20 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/29845/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відповідь, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати відповідь №5338 від 20.09.2023 військової частини НОМЕР_1 протиправною в частині відмови у призначенні та нарахуванні індексації грошового забезпечення за період від 06.02.2014 по 28.02.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 призначити та нарахувати індексацію грошового забезпечення за період від 06.02.2014 по 28.02.2018 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №147 від 15.05.2019 його звільнено з військової служби. Однак, на день звільнення з ним не проведено повного розрахунку, а саме не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 06.02.2014 по 15.05.2019, тому позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач до суду направив відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому вказав, що індексація грошового забезпечення позивача за період з лютого 2014 року по лютий 2016 року нараховувалася та виплачувалася. Водночас розрахунково-платіжні відомості на виплату додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за період з 2014 року по 2016 рік відповідно до наказу МО України від 28.08.2019 №474 були знищені. Нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року- лютого 2018 року не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року. У зв'язку з чим індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася і законних підстав для вчинення таких дій у відповідача немає.
До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Звертає увагу, що відповідач не надав доказів на підтвердження факту знищення розрахунково-платіжних відомостей на виплату додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі виплату індексації грошового забезпечення. Вказує, що обмежене фінансування не впливає на наявність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу в Збройних Силах України в складі Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2019 позивач виключений зі списків особового складу військової частини з 15.09.2019.
На звернення позивача щодо здійснення перерахунку та виплати індексації військова частина НОМЕР_1 повідомила, що індексація грошового забезпечення за період 06.02.2014 по 31.12.2015 виплачувалася щомісяця згідно чинного законодавства. Нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 поведена відповідно до вимог норм Закону №1282, оскільки суми індексації грошового забезпечення обчислені згідно норм правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів, визначених Постановою №1078, Постановою №1013 з урахуванням рівня підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом в грудні 2015 року у порядку, визначеному Додатком 5, абзацами 8-10 пункту 5 Постанови №1078.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною 3 вказаної статті Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
В силу приписів статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 1282-XII), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За змістом положень частини першої статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до частин 3-5 статті 4 Закону № 1282-XII, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ч. 1, 2, 6 ст. 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно з п. 4 Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Положеннями п. 5 Порядку визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що заробітна плата підлягає обов'язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для підтримки населення в умовах зростання цін. У свою чергу обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Позивачем вживались заходи з метою отримання доказів щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за спірний період, однак, військова частина НОМЕР_1 листом від 20.09.2023 повідомила, що вона індексація грошового забезпечення виплачувалася, проте розрахункові документи щодо нарахування та виплати грошового забезпечення не надала.
У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що розрахунково-платіжні відомості на виплату додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за період з 2014 року по 2016 рік відповідно до наказу МО України від 28.08.2019 №474 були знищені. При цьому, не надав суду акт знищення вказаних відомостей.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відтак, обов'язок доказування у цій справі покладено на військову частину НОМЕР_1 .
У свою чергу, неможливість сторони відповідача надати докази, які б спростовували або підтверджували заявлені позовні вимоги, не можуть слугувати підставою для позбавлення права особи на отримання однієї з основних державних соціальних гарантій.
Суд також зазначає, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті і не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №206/4411/16-а.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нарахована і не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 06.02.2014 по 28.02.2018.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 06.02.2014 по 28.02.2018 є порушеним та має бути відновленим шляхом визнання протиправною відмови військової частини щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 06.02.2014 по 28.02.2018 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову .
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.02.2014 по 28.02.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.02.2014 по 28.02.2018.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
20.12.24