"20" грудня 2007 р. Справа № 02/5617а
м. Черкаси, 10 год.16 хв.
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Давиденко В.Г.,
за участю прокурора: Мешкова М.В., представників: позивача: Слуцька Н.Ю.-за довіреністю, відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу
за позовом Золотоніського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до селянського (фермерського) господарства «Ромашка»
про стягнення 3 561 грн. 96 коп.,
Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 561 грн. 96 коп., в тому числі 3 364 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняте інвалідом у 2006 році у відповідача 1 робоче місце та 197 грн. 96 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій, з мотивів порушення відповідачем вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала частково у зв'язку з тим, що відповідачем було частково сплачено адміністративно-господарські санкції у сумі 400 грн. після подання адміністративного позову і просила стягнути залишок адміністративно-господарських санкцій та пеню.
Прокурор позовні вимоги підтримала частково, за мінусом перерахованої відповідачем суми санкцій 400 грн., та просила стягнути із відповідача залишок адміністративно-господарських санкцій і пеню.
Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак не подав суду відзив на позов, повторно не направив свого представника у судове засідання, не надіслав суду заяву про розгляд справи за участі його представника. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, виходячи із того, що стороною у даному спорі є підприємство -юридична особа, представником підприємства може бути будь-яка особа, визначена керівником, чи керівник особисто, неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи прокурора та представника позивача, суд встановив наступне.
Згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - підприємства) у 2006 році встановлювався норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працювало від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.
В частині 2 статті 19 вказано, що підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Відповідно до статті 20 Закону підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
В частині 4 статті 20 Закону вказано, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Таким чином, у разі невиконання відповідачем у 2006 році встановленого законом нормативу, він зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські санкції не пізніше 15 квітня 2007 року.
Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік і не заперечується відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2006 році у відповідача складала 11 осіб, отже, норматив на 2006 рік для відповідача складав 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, у відповідача в 2006 році інваліди не працювали.
Відповідач не спростував встановлені судом факти, не заперечив доводи позивача, не подав суду доказів створення одного робочого місця для працевлаштування інвалідів. Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав встановлений Законом норматив у 2006 році, що відповідно до статті 20 Закону є підставою для сплати відповідачем до 15 квітня 2007 року адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки відповідач не довів і належними доказами не підтвердив виконання вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» про забезпечення працевлаштування інвалідів та вжиття ним у 2006 році всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення вимог Закону, тому суд приходить до висновку про правомірність вимоги у позові про стягнення із відповідача адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону.
Виходячи із даних Звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2006 рік, середня річна заробітна плата в 2006 році у відповідача складала 6 727 грн.
Відповідно до припису статті 20 закону, відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 3363 грн. 50 коп.
Суд встановив, що відповідач сплатив на рахунок Черкаського обласного відділення Фонду соціально захисту інвалідів 400 грн., за незайняті робочі місця інвалідами в 2006 році, що підтверджується поточною випискою із рахунку позивача від 30.11.2007 року.
Таким чином, із відповідача підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції в сумі 2 963 грн. 50 коп.
У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог Закону, на підставі статті 20 Закону позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строку сплати адміністративно-господарських санкцій, однак, у розрахунку пені допущено арифметичну помилку і правильна сума належної до стягнення пені за прострочення сплати санкцій з 16.04.2007 року по 29.10.2007 року складає 172 грн. 72 коп.
Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 3136, 22 грн.
На підставі ст. 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню до Державного бюджету 31 грн. 36 коп. судового збору.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160 -163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути із селянського фермерського господарства «Ромашка» (19754, Черкаська область, Золотоніський район, с. Домантово, вул. Перемоги, 58, ідентифікаційний код 31947679):
а) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м. Черкаси, проспект Хіміків, 50, ідентифікаційний код 21368023) адміністративно-господарські санкції в сумі 2 963 грн. 50 коп., 172 грн. 72 коп. пені;
б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31117095700002, банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію -31 грн. 36 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Д. Пащенко
Постанова складена в повному обсязі 25.12.2007 року.