Справа № 600/579/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
19 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2023 року форми “С» за №000001874.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.06.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, керуючись статтею 19-1, пунктом 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80, підпунктами 69.2, 69.27 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України, 30.01.2023 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято наказ №104-п “Про проведення фактичної перевірки».
Цим наказом вирішено провести фактичну перевірку суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в магазині за адресою: АДРЕСА_1 за період фінансово-господарської діяльності з 08.02.2020 року по 08.02.2023 року з питань здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, готівкових розрахунків та розрахунків з використанням платіжних засобів, неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх з нульовими показниками, дотримання роботодавцем законодавства з питань укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, наявності ліцензій на провадження видів господарської, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, контролю за дотриманням вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки. Встановлено термін проведення тривалістю 10 діб з 30.01.2023 року по 08.02.2023 року.
На підставі указаного наказу та направлень на перевірку №155, №156 від 30.01.2023 року, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області проведено фактичну перевірку, за результатом якої складено Акт (довідку) фактичної перевірки від 30.01.2023 року №402/ж5/24-13-07-04/2480708538.
В ході проведення перевірки працівниками ГУ ДПС у Чернівецькій обласні виявлено наступні порушення:
- при реалізації пива «Garage» 0,45 л за ціною 38,0 грн, реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не видався;
- не забезпечено використання режиму попереднього програмування товарів (алкогольних напоїв) із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, а саме: 02.01.2022 року реалізовано «горілку неміров штоф» 0,37 л 40% без коду УКТЕЗД;
- форма і зміст розрахункового документа встановлені Положення про форму та зміст розрахункових документів, електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 р. № 13 (далі - Положення № 13). Установлені в Положенні № 13 вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів, електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п.3 розд. І Положення № 13). Перевіркою встановлено реалізацію алкогольних напоїв за період з 29.07.2022 по 29.01.2023 без цифрового значення штрих-кодового коду марки акцизного податку при роздрібній торгівлі алкогольними напоями на суму 113955,0 грн.
На підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 30.01.2023 року №402/ж5/24-13-07-04/2480708538 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2023 року форми “С» за №000001874, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції за порушення пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 176070 грн 50 коп.
Не погоджуючись із прийнятим суб'єктом владних повноважень рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Стосовно питання дотримання відповідачем порядку проведення перевірки, суд зазначає наступне.
З наказу відповідача від 30.01.2023 року №104-п вбачається, що фактична перевірка позивача призначена на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції на час призначення перевірки позивача).
Цим Кодексом передбачені функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Зокрема, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Приписами підпункту 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
Згідно пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Так, для прийняття рішення контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України законодавцем чітко передбачено підстави для проведення податкового контролю.
Згідно підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відповідно до підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України підставою для проведення фактична перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Отже, необхідними умовами для призначення фактичної перевірки на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України є отримання податкової інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про порушення платником податків законодавства щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, в якій сформовано такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки.
Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що в наказі ГУ ДПС у Чернівецькій області від 30.01.2023 №104-п відсутня будь яка інформація, яка б свідчила про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
У наказі від 30.01.2023 року №104-п відповідач зазначив кілька окремих та самостійних підстав для проведення фактичної перевірки у позивача. Між тим у ході судового розгляду справи відповідач не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених як підпунктом 80.2.2 так і підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.
Суд зауважує, що відповідач як суб'єкт владних повноважень до відзиву на позовну заяву не надав письмових доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу від 30.01.2023 року №104-п слугувала як інформація від державних органів або органів місцевого самоврядування про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, так і інформація про використання ФОП ОСОБА_1 праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
При цьому у відзиві відповідач і не конкретизує суть ймовірних порушень, що слугували підставами для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки саме згідно підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Поряд з цим у додаткових письмових поясненнях від 29.05.2024 року відповідач зазначає про те, що фактична перевірка позивача була проведена у зв'язку з отриманням листа ДПС України №16218/7/99-00-07-04-02-07 від 12.12.2022 року.
Разом з тим, суд констатує, що відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які містили б інформацію щодо можливих порушень, про які зазначається у наказах та які б передували видачі наказів на проведення фактичних перевірок позивача.
Колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача, що підставами для прийняття наказу про призначення спірної перевірки слугував лист ДПС України №16218/7/99-00-07-04-02-07 від 12.12.2022 року, оскільки зміст наказу №104-п-п від 30.01.2023 року не містить жодних посилань на згаданий лист.
Поряд з цим суд звертає увагу і на те, що у листі ДПС України №16218/7/99-00-07-04-02-07 від 12.12.2022 року відсутня інформація саме про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , а додатки до цього листа, у разі їх наявності, відповідачем суду не подано.
Таким чином, на відмінну від постанови Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, в якій суд виходив із того, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена Управлінням податкового аудиту доповідна записка, копія якої була наявна в матеріалах справи, у наказі №104-п-п від 30.01.2023 відсутня фактична підстава для проведення перевірки позивача.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі про призначення фактичної перевірки №104-п-п від 30.01.2023 будь-якого посилання на джерело отриманої відповідачем в установленому порядку інформації про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, враховуючи що наведені в наказах підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не були доведені відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд приходить до висновку, що призначення та проведення фактичних перевірок щодо позивача було здійснено незаконно.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.07.2023 у справі №460/2663/22 у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.
Поряд з цим, при вирішенні спору суд вважає за доцільне надати правову оцінку висновкам акту фактичної перевірки, які слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 20.03.2023 №000001874 та щодо встановлених податковим органом порушення зазначає наступне.
Перевіряючи доводи сторін стосовно наявності (відсутності) порушень вимог Закону №265/95-ВР, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За змістом статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2).
проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями (пункт 11).
Згідно пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Згідно пункту 7 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Згідно обставин справи відповідачем за результатом проведеної фактичної перевірки у позивача встановлено такі порушення:
- при реалізації пива «Garage» 0,45 л за ціною 38,0 грн, реєстратор розрахункових операцій не застосовувався , розрахунковий документ не видався;
- не забезпечено використання режиму попереднього програмування товарів (алкогольних напоїв) із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, а саме: 02.01.2022 року реалізовано «горілку неміров штоф» 0,37 л 40% без коду УКТЕЗД;
- форма і зміст розрахункового документа встановлені Положення про форму та зміст розрахункових документів, електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 р. № 13 (далі - Положення № 13). Установлені в Положенні № 13 вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів, електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п.3 розд. І Положення № 13). Перевіркою встановлено реалізацію алкогольних напоїв за період з 29.07.2022 по 29.01.2023 без цифрового значення штрих-кодового коду марки акцизного податку при роздрібній торгівлі алкогольними напоями на суму 113955,0 грн.
При цьому у Акті фактичної перевірки не зазначено ні документів, на підставі яких податковим органом виявлено порушення, ні назви алкогольних напоїв, які, за твердженням відповідача, були реалізовані позивачем без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер).
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, притягуючи позивача оскаржуваним рішенням до фінансової відповідальності, зокрема, за порушення пункту 11 статті 3 Закону України №265/95-ВР, податковий орган керувався виключно відомостями з бази даних СОД РРО за період діяльності підприємства з 29.07.2022 по 29.01.2023, відповідно до яких виявлено, що позивачем в указаний період проводилось розрахункові операції без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на суму 113955,0 грн.
Варто зауважити, що складання посадовими особами контролюючого органу акту фактичної перевірки із відображенням у ньому лише твердження про інформацію у базі даних СОД РРО є недостатнім і повинно здійснюватися шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження обставин, що дають підстави для висновку про порушення платником податку вимог №265/95-ВР.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає що відповідачем не спростовано належним чином висновку суду першої інстанції, що перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії відповідача не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій, що фактично мало місце у даній ситуації.
Порушення, зазначені у акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, а отже такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності оскаржуваним рішенням.
Суд зауважує, що ті дані, на які посилається відповідач, в тому числі у відзиві та додаткових поясненнях, які внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ, що підтверджує факт продажу товару.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 16 травня 2024 року у справі №520/4564/23.
Втім, ні до акту перевірки не додано, ні у ході судового розгляду цієї справи відповідачем не подано жодних розрахункових документів, які б підтверджували доводи відповідача про відсутність на таких розрахункових документах одного з обов'язкових реквізитів - коду товарної під категорії згідно УКТ ЗЕД.
Відповідачем в акті перевірки, зокрема в описовій частині виявлених під час проведення перевірки порушень, не зазначено жодного фіскального чеку, що підтверджує факт видачі позивачем у період з 29.07.2022 по 29.01.2023 розрахункових документів за продані алкогольні напої, що підлягають маркуванню марками акцизного податку, які не містить обов'язкових реквізитів, а саме, - цифрового значення штрих кодового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (інформацію про серію та номер МАП).
Не спростовано відповідачем і тверджень у позові про те, що під час здійснення фактичної перевірки у позивача представниками податкового органу не було проведено контрольної закупки товару відносно якого встановлено одне із порушень. А відтак необгрунтованими є висновки відповідача про не забезпечення використання режиму попереднього програмування товарів (алкогольних напоїв) із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД в частині відсутності коду товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД у фіскальних чеках під час реалізації горілки «неміров штоф» 0,37 л 40% від 02.11.2022.
Наведене додатково свідчить про необґрунтованість висновків відповідача, що слугували прийняттю оскаржуваного рішення.
Крім того, згідно пункту 5 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/2825), податкове повідомлення-рішення складається за кожним окремим податком, збором та/або іншим зобов'язанням, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або разом зі штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Однак, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області при застосуванні штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) та пункту 7 статті 17 згаданого закону, тобто двох окремих штрафних санкцій, складено одне податкове повідомлення-рішення, чим порушено вказані вище норми.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та не доводять неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, як необхідних передумов для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.