Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 грудня 2024 року Справа№200/7251/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
15 жовтня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов позов адвоката Лісової Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - Відповідач 2) про:
- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100 000,00 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, з 16.10.2023 р. по 13.11.2023 р., з 13.11.2023 р. по 30.11.2023 р., з 01.12.2023 р. по 18.12.2023 р., з 18.12.2023 р. по 15.01.2024 р., з 15.01.2024 р. по 08.02.2024 р., з 08.02.2024 р. по 26.02.2024 р., з 26.02.2024 р. по 18.03.2024 р;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 та подати для виплати до військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, з 16.10.2023 р. по 13.11.2023 р., з 13.11.2023 р. по 30.11.2023 р., з 01.12.2023 р. по 18.12.2023 р., з 18.12.2023 р. по 15.01.2024 р., з 15.01.2024 р. по 08.02.2024 р., з 08.02.2024 р. по 26.02.2024 р., з 26.02.2024 р. по 18.03.2024 р;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, з 16.10.2023 р. по 13.11.2023 р., з 13.11.2023 р. по 30.11.2023 р., з 01.12.2023 р. по 18.12.2023 р., з 18.12.2023 р. по 15.01.2024 р., з 15.01.2024 р. по 08.02.2024 р., з 08.02.2024 р. по 26.02.2024 р., з 26.02.2024 р. по 18.03.2024 р.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час з 06.09.2022 по 17.07.2024. У військовій частині НОМЕР_1 проходив службу з 10.10.2023 по 17.07.2024. Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 494 від 23.06.2023 року, виданої на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 22.06.2023 року № 1062, старший солдат ОСОБА_1 11.06.2023 отримав травму: ВТ, забій, гонартроз правого колінного суглоба, ЗЧМТ, СГМ, АКБТ під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини.
Вказує, що набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за періоди стаціонарного лікування, у зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, з 16.10.2023 по 13.11.2023, з 13.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 18.12.2023, з 18.12.2023 по 15.01.2024, з 15.01.2024 по 08.02.2024, з 08.02.2024 по 26.02.2024, з 26.02.2024 по 18.03.2024 , проте Відповідач 2 протиправни не здійснював виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 25.02.022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.
29 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого Відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунутвання своєї позиції вказує, що за період часу з 16.10.2023 по 18.03.2024 ст.с-т ОСОБА_1 , був включений до наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності та по стройовій частині) про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на підставі рапортів командира інженерно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з цими даними військовою частиною НОМЕР_2 нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення ст.с-ту ОСОБА_2 за останньою займаною посадою після зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 10.10.2024, без виведення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , на період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку перебуванням на повторному лікуванні в лікарняних закладах, після травми 11.06.2023, під час служби у військовій частині НОМЕР_3 де після поранення перебував на лікуванні у КНП «МЛ №9» ЗМР з 21.06.2023 по 26.06.2023 - 6 днів та виписаний до військової частини.
Вказує, що до рапортів командира інженерно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 та наказів командира військової частини НОМЕР_1 про нарахування додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн ст.с-т ОСОБА_1 не включався так як не приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), а також у зв'язку із тим, що був звільнений від виконання службових обов'язків у зв'язку із перебуванням на лікуванні (вдруге - через 3 місяці) не після отримання травми 11.06.2023 (під час служби у військовій частині НОМЕР_3 де після поранення перебував на лікуванні у КНП «МЛ№9» ЗМР з 21.06.2023 по 26.06.2023 - 6 днів та виписаний до військової частини), а за наслідками травми (посттравматичне лікування після спливу 4 місячного строку служби з дня отримання травми (без лікування та не перебуваючи у відпустці для лікування після травми)) з 16.10.2023 по 18.03.2024. З огляду на вищенаведені обставини, факти та норми чинного законодавства України, військова частини НОМЕР_1 не вбачала та не вбачає правових підстав для нарахування ст.с-ту ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн за час перебування на повторному лікуванні (з 16.10.2023 по 18.03.2024), після проходження первинного лікування (з 21.06.2023 по 26.06.2023) та одужання, у лікарняних закладах за наслідками травми.
