донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.12.2007 р. справа №39/76
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Стойка О.В.
суддів
Гези Т.Д. , Шевкової Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача:
не з'явився,
від відповідача:
від відповідача 2:
від третьої особи:
не з'явився
Мокрій Р.З. за дов. №09/05 від 03.01.07р.
не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-перспектива" м.Донецьк
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
15.10.2007 року
по справі
№39/76 (Морщагіна Н.С.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-перспектива" м.Донецьк
до
третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Техсервіс" м.Донецьк
2) Державного відкритого акціонерного товариства “Шахта “Надія» с.Сілець, Сокальський район Львівської області
Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика “Калінінська» м. Горлівка Донецької області
про
стягнення 172 850 грн. 47коп.
У березні 2007 року до господарського суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-перспектива" м.Донецьк (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Техсервіс" м.Донецьк (відповідач 1), Державного відкритого акціонерного товариства “Шахта “Надія» с.Сілець, Сокальський район Львівської області (відповідач 2) про стягнення 172 850грн.47коп.
Ухвалою суду від 01.06.2007р., судом до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика “Калінінська» (т.1 а.с.139).
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2007р. суд відмовив у задоволенні позовних вимог позивача у зв»язку з недоведеністю.
Позивач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 15.10.2007р. по справі №39/76 та стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 суму збитків у розмірі 172 850грн.47коп., судові витрати віднести на рахунок відповідача 2.
В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, не з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Представники позивача, відповідача 1 та третьої особи до судового засідання апеляційної інстанції не з'явились, про причини не явки судову колегію не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час, місце та дату розгляду справи, через що судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача 2, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір купівлі-продажу №1-02-06/1а від 01.02.2006р. з метою виконання зобов'язань за договорами №146к від 01.07.2004р. та №3581дс від 02.08.2004р., укладених позивачем з Асоціацією “фінансових, промислових та торгових підприємств “Донбаський розрахунково-фінансовий центр» та ЗАТ “Донецьксталь».
Відповідно до умов договору №146к від 01.07.2004р., Асоціація “фінансових, промислових та торгових підприємств “Донбаський розрахунково-фінансовий центр» прийняла на себе зобов'язання з переробки рядового вугілля позивача, кількість, якість яких зазначені в додатку №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною, для збагачення на ВАТ “ЦЗФ “Калінінська».
Отримане внаслідок переробки за договором № 146к від 01.07.2004р. збагачене вугілля позивач згідно договору планував реалізувати ЗАТ “Донецьксталь», за договором №3581дс від 02.08.2004 р.
Виходячи з Договору №1-02-06/1а від 01.02.2006 р., відповідач 2 зобов'язався поставити та передати у власність (повне господарське ведення) позивача товар - вугілля марка, базові характеристики, період, обсяги поставки та ціна якого визначається згідно додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.п.1.2, 1.3, 1.4, 2.2 Договору з урахуванням додаткової угоди №4 від 13.11.2006р., сторони узгодили, що відповідач 2 у період з 13.11.2006р. по 01.12.2006р. поставляє позивачеві вугілля марки “Ж», фракції 0-200 мм, зола - 28,0%, волога -8,9%, за ціною 280,00грн. за тону (з ПДВ).
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Постачальник вважається таким, що виконав свій обов'язок з поставки продукції з моменту приймання вантажу на залізничній станції Соснівка.
Господарський судом встановлено та підтверджено долученими до матеріалів справи залізничними квитанціями, що Відповідач 2 у період з 22.11.2006р. по 24.11.2006р. здав до перевезення станції Соснівка обумовлену Договором продукцію у кількості 1723т. на загальну суму 482 440, 00 грн.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем доведено факт передачі відповідачу продукції на суму 482 440, 00 грн. та обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та п.1.1, 2.3 Договору.
Умовами п.3.1 Договору сторони передбачили, що порядок прийому продукції визначається Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7.
Приймання продукції за якістю та комплектністю провадиться відповідно до стандартів, технічних умов, інших обов'язкових для сторін правил, а також за супровідними документами, котрі засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо).
За приписами п.16 Інструкції П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркірування продукції, що надійшла, тари або упакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договорові або даним, зазначеним у маркіруванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п.14 дійсної Інструкції), одержувач припиняє подальше приймання продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.
Факт поставки неякісної продукції засвідчується двостороннім актом приймання продукції за якістю, оформленим у відповідності до вимог зазначеної Інструкції.
Предметом позовних вимог позивача є вимоги про стягнення з відповідачів 2 збитків у розмірі 172 850,47грн., у зв»язку з поставкою продукції неналежної якості.
За приписами п.2 ст.530 ЦК України гарант відповідає перед кредитором лише у випадку порушення зобов'язання боржником.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що претензій на час приймання продукції щодо поставки продукції неналежної якості позивачем на адресу відповідача 2 не заявлялось та відповідних актів, у відповідності до вищезазначених вимог Договору та Інструкції не складалося.
Отже, відповідно до вимог Договору, п.п. 16, 20,23 Інструкції П-7 не доведено факту поставки відповідачем 2 продукції неналежної якості в порушенні умов Договору.
Також позивач вимагає стягнути збитки у вигляді процентів за користування кредитом за договором овердрафту №2006-200 від 06.10.06р з ВАТ “Родовід-банк.
Відшкодування збитків у відповідності з вищевказаними вимогами законодавства є наслідком порушення зобов'язання.
Позивачем не доведено факту порушення відповідачем господарського зобов»язання,
оскільки господарський суду правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків в сумі 172 850, 47 грн.
Отже судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновку господарського суду.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2007 року по справі №39/76 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-перспектива" м.Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області по справі №39/76 від 15.10.2007 року залишити без змін
Головуючий О.В. Стойка
Судді: Т.Д. Геза
Т.А. Шевкова
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС