Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"19" грудня 2007 р. Справа № 8/123-07 (8/596-06)
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Барбашова С.В.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Лепишко О.І., Книш С.О.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3335С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 19.09.07 р. по справі № 8/123-07 (8/596-06)
за позовом ТОВ "Агрозахист - Схід" м. Суми
до ТОВ "Славгород", с. Славгород
про стягнення 192202,42 грн. -
встановила:
В березні 2007 р. позивач -ТОВ «Агрозахист-Схід», м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з відповідача -ТОВ «Славгород», с. Славгород 172934,54 грн. заборгованості, 16167,66 грн. інфляційних, 4436,76 грн. річних, 13369,81 грн. пені та судових витрат.
Рішенням господарського суду Сумської області від 19.09.07 р. (суддя Кіяшко В.І.) по справі № 7/123-07 (8/596-06) позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 172934,54 грн. заборгованості, 16167,66 грн. інфляційних, 4436,76 грн. річних, 3000 грн. пені, 1965,38 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним між сторонами договором № 7/5 в частині оплати за одержаний від позивача товар; що інфляційні, річні та пеня нарахована до стягнення на підставі умов спірного договору та норм чинного законодавства України та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те що господарський суд, на його думку, безпідставно дійшов висновку про те, що доказами отримання товару в рамках договору № 7/5 є залучені до матеріалів справи видаткові накладні, оскільки вказані накладні не містять посилань про те, що товар передається саме в рамках цього договору; що з урахуванням позадоговірного характеру поставок, позивачем не було виконано вимоги ст. 530 ЦК України щодо надсилання на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості, в зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення заборгованості, на думку відповідача, задоволенню не підлягають; що позивач у встановленому законом порядку не надсилав на адресу відповідача копію заяви про збільшення позовних вимог, в зв'язку з чим, господарський суд, на думку відповідача, безпідставно задовольнив вимоги, які були викладені у вказаній заяві; що суд першої інстанції при розгляді справи проігнорував встановлене ст. 22 ГПК України право відповідача брати участь в судовому засіданні, та виніс оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача та ін.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доказами здійснення поставки товару саме в рамках договору № 7/5 є крім іншого факт того, що позивач її здійснював з урахуванням вимог п. 9.3 та додатку № 1 до нього; що між сторонами не існувало інших правовідносин, за якими позивач поставляв відповідачу засоби захисту рослин; що первинні документи, за якими позивач поставляв відповідачу товар, були оформлені, на думку позивача, належним чином; що за час розгляду даної справи в господарському суді відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права, в т.ч. бути присутнім на судовому засіданні, на якому суд приймав рішення по даній справі та ін.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, та надав до суду клопотання з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги на інший день, в зв'язку з неможливістю прибуття представника на відповідача на дане судове засідання.
Однак вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, на підтвердження обставин, викладених в ньому, його заявником не надано жодного належного доказу, а відповідачу було надано достатньо часу для підтвердження його доводів в судах обох інстанцій. Разом з тим, відповідно до статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає справу в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, і тільки в разі якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому обставин, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні колегія суддів не вбачає.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 07.04.06 р. між сторонами укладено договір № 7/5 (з додатком №1 від 07.04.06 р. до нього), відповідно до умов якого позивач зобов'язалося поставити та передати у власність відповідача засоби захисту рослин, а відповідач зобов'язався розрахуватися за них в порядку, обумовленому договором та в термін, передбачений в п. 4.7 цього договору, тобто не пізніше 01.11.06 р.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 26.06.06 р. сторонами укладено додаткову угоду № 7/5/1 до спірного договору, відповідно до умов якої сторони обумовили асортимент, кількість та ціну товару, який позивач зобов'язався додатково поставити в рамках вказаного договору. Разом з тим, термін остаточного розрахунку залишився незмінним, тобто відповідач за отриманий товар повинен був розрахуватися не пізніше 01.11.2006 року.
На виконання умов договору в період з квітня по вересень 2006 р. позивач поставляв відповідачу обумовлений договором товар. Доказами його передачі відповідачу в рамках спірного договору є залучені до матеріалів справи наступні копії: накладної № ОтАС -00033 від 10.04.06 р. та довіреності серії ЯМБ № 052505 від 10.04.06 р.; накладної № ОтАС - 0105 від 03.05.06 р. та довіреності серії ЯМБ № 052518 від 03.05.06 р.; накладної № ОтАС - 0118 від 06.05.06 р. та довіреності серії ЯМБ № 052549 від 06.05.06 р.; накладної № ОтАС - 0129 від 10.05.06 р. та довіреності серії ЯМБ № 052530 від 10.05.06 р.; накладної № ОтАС - 0145 від 19.05.06 р., накладної № ОтАС - 0205 від 22.05.06 р., та довіреності серії ЯМБ № 052550 від 22.05.06 р.; накладної № ОтАС - 0232 від 01.06.06 р. та довіреності серії ЯМБ № 1052535 від 22.05.06 р.; накладної № ОтАС - 0272 від 02.06.06 р. та довіреності серії ЯМБ № 052543 від 02.06.06 р.; накладної № ОтАС - 0294 від 07.06.06 р., накладної № ОтАС - 0292 від 19.06.06 р., накладної № ОтАС - 0290 від 06.06.06 р. та довіреності серії ЯМБ № 052545 від 06.06.06 р.; накладної № ОтАС - 0317 від 03.07.06 р. та довіреності серії ЯМБ № 052559 від 03.07.06 р.; накладної № ОтАС - 0351 від 03.07.06 р. та довіреності серії ЯМБ № 052558 від 24.06.06 р.; накладної № ОтАС - 0371 від 07.07.06 р. та довіреності серії ЯМБ № 052571 від 07.07.06 р.; накладної № ОтАС - 0439 від 31.08.2006 р. та довіреності серії ЯМГ № 663368 від 31.08.06 р.; накладної № ОтАС - О447 від 08.09.06 р., накладної ОтАС - 0451 від 11.09.06 р. та довіреність серії ЯМГ № 5663373 від 08.09.06 р.
25.10.2006 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист № 151 з проханням вчасно, без затримки розрахуватись за одержаний товар (Копія квитанції про направлення листа залучена до матеріалів справи). Однак, як зазначає позивач, відповідач заборгованість за одержаний товар сплатив лише частково, внаслідок чого борг відповідача на момент звернення позивача до суду без врахування інфляційних, пені та річних склав 172934,54 грн.
Про існування заборгованості в зазначеній сумі також свідчить залучений до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.06 по 19.12.06 р. (а.с. 49-51), який підписаний уповноваженими представниками позивача і відповідача та скріплений печатками обох підприємств.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним між сторонами договором № 7/5 в частині оплати за одержаний від позивача товар; що інфляційні, річні та пеня нарахована до стягнення на підставі умов спірного договору та норм чинного законодавства України
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з наступних підстав:
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів погашення заборгованості за одержаний від позивача товар в рамках спірного договору, та в строк, обумовлений цим договором, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 172934,54 грн. основного боргу.
При цьому не можуть прийматися судом до уваги доводи відповідача на те, що товар за спірними накладними він отримав від позивача не в рамках договору № 7/5, в зв'язку з чим, до спірних правовідносин суд, на думку відповідача, нібито безпідставно застосував до спірних правовідносин означений в договорі термін оплати, оскільки відповідач, крім іншого не надав доказів існування між сторонами інших правовідносин, в межах яких позивач саме за спірними накладними передавав товар відповідачу по ціні, в асортименті, та в строки, які були передбачені спірним договором та його додатками (в т.ч. на вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.07 р.). Беручи до уваги викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати поставки, здійснені за спірними накладними такими, що не мають відношення до договору № 7/5 та додатків до нього.
З урахуванням того, що майнова відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань за спірним договором передбачена п. 6.4.1 спірного договору купівлі-продажу що не суперечить вимогам Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також того, що суд першої інстанції скористався наданим йому ст. 83 ГПК України правом щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, і позивач при цьому не заперечував проти означеного зменшення суми пені (в т.ч. подаючи відзив на апеляційну скарг в якому просив рішення господарського суду залишити без змін) судова колегія також погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вимог означеної статті також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 16167,66 грн. інфляційних та 4436,76 грн. річних.
При цьому, не підлягають задоволенню вимоги відповідача про скасування прийнятого по справі рішення по тих мотивах, що господарський суд задовольнив вимоги, викладені в поданій позивачем заяві про збільшення позовних вимог не звернувши уваги на те, що останній подаючи заяву не надав доказів її надсилання на адресу позивача, оскільки по-перше вимоги ГПК України не ставлять в залежність факт неодержання відповідачем заяви про збільшення позовних вимог та прийняття вказаної заяви судом до розгляду. До того ж відповідач в будь-якому випадку в обґрунтування своїх вимог не надав жодного доказу того, що копію означеної заяви він від позивача не отримував, а до матеріалів справи при цьому судом були залучені докази надсилання позивачем означеної заяви на адресу відповідача.
Разом з тим, також безпідставними є вимоги відповідача про скасування судового рішення по мотивах того, що господарський суд приймаючи рішення не звернув уваги на те, що його представник для дачі пояснень в судове засідання не з'явився, і тим самим нібито порушив процесуальні права відповідача.
Однак як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в процесі розгляду справи ухвалами від 23.05.07 р. та від 26.03.07 р. відкладав її розгляд в т.ч. по мотивах того, що представник відповідача для дачі пояснень не з'явився, та витребуваних судом документів не надав. Таким чином суд надавав можливість відповідачу з'явитися як в судове засідання так і в будь який час надати свої заперечення а також необхідні докази в їх обґрунтування стосовно позовних вимог позивача. Однак, відповідач даною можливістю з невідомих причин не скористався.
Беручи до уваги викладене, а також те, що норми ГПК України передбачають можливість розгляду справи без участі представників сторін та передбачають її відкладення її розгляду лише у випадках, коли спір за якихось причин не може бути вирішено в даному судовому засіданні, посилання відповідача на незаконність винесення господарським судом оскаржуваного рішення є безпідставними та необґрунтованими в зв'язку з чим, не можуть бути прийняті судом до уваги.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідачем, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 19.09.07 р. по справі № 8/123-07 (8/596-06) залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Повний текст постанови підписано 21.12.07 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Барбашова С.В.