20 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/10233/24
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та пунктів наказу; зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині порушення процедури призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати пункт 1.74 та пункт 76 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2022 р. № 36, яким ОСОБА_1 з 26.02.2022 р. було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
До позовної заяви додано клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, в якому позивач просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити ОСОБА_1 строк звернення до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що воєнний стан та активні бойові дії на території України стали поважною причиною того, що позивач не зміг вчасно оскаржити дії та бездіяльність відповідача. Вказує, що він фактично не мав можливості захистити свої права та інтереси, адже з моменту виникнення спірних відносин проходить військову службу та не має часу відволікатися від місця несення служби. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин через фізичну неможливість позивача повноцінно реалізувати своє право на доступ до правосуддя, а тому підлягав поновленню.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху. Зазначено, що позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об'єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин. Попереджено позивача, що наслідком неусунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк є повернення такої позовної заяви позивачу.
В ухвалі зазначено, що наведені позивачем обставини не є поважними для можливості звернення до суду. Крім того, строк звернення пропущено позивачем більше двох років. Отже, позивач має подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об'єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
08 листопада 2024 року до суду через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від позивача надійшла заява, в якій позивач просить відкрити провадження та призначити до розгляду адміністративну справу.
До заяви додано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому позивач просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити ОСОБА_1 строк звернення до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року позовну заяву Д.Г. повернуто.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшовши висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду повинен був залишити позов без руху та вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу подати до суду клопотання про його поновлення із зазначенням інших підстав такого пропуску. Проте, таких дій судом першої інстанції вчинено не було, чим порушено вимоги ч.1 ст.123 КАС України, що призвело до передчасних висновків про повернення позову. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав повернення позовної заяви, що суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Апелянт зазначає, що представник позивача у клопотанні про поновлення строку звернення обґрунтував пропуск строку та просив рахувати початок перебігу процесуального строку з 15.08.2024 року, направив адміністративний позов до суду 28.08.2024 року, про що міститься відмітка у матеріалах справи, однак вказані доводи не прийняті до уваги судом першої інстанції. Вказує, що той факт, що позивач з 26.02.2022 року проходить безперервну військову службу підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 №1836 від 23.11.2024 року.
16 грудня 2024 року до суду через систему “Електронний суд» від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить вважати пропущеними строки для звернення до суду, а причини, викладені позивачем - не поважними; не приймати до розгляду пояснення щодо пропуску строків, викладені позивачем та його представником у матеріалах справи, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення першої інстанції (ухвалу про повернення позовної заяви) - без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу другим відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з п.3 ч.1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, є безпідставними. В даному випадку позивачем було пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку суду не надано.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно з п.1, п.2, п. 7 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У частині п'ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача надійшла заява, в якій позивач просить відкрити провадження та призначити до розгляду адміністративну справу.
До заяви додано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому позивач просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити ОСОБА_1 строк звернення до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення позивач зазначив, що воєнний стан та активні бойові дії на території України стали поважною причиною того, що позивач не зміг вчасно оскаржити дії та бездіяльність відповідача. Беручи до уваги існуючі обмеження та перешкоди, які встановлені під час вказаного особливого правового режиму, просить визнати поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач фактично не мав можливості захистити свої права та інтереси, адже з моменту виникнення спірних відносин проходить військову службу та не має часу відволікатися від місця несення служби. Позивач зазначає, що він є діючим військовослужбовцем. Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивача, ОСОБА_1 25.02.2022 року призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента №69/2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Просить звернути увагу, що він є діючим військовослужбовцем, проходить військову службу, військова служба є безперервною. Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України. Зазначає, що аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22. Просить також прийняти до уваги психологічне напруження позивача під час проходження військової служби в умовах воєнного стану. Позивач до теперішнього часу переживає наслідки військової служби: втрата побратимів, з якими мав дуже близькі стосунки та з якими підтримували один одного; психологічне напруження та побоювання за власне життя, адже кожного дня перебуває в ситуаціях, коли може загинути. Всі ці фактори напружують психологічно позивача та не дають можливості вести звичайний спосіб життя. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин через фізичну неможливість позивача повноцінно реалізувати своє право на доступ до правосуддя, а тому підлягав поновленню.
Надаючи оцінку вказаним обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
У аспекті вказаних висновків колегія суддів зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позову, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 лютого 2024 року у справі № 990/270/23 зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Перевіривши указані доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку, колегія суддів зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Колегія суддів наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на можливість/неможливість особи своєчасно звернутись зі скаргою, що, у свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Колегія суддів зазначає, що у тексті заяви про поновлення строку на звернення до суду позивач указав, що він є діючим військовослужбовцем на теперішній час. Просив урахувати, що він з 25.02.2022 року призваний на військову службу.
Колегія суддів зазначає, що позивач до вказаної заяви не додав жодних доказів, які б підтверджували що під час проходження військової служби були наявні обставини, які перешкоджали скаржнику скористатись своїм правом на звернення до суду з адміністративним позовом у строк, установлений КАС України, зокрема, у період з 27.02.2022 р. по 29.10.2024 р.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що у 2023 році та у квітні та вересні 2024 року позивач відповідно до наказів знаходився у щорічній основній відпустці, при цьому не наводить обґрунтувань, що завадило йому звернутись з позовом у цей період.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, установлені законом.
З огляду на викладене колегія суддів констатує, що скаржником не було надано доказів, яким саме чином перебування на військовій службі та введення воєнного стану вплинуло на його можливість своєчасно подати позовну заяву та зумовило пропуск строку на її подання більш ніж на 2,5 років.
Таким чином, наведене у сукупності та взаємозв'язку дає підстави вважати правильними висновки суду першої інстанції про неповажність указаних позивачем підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та ненадання доказів поважності причин пропуску строку, та як наслідок обґрунтованість повернення позовної заяви позивачу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки дійшовши висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду повинен був залишити позов без руху та вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу подати до суду клопотання про його поновлення із зазначенням інших підстав пропуску, проте таких дій судом першої інстанції вчинено не було.
Такі доводи колегія суддів вважає помилковими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об'єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
08 листопада 2024 року на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду позивач надав заяву, до якої додав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Посилання апелянта на правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обставини у справі, яку розглядав Верховний Суд у справі не є тотожними обставинам цієї справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що застосуванню підлягає більш нова практика Верховного Суду, в даному випадку під час розгляду справи колегією суддів врахована правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №160/11344/22.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що представник позивача у клопотанні про поновлення строку звернення обґрунтував пропуск строку та просив рахувати початок перебігу процесуального строку з 15.08.2024 року, направив адміністративний позов до суду 28.08.2024 року, про що міститься відмітка у матеріалах справи, однак вказані доводи не прийняті до уваги судом першої інстанції.
Такі доводи апелянта колегія суддів також вважає помилковими, оскільки ні клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке було додано до адміністративного позову, ні клопотання про поновлення строку звернення до суду, надане на виконання вимог ухвали про залишення адміністративного позову без руху, не містять посилань на вказані обставини. Крім того, адміністративний позов було подано через систему “Електронний суд» 29.10.2024 р. (а.с. 1).
Посилання апелянта на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2024 року у справі №576/3687/23 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
Підстави пропуску строку звернення до суду з позовом можуть бути визнані поважними а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви.
Натомість апелянтом таких обставин не зазначено, відповідних доказів не надано.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик