Справа № 127/17831/24
Провадження № 1-кп/127/507/24
19.12.2024 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia) в порядку спеціального судового провадження, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.01.2024 за № 22024020000000026, по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , документованого паспортом громадянина РФ НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 (дата присвоєння - 14.02.2019), композитора, співака, лідера гурту «Джанго»,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 6 ст. 111-1, ст. 436 КК України, -
Громадянин України ОСОБА_5 , композитор, співак, суспільний діяч, будучи лідером суспільної думки, використовуючи при цьому механізм передачі інформації для широкого загалу через усвідомлення сприйняття його як впливової в російському та українському суспільстві людини, здійснюючи при цьому свою діяльність у сфері музичного мистецтва, діючи умисно, цілеспрямовано, переслідуючи антиукраїнські ідеологічні мотиви, з метою спонукання невизначеного кола осіб до змін меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, здійснює свою протиправну діяльність проти основ національної безпеки України.
Так, 02.04.2022 ОСОБА_5 , здійснюючи протиправну діяльність, спрямовану на розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій з метою зміни меж державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, перебуваючи за невстановленою адресою Російської Федерації, більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено (можливість встановлення вичерпана), достовірно знаючи про здійснення прямої трансляції та її подальше збереження і розміщення на платформі відеохостингу «YouTube», яка, у відповідності до п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про медіа» № 3504-IХ, є засобом масової інформації - медіа, усвідомлюючи можливість вільного доступу до вказаного матеріалу, його запозичення (скачування), вільного сприйняття масовою аудиторією та вільного поширення серед невизначеного кола осіб, записав відеозвернення, яке розміщене на платформі відеохостингу «YouTube» за посиланням текст: https://www.youtube.com/watch?v=1wsnuT7s4e8.
Так, у даному відеозверненні ОСОБА_5 здійснив висловлення з текстом наступного змісту: «Меня зовут ОСОБА_6 , известен под псевдонимом « ОСОБА_7 ». Я музыкант, композитор, поэт, сочиняю песни. Относительно того, что здесь происходит, я кат-то привык, что здесь идет война и постоянные обстрелы вот сейчас мы записываем постоянно какие-то звуки военных действий. Это все продолжалось в течении этих долгих восьми лет, гибли люди постоянно и насколько нам сейчас становиться известно, было прямое планирование вторжения в Донецкую, Луганскую народные республики... молниеносное, с целью быстро захватить территории и потом было бы сложно с этим что-то делать. Но и сейчас уже, как я вижу, для украинских граждан стало понятно, что такое война. Я всегда приезжая сюда попадаю конечно в такой мир настоящих человеческих переживаний, драм, трагедий к сожалению, но он настоящий этот мир и на настоящий момент, я думаю, что компромиссы закончились. Должен наступить мир на наших условиях. 14 марта произошел варварский обстрел центра города Донецка Точка «У» направленная вот в это здание административное взорвалась над кварталом, в районе улицы Университетская и здесь, в этом месте, где мы сейчас снимаем этот сюжет, погибли двадцать или двадцать один человек, тридцать шесть ранены, среди них дети. Я видел эту машину разнесенную в дребезги, осколки стекла, смешанные с человеческой кровью. Понимаете - это война, это настоящая война и при чем эта война с мирными жителями. Это сейчас, здесь ни одно зарубежное СМИ ни вчера, ни сегодня не высветила этот сюжет совершенно, как будто этого небыло вообще, а я сейчас стою здесь и это вот там вот в соседнем квартале погибло двадцать с лишним человек. Как об этом можно говорить без боли... Я надеюсь, что скоро это закончиться и скоро украинские войска будут подавлены и они не смогут больше никогда стрелять по Донецку, никогда здесь не будут гибнуть дети. Больше двухсот детей с начала войны погибло здесь. Кто об этом говорил на западе, кто об этом говорил во всякой вашей либеральной прессе, вы вдумайтесь, что если не дай Бог Россия не победит сейчас в этой войне то вам будет точно также худо, как и всем остальным. Сейчас вопрос выбора, так называемая точка бифуркации. Все, уже компромиссы остались позади, мы побеждаем и это единственная наша возможность, в том числе, и для тех, кто сейчас выступает против правительства собственной страны и против воли народа. Как мы знаем, народ поддерживает в большинстве своем эту операцию, в абсолютном большинстве.
Я хочу сказать нашим людям, кто за победу за нашу, за крепкую Россию, держимся, держимся братья и сестры. Да эти санкции, прочие вещи они осложняют наш быт, но ничего страшного, самое главное, что мы русские, а русские это не национальность а сущность, мы наследники победителей сорок пятого года, наследники победителей 1812 года. Наша страна должна быть крепкой и работаем каждый на своем участке, помогаем друг другу, молимся друг за друга, мы обязательно победим, ура».
У подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи здійснення своєї протиправної діяльності, спрямованої на розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій з метою зміни меж державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, 23.09.2022, перебуваючи на території Російської Федерації, а саме на Манежній площі у м. Москва, взяв участь у так званій патріотичній акції «Общероссийского народного фронта «Своих не бросаем», присвяченій проведенню незаконних референдумів на тимчасово окупованих РФ територіях України під назвою «Своих не бросаем», повна відеоверсія якого розміщена на платформі відеохостингу «YouTube» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », діючи при цьому за попередньою змовою із іншими учасниками вказаної «патріотичної акції» та її організаторами.
Так, у даному відеозаписі з 54 хв 04 с по 55 хв 35 с ОСОБА_5 перед присутньою на вказаній вище локації аудиторією здійснив промову наступного змісту: «Дорогие братья и сестры. Мы имеем огромное счастье быть сегодня здесь с вами в сердце нашей родины, у монумента маршала великой победы Жукова. Мы сегодня выступаем перед вами и приветствуем и поем «славу» великим, донецким, стойким людям, людям Запорожья, людям Херсона, которые скоро объединяться с Россией. Никогда это не было для нас легко... Недавно, когда мы выступали перед бойцами «сво», один сибирский паренек сказал мне: - «с нами нельзя воевать, мы своими душами воюем...» Эта песня была написана в 16 году в г. Донецк и она посвящается всем тем, кто еще тогда, в 14 году взял в руки оружие и защищал Россию еще тогда.... всем тем кто пошел 24 февраля 22 года защищать Россию, всем тем, кто пойдет сегодня, всем тем, кто всегда ее защищал... Победа будет за нами!»
Відповідно до висновку експерта № 786/24-21 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 25.03.2024, у висловлюваннях ОСОБА_5 містяться заклики до вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Крім того, громадянин України ОСОБА_5 , діючи умисно, цілеспрямовано, переслідуючи антиукраїнські ідеологічні мотиви, з метою публічної підтримки держави-агресора, сприяння уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, 23.09.2022 взяв участь у так званій патріотичній акції «Общероссийского народного фронта «Своих не бросаем», присвяченій проведенню незаконних референдумів на тимчасово окупованих РФ територіях України під назвою «Своих не бросаем», повна відеоверсія якого розміщена на платформі відеохостингу «YouTube» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Під час участі у вказаному заході, ОСОБА_5 перед присутньою на вказаній вище локації аудиторією виступив з промовою наступного змісту:
«Дорогие братья и сестры. Мы имеем огромное счастье быть сегодня здесь с вами в сердце нашей родины, у монумента маршала великой победы Жукова. Мы сегодня выступаем перед вами и приветствуем и поем «славу» великим, донецким, стойким людям, людям Запорожья, людям Херсона, которые скоро объединяться с Россией. Никогда это не было для нас легко... Недавно, когда мы выступали перед бойцами «сво», один сибирский паренек сказал мне: - «с нами нельзя воевать, мы своими душами воюем...» Эта песня была написана в 16 году в г. Донецк и она посвящается всем тем, кто еще тогда, в 14 году взял в руки оружие и защищал Россию еще тогда..., всем тем кто пошел 24 февраля 22 года защищать Россию, всем тем, кто пойдет сегодня, всем тем, кто всегда ее защищал... Победа будет за нами!»
Зміст виступу ОСОБА_5 під час прийняття 23.09.2022 участі в патріотичній акції «Общероссийского народного фронта «Своих не бросаем», присвяченій проведенню незаконних референдумів на тимчасово окупованих РФ територіях України під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », повна відеоверсія якого розміщена на платформі відеохостингу «YouTube» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » свідчить про те, що описаний захід спрямований на організацію та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України.
Окрім того, громадянин України ОСОБА_5 , композитор, суспільний діяч, будучи лідером суспільної думки, використовуючи при цьому механізм передачі інформації для широкого загалу через усвідомлення сприйняття його як впливової в російському та українському суспільстві людини, здійснюючи при цьому свою діяльність у сфері музичного мистецтва, діючи умисно, цілеспрямовано, переслідуючи антиукраїнські ідеологічні мотиви, з метою спонукання невизначеного кола осіб до агресивної війни, продовжив здійснення своєї протиправної діяльності.
Так, ОСОБА_5 , перебуваючи на території Російської Федерації, перебуваючи за невстановленою адресою (можливість встановлення вичерпана), діючи умисно, цілеспрямовано, переслідуючи антиукраїнські ідеологічні мотиви, достовірно знаючи про публічно комунікативний характер щодо можливості поширення інформації через всесвітню мережу Інтернет серед невизначеного кола осіб, 26.02.2022 створив, а 27.02.2022 почав використовувати спільноту в мобільному додатку для обміну повідомленнями «Telegram», що знаходиться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 тобто свій особистий канал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », який на постійній основі використовував для розповсюдження матеріалів (публікацій), в тому числі з метою здійснення своєї протиправної діяльності, спрямованої на спонукання невизначеного кола до агресивної війни Російської Федерації проти України.
У подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи здійснення своєї протиправної діяльності, спрямованої на розповсюдження матеріалів із закликами до агресивної війни, перебуваючи за невстановленою адресою Російської Федерації, більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено (можливість встановлення вичерпана), у спільноті мобільного додатку для обміну повідомленнями «Telegram» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 тобто на своєму особистому каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ІНФОРМАЦІЯ_7 розмістив публікацію з текстом наступного змісту: «Награждён Орденом Дружбы Донецкой Народной Республики, вручил лично ОСОБА_8 ! Я счастлив, что мои скромные усилия по поддержке нашего воинства и народа оценены столь высоко! Служу России! Служу Донбассу! Победа будет за нами!!!»
Відповідно до висновку експерта № 786/24-21 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 25.03.2024, у вищевказаній публікації міститься виловлювання емоційно-закличного змісту про отримання нагороди від «голови Донецької народної республіки» ОСОБА_9 , які виражають ідею підтримки здійснюваної політичним керівництвом РФ агресивної політики проти України, тобто міститься публічний заклик до ведення агресивної війни проти України.
Дане кримінальне провадження, як на етапі досудового розслідування, так і під час судового розгляду, здійснювалося за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального досудового та судового провадження, що обумовлюється наступним.
У своїй постанові від 24.04.2019 в справі № 1-24/2009 Велика палата Верховного Суду зазначила про те, що принцип рівності сторін є одним із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою правову позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 14 (3) (d)) вказується: «Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, як мінімум, на такі гарантії на основі повної рівності: (d) бути засудженим в його присутності …».
ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.
Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).
До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов'язаний переконатися, що обвинувачений був повідомлений про судовий розгляд. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд in absentia допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов'язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді («Пелладоах проти Нідерландів» (16737/90), (1994) §41; «Пуатрімоль проти Франції» (14032 / 88), (1993) §34).
У даній справі суд встановив відмову обвинуваченого від особистої присутності під час її розгляду, адже є дійсним факт того, що у відношенні нього у цьому кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та установлено дані його інформування про цей процес у максимально можливі і доступні способи.
Так, у межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 у відповідності до вимог ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України 12.04.2024 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 6 ст. 111-1, ст. 436 КК України, шляхом направлення повістки про виклик до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області для його допиту як підозрюваного, однак останній не з'явився до слідчого без поважних причин.
Крім того, у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» опубліковано повідомлення про виклик ОСОБА_5 до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області для його допиту як підозрюваного, проведення інших слідчих і процесуальних дій у статусі підозрюваного у даному кримінальному провадженні, однак останній не з'явився до слідчого відділу без поважних причин.
Повідомлення про підозру ОСОБА_5 також вручено захиснику підозрюваного - адвокату ОСОБА_4 , про що свідчить розписка в матеріалах кримінального провадження.
Для вирішення питання про здійснення спеціального кримінального провадження визначальним є факт оголошення підозрюваного в міжнародний розшук внаслідок ухилення без поважних причин від явки на виклик слідчих органів або суду.
Постановою слідчого від 29.04.2024 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у державний та міжнародний розшук, який доручено оперативним підрозділам УСБУ у Вінницькій області.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.05.2024 у справі № 127/15754/24 підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.05.2024 у справі № 127/15756/24 задоволено клопотання слідчого, погоджене з прокурором та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024020000000026 від 08.01.2024 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 6 ст. 111-1, ст. 436 КК України.
У газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» опубліковано повідомлення про здійснення стосовно підозрюваного ОСОБА_5 спеціального досудового розслідування.
У подальшому, в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» опубліковано повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_5 до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області для проведення процесуальних дій з його участю, у тому числі: повідомлення про завершення досудового розслідування, надання доступу до матеріалів досудового розслідування, вручення копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, однак останній не з'явився без поважних причин.
Факти численних викликів ОСОБА_5 у порядку ст. 135 КПК України підтверджуються відповідними матеріалами кримінального провадження.
Також, з метою захисту та представлення у кримінальному процесі прав, свобод і законних інтересів підозрюваного ОСОБА_5 , у порядку ст. ст. 46, 48, 49, 52, 110 КПК України та п. 7 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», залучено захисника з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Вінниці - адвоката ОСОБА_4 , якій відповідно до вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України вручено всі копії процесуальних документів, що підлягали врученню підозрюваному.
Відповідно до ч. 1 ст. 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Таким чином, під час досудового розслідування були вжиті всі доступні способи інформування для виклику на той час підозрюваного ОСОБА_5 до слідчого/прокурора.
Після надходження провадження до суду, обвинувачений ОСОБА_5 інформувався також у всі доступні процесуальні можливості для суду, передбачені ст. 323 КПК України. Зокрема, повідомлення про виклик до суду розміщувалися на офіційному веб-сайті суду - https://vnm.vn.court.gov.ua, а також публікувалися в газеті «Урядовий кур'єр». Крім того, про всі судові засідання інформувалася захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2024 задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження та вирішено проводити спеціальне судове провадження кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 6 ст. 111-1, ст. 436 КК України.
У підсумку, суд констатує, що з наявних матеріалів справи (численні документи на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченого) вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження. Також обвинувачений отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, маючи можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.
Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самому захисника; приймати участь в розгляді і захищати себе особисто або за посередництвом обраного захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно для нього.
Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Натомість, обвинувачений скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.
Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та інші), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченого ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.
Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Також, суд зауважує, що згідно з рішенням Ради адвокатів України № 183 від 27.12.2022 (1) неможливість в таких ситуаціях (йдеться про in absentia) виконання адвокатом правил адвокатської етики (наприклад, інформування адвокатом клієнта щодо ведення дорученої йому справи) не зумовлює обов'язкової неможливості здійснювати захист особи від кримінального обвинувачення за її відсутності. Можливість надання правової (правничої) допомоги визначається адвокатом, виходячи з конкретних обставин справи та інтересів клієнта у ній; (2) адвокат, діючи як захисник відсутньої особи, самостійно визначає свою правову позицію у справі. Ця правова позиція включає в себе форму участі (не участі) в засіданні, заявлення (не заявлення) клопотань, надання (не надання) доказів суду, позицію по суті справи чи клопотання, позицію щодо оскарження судових рішень тощо.
Отже, зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, констатує, що надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3 у ході судового розгляду підтримала висунуте обвинуваченому ОСОБА_5 обвинувачення у повному обсязі.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні зауважила, що обвинувачення, переш за все, повинно ґрунтуватись на належних та допустимих доказах. Проте докази, які долучені стороною обвинувачення, не можна назвати допустимими, з огляд на те, що такі докази були зібрані під час проведення спеціального досудового розслідування, а таке розслідування було призначено без достатніх на те правових підстав, передбачених законодавством. Так, норми КПК України передбачають, що такий порядок спеціального досудового розслідування може бути призначений відносно підозрюваного, який оголошений в міжнародний розшук, після чого неодноразово не з'являється на виклики слідчого/прокурора. На переконання захисника, в даному випадку, з матеріалів кримінального провадження слідує те, що спочатку ОСОБА_5 викликався до слідчого, після чого був оголошений в міжнародний державний розшук. Процедура оголошення в міжнародний розшук передбачена Інструкцією з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, а також постановою КМУ №220 від 25.03.1993 Про Національне центральне бюро Інтерполу. Враховуючи зазначене, винесення постанови про оголошення особи в міжнародний розшук є тільки першим етапом такого оголошення в міжнародний розшук, після чого мають слідувати відповідні запити в центральне бюро Інтерполу, однак в даному кримінальному провадженні зазначених дій вчинено не було. Відтак, особу належним чином в міжнародний розшук не було оголошено. Норми КПК України також підставою для призначення спеціального досудового розслідування передбачають виклик особи, яка перебуває на тимчасово окупованій території або на території країни - агресора. Стороною обвинувачення зазначалось про те, що ОСОБА_5 перебуває на території країни - агресора, однак точне його місце знаходження не встановлено. Так дійсно, з відеоматеріалів, які наявні в матеріалах кримінального провадження, видно, що ОСОБА_5 періодично виступає на окупованій території України чи безпосередньо на території РФ, в той же час його постійне місцезнаходження органом досудового розслідування не встановлене. Тому, на переконання захисника, не логічно стверджувати про те, що ОСОБА_5 перебуває на території РФ. Враховуючи наведене, захисник вважає, що докази у справі були зібрані з порушенням вимог чинного КПК України та не можуть бути враховані при встановлені вини обвинуваченого.
В ході судового розгляду судом всебічно та ретельно досліджено докази надані стороною обвинувачення.
Зокрема, на підставі матеріалів правоохоронних органів 08.01.2024 до ЄРДР за №22024020000000026 було внесено відомості про вчинення ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 6 ст. 111-1, ст. 436 КК України.
Також судом досліджено письмові докази щодо інформування ОСОБА_5 з приводу наявного кримінального провадження та проведеного відносно нього досудового розслідування, а також докази з яких встановлено інформацію щодо особи обвинуваченого та належного йому на праві власності майна.
Окрім того, судом досліджено акт огляду від 04.01.2024, об'єктом якого було відео, розміщене на платформі відеохостингу «YouTube» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Протокол огляду від 18.01.2024, об'єктом якого були відео розміщені на платформі відеохостингу «YouTube» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 та Інтернет-сторінки:
ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Отриману інформацію збережено на оптичний диск, який є додатком до протоколу.
Протокол огляду від 11.04.2024, об'єктом якого був телеграм-канал ОСОБА_5 , розміщений в Інтернет-месенджері «Telegram» під назвою « ОСОБА_6 », що знаходиться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 . Отриману інформацію збережено на оптичний диск, який є додатком до протоколу.
Протокол огляду від 11.04.2024, об'єктом якого були матеріали Інформаційної системи «Вікіпедія» під назвою «Джанго (співак)». Отриману інформацію збережено на оптичний диск, який є додатком до протоколу.
Висновок експерта №786/24-21 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 25.03.2024.
Суд, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходить з наступного в своїх висновках.
Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).
Щодо твердження захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , яка вважає всі зібрані у справі докази недопустимими з підстав того, що вони були зібрані під час проведення спеціального досудового розслідування, яке, на переконання захисника, було призначено без достатніх на те правових підстав, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Так, відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
В ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , документований паспортом громадянина РФ НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 (дата присвоєння - 14.02.2019).
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Частиною 2 статті 297-1 КПК України встановлено, що спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1,437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 КК України стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Відтак, КПК України встановлено перелік правових підстав, за сукупності яких можливе проведення спеціального досудового розслідування, а саме: підозра у вчиненні певних видів злочинів; оголошення у міждержавний та/або міжнародний розшук; підтвердження того, що підозрюваний/обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження; ухилення від явки на виклик до слідчого/прокурора (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази); підтвердження того, що особа переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Отже, ОСОБА_5 підозрювався, а наразі обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, щодо яких допускається спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження.
Відтак, суд зауважує, що підстав для визнання доказів недопустимими не установлено, оскільки не було з'ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_5 , регламентованих ст. 87 КПК України.
В даній справі в ході судового розгляду також встановлено наступне.
19.02.2014 представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18.03.2014 РФ оголосила про офіційне включення Криму до складу РФ.
Одночасно з цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об'єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07.04.2014 в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27.04.2014 в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і до нині.
Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.
Датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20.02.2014. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ (зокрема окупаційною адміністрацією РФ) починаючи з 07.04.2014, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
Надалі, 24.02.2022 президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об'єктів по всій території України. 3 цього моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
Таким чином, суд вважає загальновідомими і такими, що не потребують доказування в межах даного кримінального провадження факти того, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014 та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24.02.2022, а також анексія з боку РФ частини території України є за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб'єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за злочини, вчиненню яких послугувало прийняття таких актів; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
Відтак, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів в повному обсязі підтверджується дослідженими судом протоколами оглядів з долученими до них відеозаписами, на яких зафіксовано факти цих злочинів.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
При кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує позицію Верховного Суду від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к, відповідно до якої, кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Об'єктом злочину, передбаченого ст. 110 КК України є безпека держави у політичній і воєнній сферах, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією України, законами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території.
Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України, а саме: межі суходолу, вод, надр, повітряного простору (стаття 1 Закону України «Про державний кордон України»). Ця лінія проходить: на суходолі - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах, на морі по зовнішній межі територіального моря України, а також певним чином на річках, озерах та інших водоймах, на мостах, греблях, інших спорудах, і позначається на місцевості чітко видимими прикордонними знаками (демаркація).
Об'єктивна сторона злочину характеризується діями, які можуть виявитися у таких чотирьох формах: дії, спрямовані на зміну меж території України; дії, спрямовані на зміну меж державного кордону України; публічні заклики до вчинення таких дій; розповсюдження матеріалів із закликами до вказаних дій.
Перші дві форми дій можуть бути вчинені насильницьким (в тому числі і збройним) або іншим шляхом всупереч Конституції України або нормам міжнародного права (наприклад, спроба змінити межі території України на користь іншої держави; вчинення конфлікту на державному кордоні України, пов'язаного зі спробою змінити межі кордону, в тому числі шляхом збройного нападу на прикордонну заставу).
Публічні заклики до вчинення вказаних дій означають усні (на мітингу, зборах, по радіо тощо) або письмові звернення до громадян (невизначеної або певної групи людей). Заклики можуть бути пов'язані зі спробами схилити невизначену кількість людей або певні організації чи інші угруповання до виходу автономної республіки, області, району або міста зі складу України або до відокремлення частини території України і приєднання її до території іншої держави.
Розповсюдження матеріалів до вчинення вказаних дій - це ознайомлення різними способами (розкидання, розклеювання, розсилання тощо) змісту матеріалів до відома невизначеної кількості осіб. Відповідні матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації листівки, плакати, газети тощо - тут виступають засобами вчинення злочину.
Зміна території - це будь-які дії, спрямовані на передачу частини території України під юрисдикцію іншої держави або на зменшення території України шляхом утворення на її території іншої суверенної держави. Питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який може бути призначений тільки Верховною Радою України.
Зміна меж - створення з вказаною метою не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп, захоплення й утримання пунктів пропуску через державний кордон тощо.
Щодо дій, спрямованих на зміну державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, то Конституція України не встановлює порядку зміни державного кордону. Зміна державного кордону (який є умовною лінією), навіть здійснена внаслідок збройного захоплення частини території країни, водночас означає зміну меж її території.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у частині першій статті 110 КК України дій.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Обов'язковою ознакою злочину є наявність спеціальної мети - змінити межі території або державного кордону України.
Для публічних закликів до вчинення дій, спрямованих на зміну меж території (державного кордону) України, і для розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій зазначена мета не є обов'язковою ознакою складу. Відповідальність за ці дії має нести й особа, яка особисто не має такої мети.
Кваліфікуючими ознаками цього злочину є: вчинення його особою, яка є представником влади; вчинення його повторно; вчинення за попередньою змовою групою осіб; поєднання з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.
Особливою кваліфікуючою ознакою є настання в результаті його вчинення таких суспільно небезпечних наслідків, як загибель людей (під загибеллю людей необхідно розуміти загибель хоча б однієї людини), або інших тяжких наслідків (настання великої матеріальної шкоди, зруйнування або пошкодження прикордонних інженерних споруд чи інших важливих об'єктів, виникнення масових безпорядків, заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень тощо).
Під іншими тяжкими наслідками у злочині, передбаченому статтею 110 КК України, треба розуміти настання великої матеріальної шкоди, зруйнування або пошкодження прикордонних інженерних споруд чи інших важливих об'єктів, виникнення масових безпорядків, розрив чи суттєве погіршення дипломатичних стосунків з іншою державою, заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень тощо.
Об'єктом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-1 КК України, є основи національної безпеки України.
Суб'єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.
За ч. 6 ст. 111-1 КК України кримінальна відповідальність встановлена за організацію та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах.
Заходами політичного характеру розуміються з'їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи тощо.
Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію. Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т. ч. пов'язаних між собою угодами про військову допомогу.
При кваліфікації злочинів за ст. 111-1 КК України державою-агресором наразі вважається Російська Федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.
Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 436 КК України, є мир між державами і народами. Генеральна Асамблея ООН ще в 1947 році засудила пропаганду війни, а в Декларації про право народів на мир від 12.11.1984 проголосила, що народи нашої планети мають священне право на мир. Збереження цього права і сприяння його здійсненню визнається одним з основних обов'язків кожної держави.
Предмет даного злочину - це матеріали із закликами до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту (друкована і рукописна продукція, аудіо- і відеокасети, дискети, лазерні диски та інші матеріальні носії інформації).
Об'єктивну сторону цього злочину характеризують альтернативні дії: публічні заклики до агресивної війни або розв'язування воєнного конфлікту; виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій; 3) розповсюдження таких матеріалів.
Визначення агресії дається в резолюції ХХІХ сесії Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974. Під агресією слід розуміти застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави або будь-яким іншим чином, що несумісний зі Статутом ООН. Свідченням агресії, як правило, є таке застосування збройних сил державою першою. Встановлення наявності акту агресії входить до повноважень Ради Безпеки ООН.
Актом агресії може визнаватися будь-яке із таких діянь: 1) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка воєнна окупація, яка є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її; 2) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; 3) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; 4) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави; 5) застосування збройних сил однієї держави, що перебувають на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, на порушення умов, передбачених угодою, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після закінчення дії угоди; 6) дії держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалась цією іншою державою для вчинення акту агресії проти третьої держави; 7) засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп і регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим вище актам, або її значна участь у них.
Наведений перелік актів агресії, передбачений у резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 не є вичерпним. Рада Безпеки ООН може визначити, що інші акти є агресією відповідно до положень Статуту ООН.
У Законі України «Про оборону України» збройна агресія визначена як застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України та наведено перелік актів збройної агресії, який є аналогічним названому.
Агресивна війна і воєнний конфлікт є видами агресії. Агресивна війна характеризується масштабністю дій, поєднанням використання збройних сил з іншими засобами боротьби (зокрема, економічними, дипломатичними, ідеологічними, інформаційними), постановкою та реалізацією певних політичних завдань: захоплення чужої території, поневолення, звернення в рабство чи пограбування іншого народу тощо. Воєнний конфлікт характеризується використанням збройних сил для вирішення певних спірних питань між державами, наприклад, щодо кордону між ними.
У статті 436 КК України йдеться про заклики до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту між Україною та іншою державою, або лише між третіми державами. Для кваліфікації цього злочину не має значення, яка саме держава закликається до вчинення акту агресії. Публічними визнаються заклики, які повідомляються багатьом особам у їх присутності або із застосуванням технічних засобів масового інформування (наприклад, виступ по радіо чи телебаченню).
Поняттям виготовлення охоплюються первинне створення матеріалів, внесення змін до них, а також їх розмноження для розповсюдження.
Розповсюдження матеріалів - будь-яке їх відчуження іншим особам або розміщення для самостійного ознайомлення з ними (наприклад, розклеювання листівок і плакатів, розміщення в Інтернеті).
Цей злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-які дії, зазначені у ст. 436 КК України.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Для виготовлення матеріалів обов'язковою є мета їх розповсюдження.
Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_5 , як композитор, співак, суспільний діяч, будучи лідером суспільної думки, використовуючи при цьому механізм передачі інформації для широкого загалу через усвідомлення сприйняття його як впливової в російському та українському суспільстві людини, здійснюючи при цьому свою діяльність у сфері музичного мистецтва, у своїх висловлюваннях робив заклики до вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Крім того, ОСОБА_5 організовував та проводив заходи політичного характеру, здійснював інформаційну діяльності у співпраці з державою-агресором - РФ, спрямовані на підтримку держави-агресора - РФ, її окупаційної адміністрації та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради.
Також ОСОБА_5 в своїх висловлюваннях робив публічні заклики до агресивної війни.
Відтак, дії ОСОБА_5 по-першому епізоду суд кваліфікує за ч. 2 ст. 110 КК України як публічні заклики до умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб.
По-другому епізоду - за ч. 6 ст. 111-1 КК України як організацію та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради.
По-третьому епізоду - за ст. 436 КК України як публічні заклики до агресивної війни.
Вирішуючи питання про призначення міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_5 обставини не встановлені.
За приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує позицію сторони обвинувачення щодо міри покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, зафіксоване у протоколах огляду, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, а також поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій та вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без реального відбування ним покарання. На переконання суду ОСОБА_5 доцільно призначити покарання за ч. 2 ст. 110 КК України у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією належного йому на праві власності майна, за ч. 6 ст. 111-1 КК України - у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організацією та проведенням заходів політичного характеру на певний строк, за ст. 436 КК України - у виді позбавлення волі на певний строк. При цьому слід застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України, визначивши остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією належного обвинуваченому на праві власності майна на користь держави та з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організацією та проведенням заходів політичного характеру на певний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Під час досудового розслідування ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, а також його було оголошено в розшук на підставі ст. 281 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід слід залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду.
При цьому, строк відбування основного покарання обвинуваченому необхідно рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку суду. Строк відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього належного йому на праві власності майна - з дня набрання вироком суду законної сили. Строк відбування додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади пов'язані з організацією та проведенням заходів політичного характеру слід обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
Речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.
Згідно з ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи, а саме: № 786/24-21 від 25.03.2024 в розмірі 16281 (шістнадцять тисяч двісті одна) грн 52 коп., оскільки її проведення було обумовлено розслідуванням скоєних ним злочинів.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання щодо наявних в кримінальному провадженні арештів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 59, 65-67, 110, 111-1, 436 КК України, ст. ст. 84-86, 124, 174, 371, 323, 368, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 6 ст. 111-1, ст. 436 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 110 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна;
- ч. 6 ст. 111-1 КК України - у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організацією та проведенням заходів політичного характеру на строк 15 років;
- за ст. 436 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна на користь держави та з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організацією та проведенням заходів політичного характеру на строк 15 років.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_5 рахувати з дня його фактичного затримання на виконання вироку суду.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.05.2024 по справі № 127/15754/24 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України - залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду.
Дію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2024 по справі № 127/12844/24, якою накладено арешт на нерухоме майно, а саме
частку квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2521000113, яка зареєстрована на ім?я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до моменту виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна - залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати в розмірі 16281 (шістнадцять тисяч двісті одна) грн 52 коп.
Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження у разі відсутності апеляційної скарги.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Копію вироку, яка підлягає врученню ОСОБА_5 , вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Суддя: