донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.12.2007 р. справа №40/240пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Волкова Р.В.
суддів
Величко Н.Л. , Дзюби О.М.
за участю представників сторін:
від позивача:
Маркуц Г.В. - довір. № 25 від 19.03.2007р.,
від відповідача-1:
від відповідача-2:
Бєломестов О.Ю. - довір. б/н від 02.02.2007р.
Бозієв В.М. - довір. №001/1227 від 04.09.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
на рішення
господарського суду
Донецької області
від
15.10.2007 року
по справі
№ 40/240пд (Підченко Ю.О.)
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
до
1) товариства з обмеженою відповідальністю "Донміськбуд", м. Донецьк2) відкритого акціонерного товариства "Топаз", м. Донецьк
про
визнання недійсним договору 1/3-И від 19.03.2004р.
У серпні 2007року Регіональне відділення Фонду державного майна України у Донецькій області м.Донецьк ( далі -РВФДМУ в Донецькій області) звернулося до господарського суду Донецької області з позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Донміськбуд" м.Донецьк ( далі -ТОВ "Донміськбуд") та відкритого акціонерного товариства "Топаз" м.Донецьк ( далі -ВАТ "Топаз") про визнання недійсним договору №1/3-И від 19.03.2004року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.07року у справі №40/240пд, ухваленим суддею Підченком Ю.О., у задоволені позовних вимог відмовлено. Судовий акт мотивований не доведеністю позивачем порушення права власності спірним договором.
Позивач, РВФДМУ в Донецькій області, не погоджуючись з прийнятим у справі №40/240пд рішенням від 15.10.07р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування зазначеного судового акту з мотивів порушення господарським судом попередньої інстанції норм матеріального права та прийняття нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні повноважний представник скаржника, позивач у справі, висловився на підтримку своєї апеляційної скарги з підстав в ній викладених.
Повноважні представники відповідачів, ТОВ "Донміськбуд" та ВАТ "Топаз", у наданих відзивах на апеляційну скаргу б/н від 23.11.07р. та №101/1724 від 19.11.07р. відповідно та у судовому засіданні, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечували, вважають рішення господарського суду таким, що відповідає нормам чинного законодавства, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.
19 березня 2004 року між ВАТ "Топаз" та ТОВ "Соціальна ініціатива" був укладений договір № 1/3-И. Предметом договору є передача у довірче управління інвестиції у вигляді об'єкту незавершеного будівництва (фундамент) для будівництва та подальшого продажу багатоповерхового житлового будинку, який знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Донецьк, мікрорайон "Привокзальний", вул.Куйбишева,3.4.
З матеріалів справи вбачається, та встановлено господарським судом, що 08.07.2004р. між сторонами вказаного договору була укладена додаткова угода до нього, відповідно до умов п. 1 якої забудовник передає інвестору додатково 348 кв.м. площ будинку, а останній несе витрати з оренди земельної ділянки до введення її у експлуатацію. Крім того, інвестор прийняв на себе зобов'язання передати 10 відсотків квартир міськвиконому на інфраструктуру міста.
Як вбачається з наданого до матеріалів справи акту приймання-передачі від 28.07.2004року ТОВ "Соціальна ініціатива" прийняв від ВАТ "Топаз" будівельний майданчик з розташованим на ньому об'єктом незавершеного будівництва ( а.с.27).
Разом з тим, 01.11.2004р. сторони зазначеного вище договору вирішили викласти його у новій редакції, про що уклали додаткову угоду № 1 від 01.11.2004р. Нова редакція договору відповідно до п.1.1 встановила, що фундаментна плита передається разом з будівельним майданчиком для спільного будівництва.
Як видно з матеріалів справи, 24 грудня 2004р. між сторонами договору № 1/3-И була укладена додаткова угода до нього, яка передбачала зміну назви з ТОВ «Соціальна ініціатива» на ТОВ «Донміськбуд».
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення присутніх повноважних представників сторін, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступного.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Сторона не позбавлена можливості надати суду апеляційної інстанції документи на підтвердження своїх доводів.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Предметом договору №1/3-И з додатковою угодою №1 є будівництво багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці, що розташована за будівельною адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 3.4.
