20 грудня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1235/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 15 квітня 2024 року з обмеженням максимального розміру, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з 15 квітня 2024 року виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 15 квітня 2024 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 360/1235/24 задоволено повністю позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії за вислугу років максимальним розміром з 01 березня 2024 року;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням сплачених сум;
стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.
При розгляді справи судом встановлено, що в провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 360/1498/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 360/1498/23, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 з 20 червня 2023 року щомісячної доплати в сумі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та обмеження з 20 червня 2023 року максимального розміру пенсії, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити та виплатити з 20 червня 2023 року ОСОБА_1 щомісячну доплату, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000 гривень та здійснити з 20 червня 2023 року виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1717,76 грн (одна тисяча сімсот сімнадцять гривень 76 коп.).
На виконання означеного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у серпні 2024 року перерахувало ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 20 червня 2023 року у розмірі 80 % сум грошового забезпечення; загальний розмір пенсії за 20 днів червня 2023 року, який підлягає виплаті, складає 21866,90 грн, за період з 01 липня 2023 року по 29 лютого 2024 року - 23485,18 грн щомісячно, за період з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року - 23610,00 грн щомісячно, про що свідчать протокол за пенсійною справою № 1203010105-МВС від 09 серпня 2024 року та розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1203010105.
Відповідно до розрахунків пенсії за вислугу років у пенсійній справі № 1203010105, з урахуванням перерахунку за рішенням суду у справі № 360/1498/23, у період з липня 2023 року по лютий 2024 року позивачу нараховано до виплати пенсію у розмірі 23485,18 грн щомісячно.
Згідно з розрахунками пенсії за вислугу років у пенсійній справі № 1203010105, з урахуванням перерахунку за рішенням суду у справі № 360/1498/23, у період з березня 2024 року по жовтень 2024 року позивачу нараховано пенсію у розмірі 24985,18 грн щомісячно; з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати визначено 23610,00 грн щомісячно.
Отже, під час проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі № 360/1498/23, відповідач знову обмежив позивачу пенсію максимальним розміром з 01 березня 2024 року та визначив до виплати розмір пенсії з 01 березня 2024 року на рівні 23610,00 грн щомісячно.
07 вересня 2024 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до відповідача з заявою № ВЕБ-12001-Ф-С-24-146510, якою серед іншого просив повідомити про підстави обмеження розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами та здійснити виплату пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії.
Листом від 26 вересня 2024 року № 7121-6825/К-02/8-1200/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило позивача, що Законами України про затвердження державного бюджету на відповідний рік встановлено розмір прожиткового мінімуму особам, які втратили працездатність: з 01 грудня 2019 року - 1638,00 грн; з 01 липня 2020 року - 1712,00 грн; з 01 грудня 2020 року - 1769,00 грн; з 01 липня 2021 року - 1854,00 грн; з 01 грудня 2021 року - 1934,00 грн; з 01 липня 2022 року - 2027,00 грн; з 01 грудня 2022 року - 2093,00 грн; з 01 січня 2024 року - 2361,00 грн. Згідно з КАС України судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України, які визначені за судовою справою боржниками, відповідно до покладених зобов'язань, в установленому чинним законодавством порядку. В результаті проведених перерахунків пенсії позивача на виконання рішень суду у справах №№ 360/4046/21, 360/8549/21 та 360/1498/23 (в межах покладених зобов'язань), а також масових перерахунків з 01 березня 2022 року, 01 березня 2023 року, 01 березня 2024 року із встановленням до пенсії позивача суми індексації, розмір розрахованої пенсійної виплати перевищив максимальний розмір пенсії, визначений статтею 43 Закону № 2262-ХІІ. Розмір розрахованої пенсії (без обмежень) склав: з 01 грудня 2019 року - 17530,86 грн; з 01 березня 2022 року - 19985,18 грн; з 01 березня 2023 року - 21485,18 грн, з 01 березня 2024 року по теперішній час - 24985,18 грн.
Під час розгляду справи судом встановлено порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області норм матеріального права, які полягають в такому.
Так, предметом спору у цій справі (№ 360/1235/24) було протиправне обмеження відповідачем пенсії позивача максимальним розміром під час проведення її перерахунку на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 360/1498/23.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної систем» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Суд зауважує, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21, від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21, від 30 серпня 2022 року у справі № 440/994/20, від 10 травня 2023 року у справі № 620/9370/21, від 02 червня 2023 року у справі № 420/14462/20, від 04 липня 2023 року у справі № 420/10528/21, від 23 серпня 2023 року у справі № 520/13287/21, від 07 вересня 2023 року у справі № 285/2784/17, від 23 жовтня 2024 року у справі № 560/2041/22 та від 29 листопада 2024 року у справі № 380/24058/23 Верховний Суд дійшов таких висновків:
«… на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. …».
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-XII як спеціального, а не Закону № 3668-VI, яким лише внесено зміни до Закону № 2262-XII.
Разом з цим, незважаючи на наявність Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, усталену судову практику, сформовану Верховним Судом за наслідками розгляду спірних правовідносин, та рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 360/1498/23, відповідач знову порушив право позивача на належний розмір пенсії.
Відповідач у своєму відзиві та листі-відповіді зазначає, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 360/1498/23 пенсія без обмеження максимальним розміром встановлюється станом на дату, з якої судом зобов'язано провести перерахунок (у цьому випадку - 20 червня 2023 року), та її розмір не переглядається до того часу, коли розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, тощо) відповідатиме максимальному розміру пенсії відповідно до законодавства. При цьому відповідачем не наведено жодного нормативно-правового акта, яким передбачено вчинення дій з перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов'язано пенсійний орган здійснити такий перерахунок.
Суд у своєму рішенні від 16 лютого 2024 року у справі № 360/1498/23 дійшов висновку про необхідність виплати позивачу пенсії з 20 червня 2023 року без обмеження її максимальним розміром, із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
Аналізуючи рішення суду від 16 лютого 2024 року у справі № 360/1498/23, суд доходить висновку, що відповідач починаючи з 20 червня 2023 року мав виплачувати пенсію позивачу без обмеження її максимальним розміром. Висновки суду у справі № 360/1498/23 щодо виплати пенсії без її обмеження максимальним розміром є обов'язковими для відповідача не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням позивача, включаючи подальші перерахунки пенсії. Зважаючи на це, відповідач не має права повторно обмежувати максимальним розміром пенсію позивача, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними.
Частинами другою-третьою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Незважаючи на наявність рішення суду у справі № 360/1498/23, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області протиправно застосувало обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 березня 2024 року.
При цьому заперечення, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву у цій справі (№ 360/1235/24), зводяться до незгоди із позовними вимогами через «власне тлумачення» правових норм.
Такі дії відповідача (суб'єкта владних повноважень) суд розцінює як недобросовісні, що порушують норми матеріального права та суперечать завданню адміністративного судочинства.
Частинами першою та п'ятою статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд установлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Отже, вирішення питання щодо наявності правових підстав для постановлення окремої ухвали здійснюється виключно з ініціативи суду.
Аналіз положень статті 249 КАС України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 7 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 та ухвалі від 18 березня 2019 року у справі № 200/4900/17.
Зважаючи на виявлені під час розгляду цієї справи системні порушення пенсійного законодавства в частині обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд дійшов висновку про наявність підстав для постановлення у цьому випадку окремої ухвали, яку слід направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Пенсійного фонду України з метою недопущення аналогічних порушень в майбутньому.
Керуючись статтями 241, 243, 249, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Повідомити Пенсійний фонд України та Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про встановлені під час розгляду справи № 360/1235/24 системні порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області пенсійного законодавства в частині обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та вжиття заходів щодо недопущення аналогічних порушень в майбутньому.
Зобов'язати Пенсійний фонд України та Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про вжиті заходи повідомити суд не пізніше одного місяця після отримання окремої ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку особами, яких вона стосується.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська