20 грудня 2024 рокуСправа № 460/17764/22 пров. № А/857/3884/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року (суддя Дуляницька С.М., м.Рівне), -
Ще у червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - Головне управління) в якому просила визнати протиправними та скасувати:
податкові повідомлення-рішення від 20.12.2021 №№1286717000708, 1286317000708, 1286917000708, 1287117000708, 1286417000708, 1287017000708, 1286517000708 (далі - ППР №№717, 317, 917, 871, 864, 870, 865; спірні ППР, відповідно);
вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2021 №№Ф-1286217000708, Ф-0541-1720 (далі - Вимога №№1286, 0541 відповідно);
рішення від 20.12.2021 №1286017000708 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (далі - Рішення).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач обрала спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, 2 група, однак, до перевірки не надано жодних документів, що підтверджують обраний вид діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , (далі - ФОП) зокрема, не надано будь-яких договорів з ринками для здійснення роздрібної торгівлі товарами. До перевірки не надано договорів на користування станками, обладнанням на виробництво меблів. На переконанння скаржника позивач мала перейти на сплату інших податків і зборів з січня 2019 року, доходи на 2018 рік слід було оподаткувати за ставкою 15%; позивач не подала податкові декларації про майновий стан і доходи за 2019 р. по граничному строку подання 09.02.2020, та за 2020 рік (ліквідаційна) до 27.09.2020. До перевірки не надано Книгу обліку доходів і витрат. Крім того, встановлено заниження загального оподатковуваного доходу на 301569 грн. На момент закінчення перевірки позивачем не надано жодних первинних документів, які підтверджують понесені витрати, Крім того, зважаючи, що позивач з 01.01.2019 по 24.03.2020 повинна була перебувати на загальній системі оподаткування, проведеною перевіркою встановлено факт непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи. Також позивачем не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуванні рішення контролюючого органу є безпідставними та підлягають скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач ОСОБА_1 , у період з 10.11.2005 по 27.08.2020 займалась підприємницькою діяльністю, була зареєстрована як фізична особа-підприємець, платник єдиного податку 2 групи (т.1 а.с.97-98).
Видами діяльності згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців були наступні види економічної діяльності (КВЕД):
31.09 - Виробництво інших меблів;
47.89 - Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.
27.08.2020 позивачем припинено підприємницьку діяльність.
У період з 28.10.2021 по 03.11.2021 посадовими особами Головного управління була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2018 по 27.08.2020, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 27.08.2020, за результатами якої складено акт від 10.11.2021 №7619/17-00-07-08/ НОМЕР_1 (далі - Акт; т.1 а.с.20-43).
В Акті зафіксовано порушення позивачем вимог:
1) пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 не відображено виплачений дохід з ознакою 157 у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 кв. 2018р., 1 кв. 2019р., 2 кв. 2019р., 3 кв. 2019р., 4 кв. 2019р., 1 кв.2020р., 2 кв.2020р., 3 кв.2020р.;
2) підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16. пунктів 44.1, п. 44.3 статті 44 ПК, а саме не забезпечено зберігання в повному обсязі первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством;
3) пункту 293.4 статті 293 ПК, а саме: заниження суми єдиного податку за 2018 рік на 70110 грн;
4) підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пунктів 177.5, 177.11 статті 177 ПК, а саме не подано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2019р. по граничному строку подання 09.02.2020р. та за 2020р.(ліквідаційна) до 27.09.2020р.;
5) підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК, а саме: заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на 54282,42 грн, а саме за 2019 р. - 51060,42 грн., за 2020 р. - 3222грн.;
6) підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК, а саме заниження суми військового збору на 4523,54 грн., а саме на 4255,04 грн. за 2019р., на 268,50 грн. за 2020р.;
7) пункту 2 частини першої статті 7, частини п'ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464- IV), а саме: заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 51390,46 грн. в тому числі за 2019р. - 51390,46грн.;
8) пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), а саме: не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання за 2019р. на суму 107150 грн.
На підставі висновків Акту перевірки Головним управління 20.12.2021 прийнято:
ППР №717 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 340 грн;
ППР №317 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: єдиний податок з фізичних осіб на суму 87 637,50 грн (з них 70110 грн основний платіж та 17 527,50 грн штрафні (фінансові) санкції);
ППР №917 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків на суму 1020 грн;
ППР №871 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції на суму 1020 грн;
ППР №864 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 67 047,53 грн. (з них 54 282,42 грн основний платіж та 12 765,11 грн. штрафні (фінансові) санкцій);
ППР №870 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 10715 грн.;
ППР №865 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 5587,30 грн. (з них 4523,54 грн основний платіж та 1063,76 грн штрафні (фінансові) санкцій);
Вимогу №1286 згідно якої донараховано єдиного внеску на суму 51 390,46 грн.;
Рішення згідно якого нараховано штрафну санкцію на суму 10 278,09 грн.
02.02.2022 Головним управлінням було винесено нову №0541 згідно якої загальна сума боргу позивача з єдиного внеску становить 61 668,55 грн., з яких 51 390,46 грн. - донарахована сума єдиного внеску згідно Вимоги №1286 та 10 278,09 грн штрафна санкція згідно Рішення.
18.01.2022 відповідачем прийнято податкову вимогу №0000038-1305-1720 (далі - Вимога №038) згідно якої загальна сума податкового боргу станом на 17.01.2022 за податковими повідомленнями-рішеннями наведеними вище становить 186 697,21 грн.
За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Так за висновками Акту, проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 , отримано дохід від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, а саме здійснювала діяльність за наступними видами діяльності згідно КВЕД: КВЕД 52.44 - роздрібна торгівля меблями та товарами для дому. Цей клас включає підкласи: 52.44.1 - роздрібна торгівля меблями; 52.44.9 - роздрібна торгівлю іншими товарами для дому. До перевірки не представлено жодних документів, що підтверджують обраний вид діяльності ОСОБА_1 (31.09 Виробництво інших меблів, 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами), зокрема: не надано будь-яких договорів з ринками для здійснення роздрібної торгівлі товарами. Також до перевірки не представлено договорів на користування станками, обладнанням на виробництво меблів. Таким чином, на думку податкового органу, ОСОБА_1 не могла здійснювати ні виробництва меблів, ні продажу з лотків і на ринках меблів, а тому здійснювала види діяльності, які не зазначені у реєстрі платників єдиного податку.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що до перевірки позивачем було представлено договір позички (безкоштовного користування) нерухомого майна від 05.01.2018 (т.1 а.с.99-101, 102). Договір укладений між гр. ОСОБА_2 (Позичкодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Користувач). Цим договором регулюються правовідносини, пов'язані із передачею Позичкодавцем у строкове безоплатне користування Користувачу нежитлового будинку площею 323.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення приміщення - об'єкт договору використовуватиметься Користувачем для здійснення його господарської діяльності згідно КВЕДІВ 31.09, 47.89. Вказаний договір укладений на строк 2 роки та 11 місяців.
Вказане нежитлове приміщення площею 323,1 кв.м. належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області 15.05.2008 та зареєстрованого в реєстрі за №926 (т.1 а.с.103-104).
Між тим, 05.01.2018 між гр. ОСОБА_2 (Позичкодавець) та ФОП (Користувач ) було укладено договір безоплатного користування майном (позички) предметом якого є: станок форматно-розкройний MJ6130 PANEL SAW - 1 шт; станок фрезерний CNC router-1325/2 - 1 шт;станок поклейочний МВП - 24 - 1 шт; станок для поклейки кромки LICO MF-350 - 1 шт. (т.1 а.с.105-107).
Згідно договору позички транспортного засобу від 05.01.2018 гр. ОСОБА_2 передав у тимчасове безоплатне користування позивача - ОСОБА_1 транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ 310, 1995 р.в., шасі НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 (т.1 а.с.109-110).
Належність вказаного транспортного засобу на праві власності ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_4 від 12.12.2006 (а.с.111).
Таким чином, наведеними вище письмовими доказами спростовуються висновки податкового органу, що до перевірки не надано жодних документів, що підтверджують обраний вид діяльності ОСОБА_1 .
Щодо висновків контролюючого органу, що ОСОБА_1 не могла здійснювати продаж з лотків і на ринках меблів так як не надано до перевірки документів на оренду лотків, то суд зазначає наступне.
Згідно договору оренди торговельного місця №449н від 29.04.2017, укладеного з Комунальним підприємством «Ринок» (далі - КП), позивач орендувала торговельне місце №144 загальною площею 15 кв.м., що розташоване на території ринку на вул. Млинівській, 4 (місце - 144 - низ). Договір укладено строком на 12 місяців з 27.04.2017 по 27.04.2018 та може бути автоматично продовжений, якщо орендар продовжує користуватися об'єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця (т.1 а.с.114-116).
20.08.2018 між КП та ОСОБА_1 було укладено договір №23н оренди торговельного місця, предметом якого є торговельне місце №71 загальною площею 15,0 кв.м., що розташоване на території ринку на вул. Млинівській, 4, місце 71-низ. Договір укладено строком на 12 місяців з 20.08.2018 по 20.08.2019 та може бути автоматично продовжений, якщо орендар продовжує користуватися об'єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця (т.1 а.с.117-119).
10.01.2019 між КП та ОСОБА_1 було укладено договір №86н оренди торговельного місця, предметом якого є торговельне місце №71 загальною площею 15,0 кв.м., що розташоване на території ринку на вул. Млинівській, 4, місце 71-низ. Договір укладено строком на 12 місяців з 10.01.2019 по 10.01.2020 та може бути автоматично продовжений, якщо орендар продовжує користуватися об'єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця (т.1 а.с.120-122).
Таким чином, доводи податкового органу, викладені в Акті перевірки, що позивач не могла здійснювати продаж з лотків і на ринках меблів так як не надано до перевірки документів на оренду лотків, спростовуються наведеними вище письмовими доказами.
Відповідно класифікації видів економічної діяльності до коду КВЕД:
КВЕД 31.09 виробництво інших меблів. Цей клас включає:
• виробництво диванів, диванів - ліжок, крісел-ліжок та м'яких куточків тощо;
• виробництво садових стільців і сидінь;
• виробництво меблів для спалень, віталень і саду, тощо;
• виробництво тумб для швейних машин, телевізорів тощо;
• оздоблення меблів, таке як обтягування стільців і сидінь;
• оброблення меблі у процесі їх виробництво: пульверизаційне оброблення, лакування, фарбування, полірування, драпірування тощо
Отже, наведеними вище письмовими доказами підтверджується здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності з виробництва меблів за обраним видом діяльності КВЕД 31.09 виробництво інших меблів протягом 01.01.2018 по 27.08.2020, який зазначений у реєстрі платників єдиного податку.
Факт продажу меблів підтверджується наданими до перевірки і до матеріалів позовної заяви договорами купівлі-продажу, видатковими накладними тощо.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV ПК.
За правилами пункту 291.2. статті 291 цієї глави, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
З урахуванням вимог пунктом 297.1 статті 297 ПК платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відповідно до пункту 291.4. статті 291 ПК поділяються на чотири групи платників єдиного податку.
За вимогами, які діяли у відповідний спірний період (2017-2020 роки) платники єдиного податку поділялися на групи за такими правилами :
1) перша група - це фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень (не поширюється на ФОП, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, що відносяться виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи);
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.
Відповідно до підпункту 298.1.1.пункту 298.1 статті 298 ПК для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
За вимогами підпункту 5 пункту 298.3. цієї статті, у заяві зазначаються такі обов'язкові відомості, як обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.
За правилами пунктів 293.1, 293.2, 293.3 статті 293 ПК ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
В силу вимог підпункту 2 пункту 293.4 статті 293 ПК до доходу платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці), отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
Відповідно до вимог підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010» прийнятий наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №457 від 11.10.2010 та набрав чинності з 01.01.2012.
КВЕД вміщує секцію G «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів», до якої входять, зокрема, і розділ 46 «Оптова торгівля, крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами», і розділ 47 «Роздрібна торгівля, крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами».
Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затверджені наказом Державної служби статистики України №396 від 23.12.2011.
Згідно з такими поясненнями, секція G включає оптову та роздрібну торгівлю (тобто продаж без перероблення) будь-якими видами товарів і надання допоміжних послуг, пов'язаних із торгівлею товарами. Оптова та роздрібна торгівля є кінцевим етапом у реалізації (розподіленні, дистрибуції) товарів. Відмінність між розділами 46 (оптова торгівля) та 47 (роздрібна торгівля) базується на типі споживача, що переважає. Оптова торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів роздрібним торговцям, підприємствам й організаціям або іншим оптовикам, діяльність агентів чи посередників з купівлі товарів від імені подібних осіб або продажу товарів подібним особам і компаніям. Основними типами підприємств у сфері оптової торгівлі є оптові торговельні підприємства, тобто оптовики, які отримують право власності на товари, які вони продають, а саме: оптові торговці або біржовики, промислові дистриб'ютори (підприємства оптової торгівлі, що спеціалізуються на продажу промислових товарів), експортери, імпортери, закупівельні організації, філії та офіси з продажу (крім магазинів роздрібної торгівлі), які утримуються підприємствами добувної промисловості (окремо від заводів і шахт) для збуту власної продукції і функції яких не обмежені прийманням замовлень, що виконуються шляхом прямого відвантаження товарів із заводів або шахт. Роздрібна торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів для особистого споживання або домашнього користування переважно населенню в магазинах, торгових центрах, наметах, кіосках, компаніями поштового замовлення, вуличними торговцями, споживчими кооперативами, компаніями, що спеціалізуються на організації аукціонів тощо. Більшість підприємств роздрібної торгівлі отримують право власності на товари, які вони продають, однак деякі з них виступають як агенти та від імені замовника здійснюють продаж товарів на умовах консигнації або комісії.
Згідно з такими поясненнями, розділ 47 КВЕД включає роздрібну торгівлю, крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами, а саме, перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів для особистого споживання або домашнього користування переважно населенню, який здійснюють магазини, торгові центри, кіоски, намети, компанії поштового замовлення (у т. ч. у мережі Інтернет), рознощики і вуличні торговці, споживчі кооперативи тощо.
Згідно з Методичними поясненнями, роздрібну торгівлю класифікують насамперед за типом місця торгівлі (роздрібну торгівлю в магазинах - у групах 47.1-47.7; роздрібну торгівлю поза магазинами - у групах 47.8-47.9). Роздрібна торгівля в магазинах включає роздрібну торгівлю уживаними товарами (клас 47.79). Роздрібна торгівля в магазинах у подальшому розподіляється на спеціалізовану (групи 47.2-47.7) та неспеціалізовану роздрібну торгівлю (група 47.1). Спеціалізовану роздрібну торгівлю новими товарами класифікують за асортиментом товару, який підлягає продажу. Торгівля поза магазинами деталізована за формами торгівлі, такими як роздрібна торгівля з лотків і на ринках (група 47.8) та інші форми роздрібної торгівлі, що їх здійснюють поза магазинами, зокрема, за поштовим замовленням або через мережу Інтернет, шляхом доставки "від порога до порога", за допомогою торгових автоматів тощо (група 47.9).
При цьому, вказано, що товари, які описані у цьому розділі, обмежуються товарами, зазвичай іменованими як споживчі товари (за визначенням, наведеним у наказах Держкомстату №519 від 14.11.2006, № 480 від 29.12.2007, споживчі товари (послуги) - це товари (послуги), що використовуються населенням для особистого або загальносімейного споживання), або товари роздрібної торгівлі. Отже, товари, що зазвичай не класифікують як товари роздрібної торгівлі (зерно, руди, промислове устатковання тощо), не включені до цього розділу. Разом з тим, вказано, що цей розділ також включає торгівлю персональними комп'ютерами, канцелярськими товарами, фарбою або деревиною, незважаючи на те, що ці товари призначені не тільки для особистого споживання домашніми господарствами.
Останнє уточнення кореспондується з поясненнями до класу 47.52 «Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах», в силу якого цей клас включає: роздрібну торгівлю залізними виробами, роздрібну торгівлю фарбами, лаками й емаллю, роздрібну торгівлю листовим склом, роздрібну торгівлю іншими будівельними матеріалами, такими як цегла, деревина, сантехнічне устатковання, роздрібну торгівлю матеріалами й устаткованням для самостійного виконання будівельних або ремонтних робіт у домашніх умовах.
Так, позивач здійснювала вид діяльності 47.89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. Цей клас включає:
• роздрібну торгівлю іншими товарами з наметів, лотків та на ринках, такими як:
• килими та килимові вироби
• книги
• ігри та іграшки
• товари для дому та побутова електроніка
• музичні та відеозаписи
• інші товари.
При цьому, даний КВЕД не містить виключень про заборону здійснення роздрібної торгівлі меблями на ринках, так як у Національному класифікатору України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010» прийнятий наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №457 від 11.10.2010 та набрав чинності з 01.01.2012 відсутній окремий вид економічної діяльності, який вміщує роздрібну торгівлю меблями на ринках.
Доводи податкового органу про те, що ОСОБА_1 , отримано дохід від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, а саме: за КВЕД 52.44 - роздрібна торгівля меблями та товарами для дому. Цей клас включає підкласи: 52.44.1 - роздрібна торгівля меблями; 52.44.9 - роздрібна торгівлю іншими товарами для дому не заслуговує на увагу, так як вказані КВЕДИ втратили чинність з 01.01.2012 та містились у Національному класифікатору України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005», який станом на 01.01.2018 - втратив чинність.
Таким чином, позивач здійснювала господарську діяльність, яка відповідає видам економічної діяльності КВЕД 31.09 виробництво інших меблів та КВЕД 47.89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, що відповідає видам діяльності, зазначених у реєстрі платників єдиного податку, а тому позивач не порушила вимоги ч.2 пп.293.4 ст.293 Податкового кодексу України.
Відтак, в ході розгляду цієї справи не знайшов своє підтвердження той факт, що ОСОБА_1 в 2018-2020 роках здійснювала господарські операції за такими видами діяльності, які не зазначені у реєстрі платників єдиного податку.
