСОБА_1 викликала ОСОБА_3 з м. Мелітополя для того, щоб він доглядав за своєю матір'ю, про що зазначено вище.
Після повернення в 2009 році ОСОБА_3 з м. Мелітополя до м. Дніпродзержинська він проживав разом з вітчимом у квартирі по день його смерті - по ІНФОРМАЦІЯ_7 , а після цієї дати вже став проживати в згаданій квартирі один до дня його смерті - до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Саме вказані обставини і обумовлюють подання ОСОБА_3 в червні 2010 року заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_7 , як після члена своєї родини, оскільки вітчим сприймався ним, як член його сім'ї, який з дитинства ним опікувався, безпосередньо приймаючи участь в його вихованні та утриманні.
Свідок ОСОБА_16 , допитаний у суді, згідно його письмових пояснень, зазначив, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 з 1981 року. Він добре знайомий із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , тому що вони проживали у сусідньому під'їзді. ОСОБА_17 , та ОСОБА_1 були двоюрідними братом та сестрою. Приблизно у 2009 році тяжко захворіла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , яка мешкала в АДРЕСА_2 . У зв'язку із хворобою ОСОБА_1 викликала з м. ОСОБА_18 , для того щоб він доглядав свою матір. На той час з ним також проживав чоловік ОСОБА_10 - ОСОБА_7 , який був вітчимом ОСОБА_3 . В 2010 році ОСОБА_10 померла, але її син залишився доглядати за вітчимом, оскільки останній за станом здоров'я потребував сторонньої допомоги. В 2010 році помер також і ОСОБА_7 , після його смерті ОСОБА_3 залишився проживати в квартирі. Починаючи з 2011 року стан здоров'я ОСОБА_3 став незадовільним та він почав потребувати сторонньої допомоги, яку йому стала надавати його двоюрідна сестра ОСОБА_1 , вона купувала йому продукти харчування, ліки, прибирала в квартирі, готувала їжу, з квітня 2011 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала з братом. Також зазначив, що йому відомо, що ОСОБА_10 проживала із ОСОБА_7 , та останній відносився до її сина, як до рідного сина. ОСОБА_3 та ОСОБА_19 проживали однією сім'єю в період з 1983 року по 2000 рік, а також в період з 2009 року по березень 2010 року.
Свідок ОСОБА_20 зазначила, що вона приблизно з 2006 року знайома з ОСОБА_1 . Зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є двоюрідними братом та сестрою. В 2009 році захворіла мати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 викликала його з м. Мелітополь для її догляду. На той час з ним також проживав чоловік ОСОБА_10 - ОСОБА_7 , який був вітчимом ОСОБА_3 . В 2010 році ОСОБА_10 померла, але її син залишився доглядати за вітчимом, оскільки останній за станом здоров'я потребував сторонньої допомоги. В 2010 році помер також і ОСОБА_7 , після його смерті ОСОБА_3 залишився проживати в квартирі. Починаючи з 2011 року стан здоров'я ОСОБА_3 став незадовільним та він почав потребувати сторонньої допомоги, яку йому стала надавати його двоюрідна сестра ОСОБА_1 , вона купувала йому продукти харчування, ліки, прибирала в квартирі, готувала їжу, з квітня 2011 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала з братом. Також зазначив, що йому відомо, що ОСОБА_10 проживала із ОСОБА_7 , та останній відносився до її сина, як до рідного сина. ОСОБА_3 та ОСОБА_19 проживали однією сім'єю в період з 1983 року по 2000 рік, а також в період з 2009 року по березень 2010 року.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.
Відповідно до положень ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно частиною третьою ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Відповідно до частини першої ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Частиною першою ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У відповідності до статей 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно із пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Із вказаної норми слідує, що визнання права власності на майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення таких прав у визначеному законом порядку.
Заявник виконав усі умови, передбачені законом, для прийняття спадщини і отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Але він позбавлений права отримати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно витребуваної судом у Першої Кам'янської державної нотаріальної контори копії спадкової справи, котра надійшла до суду 06.08.2024 року, після смерті ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини 14 квітня 2017 року звернулась ОСОБА_1 , інших спадкоємців, які б звернулись до нотаріальної контори у шестимісячний термін, немає.
Встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, необхідно заявнику для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
Згідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно частиною першою статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом частини другої 315 ЦПК України, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, зокрема суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю та постійного проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У свою чергу ЦПК України встановлює вимоги до доказів - даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши надані докази у їх сукупності, дійшов до висновку, що стороною заявника підтверджено в судовому засіданні тривале спільне проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , у період з 1983 року по 2000 рік та з 2009 року по березень 2010 року, ведення ними спільного господарства, наявність у даних осіб спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, які проживали однією сім'єю не менше п'яти років поспіль на час смерті останнього, також стороною заявника підтверджено спільне проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , а тому позовна заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 29, 1264, 1268 ЦК України,
ст. ст.6, 10, 19, 23, 76, 81, 82, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Кам'янське в особі Кам'янської міської ради, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити факт проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , у період з 1983 року по 2000 рік, а також в період з 2009 року по березень 2010 року.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 ХІІІ “Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий у справі Т.Ю. Погребняк