20 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/20807/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі: Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду через звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі: Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ, в якому просить:
- визнати протиправною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 18.10.2024 ВП № 74981701 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн;
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 18.10.2024 ВП № 74981701 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що згідно з постановою від 18.10.2024 ВП № 74981701 при примусовому виконанні виконавчого листа № 240/25774/23 від 15.03.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Сладь Т.П. застосовано до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (боржника) штраф розміром 5100,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. Вказує, що розмір пенсії на виконання судового рішення виплачувався без обмеження максимальним розміром. При розгляді справи судом не розглядалось питання виплати пенсії в подальшому, зокрема, без обмеження максимальним розміром у зв'язку з проведенням індексації у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022, № 168 від 24.02.2023, № 185 від 23.02.2024.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти доводів та вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що із звернення стягувача та розрахунку пенсійного органу встановлено, що рішення суду боржником не виконано, а саме: згідно з заявою стягувача від 11.09.2024 року вказано підсумок пенсії з надбавками 27899,54 грн, з урахуванням максимального розміру - 23157,49 грн. Тож позивач виплачує пенсію стягувачу продовжуючи обмежувати максимальним розміром пенсійну виплату, що доводить, як стверджує відповідач, невиконання повною мірою судового рішення. Оскільки позивачем не здійснено належне виконання рішення суду, оскаржувана постанова державного виконавця є правомірною.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України матеріали, та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі № 240/25774/23 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 без обмеження максимальним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з врахуванням виплачених сум пенсії.
Вказане рішення набрало законної сили 10.02.2024, у зв'язку з чим на його виконання було видано виконавчий лист.
13.05.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74981701 з виконання виконавчого листа № 240/25774/23, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 15.03.2024, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з врахуванням виплачених сум пенсії.
Листом від 28.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що на виконання рішення суду від 10.01.2024 у справі № 240/25774/23 здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 без обмеження максимальним розміром та встановлено її розмір 23157,49грн. В результаті перерахунку на виконання рішення суду загальний розмір пенсії з 01.12.2019 складає 23157,49 грн., в тому числі основний розмір пенсії - 23157,49 грн. На виконання рішення суду нараховано доплату за період з 01.12.2019 по 29.02.2024 в розмірі 213561,99 грн.
18.10.2024 державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Підставою для винесення постанови, державним виконавцем вказано, що при перевірці виконання встановлено, що відповідно до звернення стягувача встановлено, що рішення суду не виконується в повному обсязі, зокрема щодо стягувача застосовуються обмеження в розмірі пенсії.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.
Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1404-VIIІ).
У відповідності до статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIIІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIIІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону № 1404-VIIІ, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 1 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIIІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії. Зокрема, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правовою підставою накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання останнім судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Отже, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.
Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Поважними в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.
Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі № 560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин-наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Матеріали справи свідчать, що підставою для винесення оскаржуваної постанови слугувало те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконало в повному обсязі рішення суду від 10.01.2024 у справі № 240/25774/23, застосувавши обмеження максимальним розміром виплати пенсії.
Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до наданого позивачем (боржником) розрахунку на доплату пенсії загальний розмір пенсії позивача з 01.04.2019 склав 15021,72 грн, при цьому фактично виплачено 8244,23 грн, з липня 2020 по листопад 2020 підлягало виплаті 14281,72 грн, при цьому фактично виплачено 8244,23 грн, з грудня 2020 по червень 2021 підлягало виплаті 13711,72 грн, при цьому фактично виплачено 8244,23грн , з липня 2021 по листопад 2021 підлягало виплаті 13175,40 грн, при цьому фактично виплачено 8557,91грн, а з вересня 2022 року по лютий 2024 року - 23157,49 грн (помісячно), де зазначено, що фактично виплачено 20930,00 грн.
Разом з тим, у листі від 28.05.2024, адресованому Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), про надання інформації щодо виконання рішення суду у справі № 240/25774/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказує, що в результаті перерахунку на виконання рішення суду загальний розмір пенсії з 01.04.2019 складає 23157,49 грн, в т.ч. основний розмір пенсії - 23157,49 грн, з 01.03.2024 пенсія виплачувалась в перерахованому на виконання рішення суду розмірі.
При цьому, в листі, адресованому ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказує, що розмір пенсії ОСОБА_1 становить 27899,54 грн.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що виплата пенсії позивачу у розмірі 23157,49 грн здійснена всупереч судовому рішенню у справі № 240/25774/23, яким було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити з 01.04.2019 ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром.
Доводи позивача про те, що правовідносини, врегульовані рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/24774/23 щодо проведення перерахунку пенсії, вирішені до моменту внесення змін до пенсійного законодавства, зокрема, проведення індексації пенсії на виконання постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168, № 185, суд вважає необґрунтованими.
Судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.
Зобов'язальна частина рішення містила початкову дату проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром - без часового обмеження в майбутньому.
Суд зазначає, що при проведенні перерахунку пенсії має враховуватись рішення суду, прийняте у справі, що стосується такої пенсії (в тому числі щодо безпідставності застосування обмеження пенсії максимальним розміром), у разі, якщо чинне на момент проведення такого перерахунку пенсії законодавство не зазнало відповідних змін.
З часу прийняття рішення у справі № 240/25774/23 пенсійне законодавство в частині, що стосується обмеження виплати пенсії максимальним розміром, змін не зазнавало.
Висновки суду у справі № 240/25774/23 щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром є обов'язковими не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням ОСОБА_1 , включаючи подальші перерахунки пенсії.
Зважаючи на це, пенсійний орган не має права повторно обмежувати виплату пенсії максимальним розміром, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними.
Як наслідок, твердження позивача про виконання в повному обсязі рішення суду є безпідставним.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2021 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови (в розмірі 1,14), у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" установлено, що з 01.03.2023 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2022 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" установлено, що з 01.03.2024 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Суд зауважує, що обмеження пенсії стягувача максимальним розміром у спірних відносинах передбачено частиною 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ та статтею 2 Закону № 3668-VI. Однак, положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ визнані такими, що не відповідають Конституції України згідно Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення, а тому не можуть застосовуватись у спірних відносинах.
У постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Суд звертає увагу на те, що незважаючи на наявність у постановах Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185 вимог про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення позивачем (боржником) такого перерахунку пенсії стягувача у зв'язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційного Суду України.
Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат.
Під час проведення наступних перерахунків пенсії позивача територіальний орган Пенсійного фонду не вправі застосовувати обмеження максимальним розміром пенсії з тих підстав, яким вже надано оцінку у судовому рішенні № 240/25774/23, що набрало законної сили.
Аналогічна правова позиція вказана Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 12.12.2023 у справі № 240/20185/23.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV з наступними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави вважати, що з самого визначення поняття пенсія випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.
У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання пенсії, яка має виплачуватись постійно один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії. Але у разі зміни після прийняття рішення судом розміру та порядку соціальних та пенсійних виплат орган влади повинен діяти відповідно до чинного законодавства, не допускаючи за подібних обставин порушень, на які вже звертав увагу суд.
У цьому випадку змін законодавства (зокрема норм статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб") не відбувалось, була проведена лише індексація пенсії, яка не є видом пенсії та не є складовою пенсії, а є компенсацією знеціненого розміру пенсії.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. правомірно, з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову від 18.10.2024 ВП № 74981701 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі: Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ (майдан Соборний, 1,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.С. Токарева
20.12.24