Для здійснення будівництва: ТОВ "Топаз" надає ТОВ "Соціальна ініціатива" будівельний майданчик та об'єкт незавершеного будівництва (фундамент), розташований за адресою м. Донецьк, вул. Куйбишева, 3.4. ТОВ “Соціальна ініціатива» організовує розробку та виконання проектно-кошторисної документації для будівництва багатоповерхового житлового будинку, безпосередньо проводить будівельні роботи, у т.ч. і шляхом залучення підрядних організацій та інші.
З наданих матеріалів до справи вбачається, що у зв'язку з укладенням додаткової угоди права та обов'язки сторін змінилися, а саме -припинилися за попередньою редакцією договору та почали існувати за новою редакцією.
Вищенаведене дає підстави вважати договір №1/3-И - договором про спільну діяльність. До договору про спільну діяльність застосовуються положення глави 77 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 1130 Цивільного кодексу України, де передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Відповідно до ч.2 ст. 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі передбачають координацію спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші. Ці умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
З наданого до справи договору з додатковою угодою вбачається, що сторонами при укладені вищевказаного договору було додержано норм цивільного законодавства.
З такого, позивачем не було переконливо доведено, що оскаржуваний договір є саме інвестиційним договором, отже висновок господарського суду щодо визначення правової природи укладеного між відповідачами договору №1/3-И -як договору про спільну діяльність є вірним.
Не приймаються до уваги судовою колегією твердження скаржника щодо порушення при укладені зазначеного договору права його власності з такого.
Як видно з матеріалів справи, РВФДМУ в Донецькій області листом №09-3363 від 27.05.03р. дало згоду на добудування житлового будинку 3.4 по вул. Куйбишева у м. Донецьку в мікрорайоні "Привокзальний" та зазначило, які документи необхідно надати Фонду Товариством для можливості добудови зазначеного житлового будинку.
З чого вбачається, що РВФДМУ у Донецькій області ще до укладання договору розпорядився об'єктом незавершеного будівництва, надавши право його добудови ВАТ "Топаз". Крім того, договір №1/3-И не передбачає перехід права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Також, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає правильним висновок господарського суду Донецької області стосовно відсутності підстав для визнання договору недійсним.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є суперечність його змісту актам цивільного законодавства. Під змістом правочину розуміється зміст волевиявлення учасників правочину в цілому, тобто як волевиявлення щодо змісту цивільних правовідносин, що мають виникнути на підставі правочину, так і волевиявлення стосовно того, з ким ці правовідносини мають бути встановлені.
Правочин може бути визнаний недійсним, зокрема у разі, коли ним порушено право третьої особи, яка відповідно до закону отримала право на укладення договору стосовно того ж предмета за результатами конкурсу, аукціону тощо (в зв'язку з тим, що волевиявлення стосовно учасника правочину, суперечить акту цивільного законодавства).
Також, підставою недійсності правочину може бути його суперечність актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК).
При цьому, наслідки недійсності правочинів встановлюються ст.ст. 216, 217 Цивільного кодексу України. Враховуючи, що в Цивільному та Господарському кодексах, в інших законах терміни “зобов'язання», “правочини» часто використовуються як тотожні, положення ст.ст. 207, 208 ГК про недійсність зобов'язань та наслідки їх недійсності з урахуванням термінології, що використовується у Цивільному кодексі, мають тлумачитись як такі, що стосуються недійсності правочинів. Тому, відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК правочини, що є підставою господарських зобов'язань, можуть бути визнані недійсними у разі вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з застосуванням наслідків, передбачених цією частиною.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України).
Що ж до наведених скаржником обставин, то він не довів порушення права власності спірним договором та не обґрунтував нормами права, які передбачають підстави для визнання договору недійсним.
Відтак, доводи викладені в апеляційній скарзі з цього є безпідставними.
Беручи до уваги всі наведені обставини та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду, а апеляційної скарги -задоволенню.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2007р. по справі №40/240пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2007р. по справі № 40/240пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.
Головуючий Р.В. Волков
Судді: Н.Л. Величко
О.М. Дзюба
Надруковано: 5 прим.
1- позивачу
2- відповідачу
1-у справу
1-ДАГС
Громко А.А.