Справа № 522/6561/20
Провадження № 4-с/522/84/24
10 грудня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Чорнухи Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання - Гудзюк Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, стягувач: Моторне (транспортне) страхове бюро України,-
07.10.2024 до Приморського районного суду м. Одеси засобами поштового зв'язку надійшла скарга ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, у якій просив визнати протиправними дії приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.08.2024 про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа; зупинити стягнення за виконавчим листом № 522/6561/20, виданим Приморським районним судом м. Одеси 08.08.2022 року в рамках виконавчого провадження № 70523339, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. 09.12.2022, до винесення обвинувального вироку або закриття кримінального провадження, інформація про яке внесена до ЄРДР за № 12019162500000959, але не менше ніж до завершення лікування (стаціонарного та амбулаторного) ОСОБА_2 .
Скарга обґрунтована тим, що приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. 09.12.2022 відкрито виконавче провадження № 70523339, боржником у якому є скаржник - ОСОБА_1 . Підставою задоволення позовних вимог МТСБУ стало те, що згідно копії поліса № АЕ/9874838 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_1 застрахував транспортний засіб ВАС 2107. Строк дії полісу - з 24.04.2018 по 23.04.2019. При перевірці страхового полісу встановлено, що станом на 24.07.2018 (момент скоєння ДТП) страховий поліс № АЕ 9874838 страхував інший транспортний засіб - Hundai Accent. На офіційному веб-сайті МТСБУ за номерним знаком автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , полісу не знайдено. За заявою скаржника 20.04.2019 до ЄРДР за № 12019162500000959 внесено відомості про повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, яке має ознаки діяння, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 191 КК України. ОСОБА_1 у листопаді 2022 року визнано потерпілим у цьому кримінальному провадженні. Отримані результати досудового розслідування можуть стати підставою для перегляду рішення про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, тому вважає, що виконавче провадження має бути зупинене. Також вважає, що виконавче провадження має бути зупинене у зв'язку з поганим станом здоров'я скаржника. 23.09.2024 скаржник отримав від приватного викоанвця ОСОБА_3 лист про відмову в задоволенні клопотання про зупинення виконавчого провадження. Скаржник вважає протиправною відмову у зупиненні виконавчого провадження.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі визначена суддя Чорнуха Ю.В.
Ухвалою від 17.10.2024 скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. прийнято до розгляду, скаргу призначено до судового розгляду 24.10.2024.
У судове засідання 24.10.2024 учасники справи не з'явились. Від представника скаржника - Бориченко Катерини Валеріївни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Інші учасники справи заяви та клопотання не подавали, причини неявки до суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 10.12.2024.
25.10.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від приватного виконавця Колечко Д.М. надійшов відзив на скаргу та копії матеріалів виконавчого провадження. У відзиві приватний виконавець Колечко Д.М. зазначає про необхідність розмежовувати поняття «зупинення стягнення на підставі виконавчого документа», «зупинення вчинення виконавчих дій» та «відкладення проведення виконавчих дій». Імперативними положеннями ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» чітко передбачений перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, тому ні наявність кримінального провадження, за результатами якого на думку скаржника може бути переглянуте судове рішення, ні хвороба боржника не є підставами для зупинення вчинення виконавчих дій. Право на відкладення вчинення виконавчих дій згідно ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження» є правом приватного виконавця, а не обов'язком. Посилається на наявність дискреційних повноважень та зазначає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення та вирішувати питання, які належать до компетенції суб'єкта владних повноважень.
04.12.2024 від представника скаржника надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У судове засідання 10.12.2024 з'явися ОСОБА_1 та його представник Бориченко К.В. Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. У відзиві на скаргу приватний нотаріус Колечко Д.М. просив розглядати скаргу без його участі.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, вислухавши доводи учасників справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захи-щаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України, в редакції, чинній станом на момент подання скарги, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Згідно ч. 1-2 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.
Перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дій, визначений ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема: 1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу; 2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; 3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення; 4) відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); 5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону; 6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; 7) якщо вони вчиняються до оптового постачальника електричної енергії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії"; 8) затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) якщо стягувач включений до плану санації; 9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 10) включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; 12) включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації; 12-1) відкриття виконавчого провадження після завершення приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства, якщо виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, стосується зобов'язань боржника - державного або комунального підприємства, господарського товариства, які виникли до завершення приватизації єдиного майнового комплексу такого державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства; 13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку"; 14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств"; 15) якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу; 16) якщо рішенням, на підставі якого видано виконавчий документ, зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільних систем економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно; 17) позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей".
Згідно ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Також підстави зупинення виконавчого провадження та зупинення вчинення виконавчих дій визначені статтею 38 та Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.07.2020 задоволено позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого відшкодування в розмірі 10222,45 гривень та 2102,00 гривень судового збору.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23.06.2022 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси та ухвалено нове рішення, яким позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого відшкодування в розмірі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого відшкодування в розмірі 10222,45 гривень та 2102,00 гривень судового збору.
08.08.2022 Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист № 522/6561/20 на виконання постанови Одеського апеляційного суду від 23.06.2022.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича від 09.12.2022 відкрито виконавче провадження № 70523339 з виконання виконавчого листа № 522/6561/20, виданого 08.08.2022 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого відшкодування в розмірі 10222,45 гривень та 2102,00 гривень судового збору.
30.08.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Бориченко К. направила до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. заяву (клопотанням) про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, у якій просила зупинити стягнення за виконавчим листом № 522/6561/20 до винесення обвинувального вироку або закриття кримінального провадження, інформація про яке внесена до ЄРДР за № 12019162500000959, але не менше ніж до завершення лікування (стаціонарного та амбулаторного) ОСОБА_1 .
У заяві представник посилалась на те, що ОСОБА_1 визнаний потерпілим у кримінальному провадженні № 12019162500000959, отримані результати дізнання в рамках кримінального провадження 12019162500000959 можуть стати підставою для перегляду судових рішень у справі № 522/6561/20 за нововиявленими обставинами, тому вважає доцільним зупинити виконавче провадження. Також зазначає, що заявник отримав направлення на стаціонарне лікування, страждає від бронхіальної астми, стан здоров'я ОСОБА_1 не дозволяє йому працевлаштуватись та мати системний дохід, боржник має намір реалізувати направлення на госпіталізацію, у зв'язку з чим понесе додаткові витрати. Тому вважає, що вчинення виконавчих дій може мати фатальні наслідки для людини.
Листом вих. № 10531 від 10.09.2024 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. повідомив представнику скаржника про відмову у задоволенні заяви (клопотання) про зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 70523339, у зв'язку з тим, що приватний виконавець не вбачає підстав для зупинення виконавчих дій у відповідності до ст. 34, 38 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд звертає увагу, що Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає можливість прийняття виконавцем рішення про зупинення стягнення за виконавчим документом, а передбачає, що виконавцем може бути зупинено виконавче провадження за наявності підстав, визначених законом.
Розглядаючи скаргу суд виходить із суті заяви боржника, у якій він фактично просить, щоб виконавець зупинив виконання рішення суду.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо зазначених ним підстав для зупинення виконавчого провадження та діям приватного виконавця, суд враховує, що норми Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають ні обов'язку, ні права виконавця зупиняти виконавче провадження у зв'язку із наявністю кримінального провадження, у якому боржник визнаний потерпілим та у зв'язку з яким боржник сподівається отримати у майбутньому право на перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Також Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає права або обов'язку виконавця зупинити стягнення за виконавчим документом у зв'язку з хворобою боржника.
Стаття 32 Закону України «Про виконавче провадження» надає право виконавцю відкласти проведення виконавчих дій на строк до 10 робочих днів у разі виникнення обставин, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм Законом України «Про виконавче провадження».
Однак, скаржник не звертався до виконавця з клопотанням про відкладення проведення виконавчих дій. У заяві про зупинення стягнення за виконавчим документом не зазначено про наявність обставин, внаслідок яких боржник був позбавлений можливості скористатись правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження», а лише посилався на недоцільність подальшого виконання рішення у зв'язку з подальшим ймовірним його переглядом, а також на хворобливий стан, який перешкоджає боржнику працевлаштуватись та у зв'язку з яким боржник має понести витрати на обстеження. Отже, наведені у заяві обставини не є підставою для відкладення проведення виконавчих дій.
Згідно ч. 1-2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У п. 51-52 рішення «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейский суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, згадане вище рішення у справі Войтенка ( 980_223 ), п. 53).»
Отже, виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16 Верховний Суд виклав правову позицію, згідно якої відповідно до принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження"). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.
У постанові від 01.10.2019 у справі № 1323/5992/12 Верховний Суд зазначив, що розглядаючи скаргу на дії державного, приватного виконавця у порядку ст. 447-453 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання зупинення стягнення за виконавчим документом, оскільки провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов'язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється в декларативний, а тому зупинення стягнення можливе лише у випадках оскарження самого рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист або при оскарженні виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, правові позиції Верховного суду, те, що виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника, з огляду на встановлені обставини справи, ненадання боржником приватному виконавцю доказів існування підстав для зупинення виконавчого провадження, визначених Законом України "Про виконавче провадження", суд вважає, що дії приватного виконавця Колечко Д.В. з відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.08.2024 про зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 70523339 відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та є правомірними.
За таких обставин у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 260, 447, 450 ЦПК України,-
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, стягувач: Моторне (транспортне) страхове бюро України - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Повний текст ухвали складений 17.12.2024.
Суддя Юлія ЧОРНУХА