Згідно з підпунктом 2 підпункту пункту 293.4 статті 293 ПК до доходу платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці), отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
Отже, отриманий у 2018 році від здійснення господарської операцій з виробництва та продажу меблів дохід в сумі 467400,00 грн., ОСОБА_1 не повинна була відображати в рядку 09 декларації платника єдиного податку за 2018 рік, та відповідно оподатковувати за ставкою 15% і, відповідно, сплачувати до бюджету.
За наведеного, податковий орган безпідставно та неправомірно донарахував позивачу за результатами перевірки єдиний податок в розмірі 70 110 грн (467 400,00 х 15%) та застосував штрафну санкцію в розмірі 25% донарахованої суми.
Таким чином, наявні підстави для визнання протиправним і скасування податкового ППР №317 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: єдиний податок з фізичних осіб на суму 87 637,50 грн (з них 70110 грн основний платіж та 17 527,50 грн. штрафні (фінансові) санкції).
Також, за правилами підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
З огляду на обставини викладені вище, позивач з січня 2019 року не мала обов'язку здійснити перехід на сплату інших податків і зборів, визначених ПК, а відтак не мала обов'язку подавати до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019-2020 рік, як і таку ж, тільки ліквідаційну декларацію, за 2020 рік. Також ОСОБА_1 не мала обов'язку з 2019 року вести Книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, оскільки не мала обов'язку переходу на загальну систему оподаткування з 01.01.2019.
Враховуючи це, та факт, що в 2019-2020 роках позивач мала право перебувати на спрощеній системі оподаткування 2 групи, податковий орган зробив необґрунтовані висновки про порушення ОСОБА_1 вимог, як статей 49 та 177 ПК і статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК), так і підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
А відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК ставка податку становить 18 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 статті 167 Податкового кодексу України), у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
З 01.01.2015 набрали чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VІІІ), в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.
Так, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.
Згідно пункту 177.2 статті 177 ПК об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу. Ставка збору встановлена на рівні 1,5 відсотка.
Зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи суд дійшов висновку про незаконність і необґрунтованість висновків податкового органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2019 рік на 283 669 грн та за 2020 рік - на 17900 грн, то підлягають до скасування податкові ППР №717 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 340 грн; №917 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків на суму 1020 грн; №871 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції на суму 1020 грн.; №864 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 67 047,53 грн. (з них 54 282,42 грн основний платіж та 12765,11 грн штрафні (фінансові) санкцій); №865 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 5587,30 грн (з них 4523,54 грн основний платіж та 1063,76 грн штрафні (фінансові) санкцій).
Що стосується єдиного соціального внеску, то згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону, для фізичних осіб - підприємців базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному - кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Оскільки наведеними вище обставинами справи та письмовими доказами констатовано факт відсутності заниження чистого оподатковуваного доходу за 2019 р, то судом першої інстанції вірно зазначено те, що відповідачем неправомірно здійснено перерахунок і донарахував ЄСВ в розмірі 22% на різницю між фактичним доходом позивача та доходом, зазначеним позивачем у звітах.
Враховуючи вищевикладене, є безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 51 390,46 грн, в тому числі за 2019 рік - на 51 390,46 грн.
За наведеного підлягає скасуванню Вимога №1286, за якою недоїмка ОСОБА_3 зі сплати єдиного внеску становить 51 390,46 грн.
З цих же підстав підлягає до скасування і Рішення, а також Вимога №0541 згідно якої загальна сума боргу позивача з єдиного внеску становить 61 668,55 грн, з яких 51 390,46 грн. - донарахована сума єдиного внеску згідно Вимоги №1286 та 10278,09 грн штрафна санкція згідно Рішення.
Згідно статті 2 Закону №265/95-ВР, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або. у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з пункту 1 статті 17 Закону 265/95-ВР, у разі, зокрема, непроведення розрахункових операцій через РРО та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до вимог пункту 11 розділу II «Прикінцевих положень», тимчасово, до 1 січня 2022 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах:
10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
З огляду на встановлені вище обставини справи, а також те, що позивач правомірно перебувала на спрощеній системі оподаткування протягом 2018-2020 років, не перевищила річний розміру доходу, не здійснювала видів діяльності, для яких застосування РРО є обов'язковим, та не мала обов'язку переходу на загальну систему оподаткування з 01.01.2019 року, то ППР №870 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 10 715 грн є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 не порушено вимоги пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Зважаючи на заперечення відповідачів щодо заявленої суми витрат понесених в суді першої інстанції, враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених витрат до 5000 грн. Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено достатньо доводів, які б давали підстави відмовити у задоволенні вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу .
Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.
Відповідно до положень частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення. а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
В. С. Затолочний