Відповідач 2 з позовними вимогами не погодився та 01 листопада 2024 року надав до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог та навів аналогічні доводи, які були зазначені у відзиві на позовну заяву Відповідача 1.
04 листопада 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив військової частини НОМЕР_1 зі змісту якого представник позивача не погодилась із доводами наведеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх помилковими та таким, що не відповідає норма матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Посилаючись на висновки Верховного суду у справах № 340/5387/22, 440/13481/23, 520/16191/23, вказує, що законодавством встановлено необхідність встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000,00 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. Жодних інших умов не передбачено: а ні наявність/відсутність перерви між лікуваннями, а ні перебування/не перебування в особовому складі певної військової частини.
Враховуючи наведене вище, вважає, шо ОСОБА_1 має право на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн на місяць за спірні періоди.
04 листопада 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив військової частини НОМЕР_2 зі змісту якого представник позивача не погодилась із доводами наведеними у відзиві на позовну заяву та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного Державного демографічного реєстру № 1469752-2023 від 08.09.2023 року.
11 червня 2023 году ОСОБА_1 отримав поранення біля Малої Токмачки, що підтверджується первинною медичною карткою форми №100 .
У період з 21.06.2023 ркоу по 26.06.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради, що підтверджується випискою із медичної картки хворого № 6662. Анамнез захворювання: травма 11.06.2023, внаслідок бойових дій під час виконання службових обов'язків , проходячи службу у лавах ЗСУ,
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.06.2023 року № 494 ст. с. ОСОБА_1 11.06.2023 року отримав травму: ВТ (11.06.2023). Забій, гонартроз правого колінного суглобу, ЗЧМТ, СГМ, АКБТ.
Поранення сталося під час бойових дій (спричинене діями противника), отрмаине під час виконання бойового завдання внаслідок мінування території противником, одержане під час захисту Батьківщини та виконання обов'язків військової служби.
Підстава: наказ командира військово частини НОМЕР_3 від 22.06.2023 № 1062.
Згідно з довідкою ВЛК від 06.07.2023 року № 7043 позивачу проведено огляд військово-лікарняною комісією при військовій частині НОМЕР_4 06 липня 2023 року.
Діагноз: наслідки перенесення вибухової травми (1.06.2023) у вигляді цефалгічного, вестибуло-атактичного, астено-невротичного синдромів з незначинм порушенням функції; забою правого колінного суглобу, деформуючого остеоартрозу ІІ-ІІІ ст. правого колінного суглобу з помірним порушенням функції.
Травма важкого ступеня.
Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби.
Довідку про обставини травми не надавав.
На підставі статей 61-б, 75-в графи ІІ Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.10.2023 року № 51 старшого солдата ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 10.09.2023 № 66-РС, на посаду старшого механіка-водія відділення дорожньої техніки інженерно-дорожнього взводу інженерно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 , з 10.10.2023 зарахований до списків особового складу військової частини, з цього ж числа вважався таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою. З 10.10.2023 був включений на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення був включений з 11.10.2023.
З 16.10.2023 по 13.11.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 11». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 3872/602 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: стан після перенесеної МВТ (11.06.2023,згідно форми №100) у вигляді цефалгічного, вестибуло-атактичного, астено-невротичного синдромів з незначним порушенням функції; забій правого колінного суглоба, гонартроз правого колінного суглоба у вигляді змішаної контрактури, деформуючий остеоартроз І - II ступеню правого колінного суглоба з помірним порушенням функції; посттравматичний гонартроз І - 1Р ступеню та ін.
З 13.11.2023 по 30.11.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 11». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 4235/668 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: стан після перенесеної МВТ (11.06.2023, згідно форми №100) у вигляді цефалгічного, вестибуло-атактичного, астено-невротичного синдромів з незначним порушенням функції; забій правого колінного суглоба, гонартроз правого колінного суглоба у вигляді змішаної, комбінованої контрактури, посттравматичний деформуючий остеоартроз ІІ - ІІІ ступеню правого колінного суглоба з помірним порушенням функції, больовий синдром; посттравматичний гонартроз ІІ - III ступеню та ін.
З 01.12.2023 по 18.12.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 11». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 4489/674 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: цереброваскулярна хвороба; неускладнений гіпертонічний криз на тлі перенесеної МВТ (11.06.2023, згідно форми №100) у вигляді цефалгічного, вестибуло-атактичного, астено-невротичного синдромів, диссомнії; посттравматичний церебральний арахноїдит з частими лікворо-гіпертензивними кризами; забій правого колінного суглоба, гонартроз правого колінного суглоба у вигляді змішаної комбінованої контрактури, посттравматичний деформуючий остеоартроз І - III ступеню правого колінного суглоба з помірним порушенням функції, больовий синдром; посттравматичний гонартроз І - ІІ ступеню та ін.
З 18.12.2023 по 15.01.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМНУ». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 1600 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: стан після МВТ, ЗЧМТ, струс головного мозку (11.06.2023) з цефалгічним, астено-невротичним, інсомнічним та вестибулярним синдромами; ознаки церебральної мікроангіопатії.
З 15.01.2024 по 08.02.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 11». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 210/22 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: стан після перенесеної МВТ, ЗЧМТ, струсу г/м (11.06.2023, згідно форми №100) з цефалгічним, вестибуло-атактичним, астено-невротичним синдромами; посттравматичний церебральний арахноїдит з лікворо-динамічними кризами; посттравматична та судинна енцефалопатія ІІ ст.; посттравматичний стресовий розлад, тривожно[1]депресивний варіант перебігу з інсомнією та емоційно-вольовою нестійкістю; ознаки церебральної мікроангіопатії; органічне ураження ЦНС травматичного генезу; забій правого колінного суглоба, генартроз правого колінного суглоба у вигляді змішаної, комбінованої контрактури, посттравматичний гонартроз III ступеню правого колінного суглоба з помірним порушенням функції, больовий синдром; посттравматичний гонартроз ІІ - III ступеню та ін.
З 08.02.2024 по 26.02.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 11». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 609/64 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: органічне ураження ЦНС травматичного генезу внаслідок перенесеної важкої МВТ, ЗЧМТ, струсу г/м (11.06.2023, згідно форми №100) з цефалгічним, вестибуло-атактичним, астено-невротичним синдромами; посттравматичний церебральний арахноїдит з лікворо-динамічними кризами; посттравматична та судинна енцефалопатія ІІ ст.; посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний варіант перебігу з інсомнією та емоційно- вольовою нестійкістю; забій правого колінного суглоба, гонартроз правого колінного суглоба у вигляді змішаної, комбінованої контрактури, посттравматичний гонартроз III ступеню правого колінного суглоба з помірним порушенням функції, больовий синдром; посттравматичний гонартроз ІІ - ІІІ ступеню та ін.
З 26.02.2024 по 18.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМНУ». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 249 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: стан після МВТ, ЗЧМТ, струс головного мозку (11.06.2023) з цефалгічним астено-невротичним, інсомничним та вестибулярним синдромами; ознаки церебральної мікроангіопатії; посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний варіант перебігу із інсомнією та емоційно-вольовою нестійкістю та ін.
Отже, ОСОБА_1 у період з 16.10.2023 року по 18.03.2024 року проходив лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2024 року № 205 ст. с-т ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 17 липня 2024 року, а з продовольчого з сніданку 18 липня 2024 року.
Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм і каліцтв (протокол № 3957 від 24.10.2024 року) постанову про причинний зв'язок травми у довідці ВЛК в/ч НОМЕР_4 від 06.07.2023 року № 7043 відмінено і постановлено таку: Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини, а також виправлено дату отримання травми, а саме, 11.06.2023 року.
Також, в матеріалах справи наявні наступні докази.
Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.10.2023 № 54, відповідно до якого ст.с-т ОСОБА_1 вибув у КНП «Київська МКЛ № 11 на госпіталізацію та з 14.10.2023 знятий з котлового забезпечення.
Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.11.2023 № 86, відповідно до якого ст.с-т ОСОБА_1 прибув З КНП «Київської МКЛ № 11» та поставлений на котлове забезпечення з 15.11.2023. Згідно з п.1 рекомендацій, виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3872/602 - спостереження лікаря за місцем дислокації.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.11.2023 № 87, відповідно до якого ст.с-т ОСОБА_1 вибув у КНП «Київська МКЛ № 11» на госпіталізацію та з 16.11.2023 знятий з котлового забезпечення. Відповідно до рапорту начальника адміністративної групи штабу від 15.11.2023 № 1320 - ст.с-т ОСОБА_3 продовжив стаціонарне лікування у КНП «Київській МКЛ № 11» згідно з медичною карткою стаціонарного хворого № 4235/668
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.03.2024 № 82, відповідно до якого ст.с-т ОСОБА_1 прибув з «ІМП ім. Кундієва НАМН України» та поставлений на котлове забезпечення з 21.03.2024.
Довідка про всі види нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за 2023-2024 роки ст. с-т. ОСОБА_1 відповідно до якої у період з жовтня 2023 року по липень 2024 додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн не нараховувалась та не виплачувалась.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, щодо не нарахування та не виплати додаткової грошової винагороди передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, суд зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).
У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 та № 350 від 22.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
У пункті 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також пункт 1 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.050.2024 року по справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 по справі № 380/20587/23.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Водночас суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
У справі, що розглядається, спірним питанням є наявність/відсутність у позивача права відповідно до Постанови № 168 на нарахування й виплату додаткової винагороди до 100 000 грн за періоди з 16 жовтня 2023 року по 18 квітня 2024 за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, отриманим 11 червня 2023 року.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від від 23.06.2023 року № 494 ст. с. ОСОБА_1 11.06.2023 року отримав травму: ВТ (11.06.2023). Забій, гонартроз правого колінного суглобу, ЗЧМТ, СГМ, АКБТ.
Поранення сталося під час бойових дій (спричинене діями противника), отрмаине під час виконання бойового завдання внаслідок мінування території противником, одержане пвд час захисту Батьківщини та виконання обов'язків військової служби.
Підстава: наказ командира військово частини НОМЕР_3 від 22.06.2023 № 1062.
Згідно первинної медичної картки форми 100, 11 червня 2023 году ОСОБА_1 отримав поранення біля Малої Токмачки.
У період з 21.06.2023 року по 26.06.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради, що підтверджується випискою із медичної картки хворого № 6662. Анамнез захворювання: травма 11.06.2023, внаслідок бойових дій під час виконання службових обов'язків , проходячи службу у лавах ЗСУ,
Згідно з довідкою ВЛК від 06.07.2023 року № 7043 позивачу проведено огляд військово-лікарняною комісією при військовій частині НОМЕР_4 06 липня 2023 року.
Діагноз: наслідки перенесення вибухової травми (1.06.2023) у вигляді цефалгічного, вестибуло-атактичного, астено-невротичного синдромів з незначинм порушенням функції; забою правого колінного суглобу, деформуючого остеоартрозу ІІ-ІІІ ст. правого колінного суглобу з помірним порушенням функції.
Травма важкого ступеня.
Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби.
Довідку про обставини травми не надавав.
На підставі статей 61-б, 75-в графи ІІ Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби.
Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм і каліцтв (протокол № 3957 від 24.10.2024 року) постанову про причинний зв'язок травми у довідці ВЛК в/ч НОМЕР_4 від 06.07.2023 року № 7043 відмінено і постановлено таку: Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини, а також виправлено дату отримання травми, а саме, 11.06.2023 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.10.2023 року № 51 старшого солдата ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 10.09.2023 № 66-РС, на посаду старшого механіка-водія відділення дорожньої техніки інженерно-дорожнього взводу інженерно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 , з 10.10.2023 зарахований до списків особового складу військової частини, з цього ж числа вважався таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою. З 10.10.2023 був включений на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення був включений з 11.10.2023.
У період з 16.10.2023 по 13.11.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 11». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 3872/602 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: стан після перенесеної МВТ (11.06.2023,згідно форми №100) у вигляді цефалгічного, вестибуло-атактичного, астено-невротичного синдромів з незначним порушенням функції; забій правого колінного суглоба, гонартроз правого колінного суглоба у вигляді змішаної контрактури, деформуючий остеоартроз І - II ступеню правого колінного суглоба з помірним порушенням функції; посттравматичний гонартроз І - 1Р ступеню та ін.
З 13.11.2023 по 30.11.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 11». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 4235/668 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: стан після перенесеної МВТ (11.06.2023, згідно форми №100) у вигляді цефалгічного, вестибуло-атактичного, астено-невротичного синдромів з незначним порушенням функції; забій правого колінного суглоба, гонартроз правого колінного суглоба у вигляді змішаної, комбінованої контрактури, посттравматичний деформуючий остеоартроз ІІ - ІІІ ступеню правого колінного суглоба з помірним порушенням функції, больовий синдром; посттравматичний гонартроз ІІ - III ступеню та ін.
З 01.12.2023 по 18.12.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 11». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 4489/674 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: цереброваскулярна хвороба; неускладнений гіпертонічний криз на тлі перенесеної МВТ (11.06.2023, згідно форми №100) у вигляді цефалгічного, вестибуло-атактичного, астено-невротичного синдромів, диссомнії; посттравматичний церебральний арахноїдит з частими лікворно-гіпертензивними кризами; забій правого колінного суглоба, гонартроз правого колінного суглоба у вигляді змішаної комбінованої контрактури, посттравматичний деформуючий остеоартроз І - III ступеню правого колінного суглоба з помірним порушенням функції, больовий синдром; посттравматичний гонартроз І - ІІ ступеню та ін.
З 18.12.2023 по 15.01.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМНУ». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 1600 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: стан після МВТ, ЗЧМТ, струс головного мозку (11.06.2023) з цефалгічним, астено-невротичним, інсомнічним та вестибулярним синдромами; ознаки церебральної мікроангіопатії.
З 15.01.2024 по 08.02.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 11». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 210/22 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: стан після перенесеної МВТ, ЗЧМТ, струсу г/м (11.06.2023, згідно форми №100) з цефалгічним, вестибуло-атактичним, астено-невротичним синдромами; посттравматичний церебральний арахноїдит з лікворо-динамічними кризами; посттравматична та судинна енцефалопатія ІІ ст.; посттравматичний стресовий розлад, тривожно[1]депресивний варіант перебігу з інсомнією та емоційно-вольовою нестійкістю; ознаки церебральної мікроангіопатії; органічне ураження ЦНС травматичного генезу; забій правого колінного суглоба, генартроз правого колінного суглоба у вигляді змішаної, комбінованої контрактури, посттравматичний гонартроз III ступеню правого колінного суглоба з помірним порушенням функції, больовий синдром; посттравматичний гонартроз ІІ - III ступеню та ін.
З 08.02.2024 по 26.02.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 11». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 609/64 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: органічне ураження ЦНС травматичного генезу внаслідок перенесеної важкої МВТ, ЗЧМТ, струсу г/м (11.06.2023, згідно форми №100) з цефалгічним, вестибуло-атактичним, астено-невротичним синдромами; посттравматичний церебральний арахноїдит з лікворо-динамічними кризами; посттравматична та судинна енцефалопатія ІІ ст.; посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний варіант перебігу з інсомнією та емоційно- вольовою нестійкістю; забій правого колінного суглоба, гонартроз правого колінного суглоба у вигляді змішаної, комбінованої контрактури, посттравматичний гонартроз III ступеню правого колінного суглоба з помірним порушенням функції, больовий синдром; посттравматичний гонартроз ІІ - ІІІ ступеню та ін.
З 26.02.2024 по 18.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМНУ». Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого № 249 стаціонарне лікування відбувалось з приводу: стан після МВТ, ЗЧМТ, струс головного мозку (11.06.2023) з цефалгічним астено-невротичним, інсомничним та вестибулярним синдромами; ознаки церебральної мікроангіопатії; посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний варіант перебігу із інсомнією та емоційно-вольовою нестійкістю та ін.
Отже, ОСОБА_1 у період з 16.10.2023 року по 18.03.2024 року проходив лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Крім того, згідно з довідкою ВЛК від 06.07.2023 року № 7043 (з урахуванням змін внесених протоколом № 3957 від 24.10.2024 року засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм і каліцтв) було визначено, що травма важкого ступеня та травма пов'язана із захистом Батьківщини.
Суд зазначає, що обидві вищевказані умови дотримані та підтверджуються вищевказаними довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а також наявними в матеріалах справи копіями первинної медичної документації, виписками з медичної карти стаціонарного хворого.
Крім того, суд вважає, що що чинне законодавство пов'язує можливість отримання збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) та не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини.
Відтак, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Що стосується вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування додаткової винагороди у розмірі 100.000 грн, щодо зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 та подати для виплати до Військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини та зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, суд зазначає наступне.
Відповідно до правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом МО України від 22.05.2017 року № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
Міністр оборони України головний розпорядник;
Командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів другого рівня);
Командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів третього рівня).
У разі зарахування військової части на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).
Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов'язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.
Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та забезпечення інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.
Судом встанолвено, що військова частина НОМЕР_1 до 01.09.2024 року перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 і виплата грошового забезпечення, додаткової винагороди та інших видів одноразових виплат здійснювалась військовою частиною НОМЕР_2 на підставі наказів про виплату командира військової частини НОМЕР_1 у встановленому порядку у відповідності до ведення спільного фінансового господарства
Таким чином, документи щодо виплати позивачу грошової допомоги, виплата якої передбачена постановою № 168, зокрема, - платіжні доручення, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення, підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні, а саме: до 01.09.2024 року - військовою частиною НОМЕР_2 .
Аналіз наведених положень, дає підстави для висновку, що обов'язком військової частини НОМЕР_1 є підготовка та організація оформлення документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини, у тому числі в частині нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців такої, а обов'язком військової частини НОМЕР_2 забезпечення виплати відповідних сум.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом:
визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100 000,00 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, з 16.10.2023 року по 13.11.2023 року, з 13.11.2023 року по 30.11.2023 року, з 01.12.2023 року по 18.12.2023 року, з 18.12.2023 року по 15.01.2024 року, з 15.01.2024 року по 08.02.2024 року, з 08.02.2024 року по 26.02.2024 року, з 26.02.2024 року по 18.03.2024 року;
зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, з 16.10.2023 року по 13.11.2023 року, з 13.11.2023 року по 30.11.2023 року, з 01.12.2023 року по 18.12.2023 року, з 18.12.2023 року по 15.01.2024 року, з 15.01.2024 року по 08.02.2024 року, з 08.02.2024 року по 26.02.2024 року, з 26.02.2024 року по 18.03.2024 року;
зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, з 16.10.2023 року по 13.11.2023 року, з 13.11.2023 року по 30.11.2023 року, з 01.12.2023 року по 18.12.2023 року, з 18.12.2023 року по 15.01.2024 року, з 15.01.2024 року по 08.02.2024 року, з 08.02.2024 року по 26.02.2024 року, з 26.02.2024 року по 18.03.2024 року.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100 000,00 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, з 16.10.2023 року по 13.11.2023 року, з 13.11.2023 року по 30.11.2023 року, з 01.12.2023 року по 18.12.2023 року, з 18.12.2023 року по 15.01.2024 року, з 15.01.2024 року по 08.02.2024 року, з 08.02.2024 року по 26.02.2024 року, з 26.02.2024 року по 18.03.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) нарахувати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, з 16.10.2023 року по 13.11.2023 року, з 13.11.2023 року по 30.11.2023 року, з 01.12.2023 року по 18.12.2023 року, з 18.12.2023 року по 15.01.2024 року, з 15.01.2024 року по 08.02.2024 року, з 08.02.2024 року по 26.02.2024 року, з 26.02.2024 року по 18.03.2024 року
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ) виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, з 16.10.2023 року по 13.11.2023 року, з 13.11.2023 року по 30.11.2023 року, з 01.12.2023 року по 18.12.2023 року, з 18.12.2023 року по 15.01.2024 року, з 15.01.2024 року по 08.02.2024 року, з 08.02.2024 року по 26.02.2024 року, з 26.02.2024 року по 18.03.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Суддя М.М. Крилова