донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.12.2007 р. справа №11/230
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Шевкової Т.А.
суддів
Діброви Г.І. , Стойка О.В.
за участю представників сторін:
від позивача:
Ігнатова Н.О. дов № Н-01/1567 від 16.05.2007р.,
від відповідача:
Малиновський Д.В. дов. № 40 від 25.06.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
02.10.2007 року
по справі
№ 11/230 (Чернота Л.Ф.)
за позовом
Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк
до
Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія “Шахта “Красноармійська-Західна № 1» м. Красноармійськ Донецької області
про
стягнення 5359грн. 44коп.
Державне підприємство “Донецька залізниця» у серпні 2007р. звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» 5359грн. 44коп. збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу.
Господарський суд Донецької області рішенням від 02.10.2007р. по справі № 11/230 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд дійшов до висновку, що оскільки договір № 514 від 14.12.2005р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, набрав чинності в редакції протоколу узгодження розбіжностей відповідача, а даний договір у переліку додаткових послуг не містить такої послуги як отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу, тому позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу у сумі 5359грн.44коп. не підлягають задоволенню.
Державне підприємство «Донецька залізниця», не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заявник скарги вважає, що господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: ст. 22 Статуту залізниць України, п.п. 1.6, 3.1 Правил оформлення перевізних документів, а також норми процесуального права, а саме ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, в частині необхідності всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до неправильного вирішення спору.
Заявник апеляційної скарги вважає, що у відповідності до п.п. 1.6, 3.1 Правил оформлення перевізних документів, візування накладної здійснюється залізницею у разі надання дозволу на навантаження, а тому є обов'язковою додатковою операцією, пов'язаною з перевезенням, яка передує укладенню договору перевезення -залізничної накладної. Тобто належним чином оформлена залізнична накладна є угодою на перевезення вантажів залізничним транспортом, і на надання послуг по її візуванню укладення окремого договору не потрібно.
Представник Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності з вимогами діючого законодавства, тому просить рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2007р. по справі № 11/230 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій» та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання та складено протокол.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по суті.
Як вбачається з матеріалів справи і як було правильно встановлено господарським судом між ДП “Донецька залізниця» та ВАТ «Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська-Західна №1" 14.12.2005р. був укладений договір №514 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Пунктом 1.1 даного договору сторони визначили, що предметом договору є надання залізницею вантажовідправнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно пункту 2.2 даного договору залізниця зобов'язувалась приймати до перевезення вантажі Вантажовласника, подавати під навантаження вагони (контейнери), згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника та надавати Вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
Порядок оплати послуг визначений сторонами в розділі 3 договору, згідно пункту 3.1 якого плата за додаткові послуги, які виконуються залізницею за вільними тарифами, перелік яких надається в розділі 1 п. 26 табл. 3 Тарифного керівництва № 1, за домовленістю сторін, визначається згідно із затвердженими калькуляціями і зазначається в доповненні до цього договору.
Збори за виконання експедиторських операцій встановлюються, згідно розділу 2 п. 9 Тарифного керівництва № 1 і визначаються в доповненні до цього договору.
Відповідно до ст.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.
Згідно ст.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п.1.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, оформлені відправником перевізні документи перевіряються і візуються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції. Перевіркою встановлюються: наявність плану (дозволу) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, платоспроможність вантажовідправника, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до цих Правил, наявність необхідних додаткових супровідних документів та дозволів на відправлення вантажу (митних, карантинних, санітарних та інших контролюючих органів). Візування здійснюється після зазначеної перевірки і передує укладанню договору перевезення.
Як вбачається з наданих до матеріалів справи накопичувальних карток за період з січня по червень 2007р. позивачем нараховано відповідачеві збір за отримання від станції дозволу (візи) на ввіз та навантаження вантажу на суму 5359грн. 44коп.
Відповідач накопичувальні картки підписав із застереженнями проти нарахування плати за візування залізничних накладних, посилаючись на порушення ст.ст. 17, 18, 22 Статуту залізниць України, Наказу Мінтрансу України № 540 від 12.09.2005р.
Згідно статті 62 Статуту залізниць України належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситись готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Відповідно пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів отримані гроші ТехПД залізниця заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги.
Списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами і контейнерами.
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Оскільки накопичувальні картки ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» були підписані із запереченнями проти нарахування та стягнення сум за візування залізничних накладних, Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача нарахованого збору у сумі 5359грн. 44коп.
Приписами статей 57, 58 Статуту залізниць України встановлено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» з наступними змінами і доповненнями Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999р. № 551 затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.1999р. за № 828/4121. Тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в Тарифному керівництві № 1, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої та вузької колій загальної мережі залізниць України, що включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і одержувачів вантажів.
Крім встановлених регульованих тарифів розділ 1 Тарифного керівництва № 1 передбачає перелік видів перевезень, робіт і послуг, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів і які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами на підставі окремих договорів (таблиця № 3).
Розділ 2 Тарифного керівництва № 1 встановлює регульовані тарифи -збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів, до яких віднесено і збори за виконання експедиторських операцій, в тому числі за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу (таблиця № 4). Пунктом 9 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 встановлений розмір збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу - 0,60грн. за документ, а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2005р. № 91-р затверджено підвищуючі коефіцієнти до ставок тарифів та зборів Тарифного керівництва № 1, в т. ч. і до збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу.
Пунктом 1.6 Правил оформлення перевізних документів встановлений порядок перевірки залізницею перевізних документів і їх візування начальником станції або уповноваженою ним працівником станції. Візування передує укладанню договору перевезення.
Пункт 3.1 Правил оформлення перевізних документів встановлює, що візування накладної здійснюється у разі надання дозволу на навантаження на місцях загального і незагального користування, таким чином, візування є обов'язковою додатковою операцією, пов'язаною з перевезенням, яка передує укладанню договору перевезення.
Згідно з накопичувальними картками за період січень-червень 2007р. позивач нарахував відповідачеві збір за отримання від станції дозволу (візи) на ввіз та навантаження вантажу у сумі 5359грн.44коп. (в т.ч. ПДВ 893грн.24коп.).
На зазначених накопичувальних картках є застереження відповідача про те, що він не згоден із нарахованими сумами збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення та навантаження вантажу. Застережень щодо кількості завізованих залізницею накладних в накопичувальних картках немає.
Додані до матеріалів справи накопичувальні картки підтверджують факт надання вказаних послуг залізницею саме відповідачу, а не експедитору, на підставі окремого договору. Відповідач не заперечує проти факту візування накладних.
Таким чином, позивачем наданими до матеріалів справи документами підтверджений факт надання послуг по отриманню дозволу (візи) на ввіз та навантаження вантажу у сумі 5359грн.44коп. (в т.ч. ПДВ 893грн.24коп.), тому позовні вимоги Державного підприємства “Донецька залізниця» про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» 5359грн. 44коп. збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу є такими, що підлягають задоволенню.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що предметом позову є стягнення збору за виконання експедиторської операції у вигляді отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу, яке, відповідно до ч.2 ст. 22 Статуту залізниць України, повинно здійснюватися залізницею на підставі окремих договорів.
Оскільки таку послугу відповідач отримував від залізниці безпосередньо, а не через експедитора, висновок господарського суду про необхідність укладення окремого договору в даному випадку є помилковим.
Згідно статті 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь одержувача. Тобто належним чином оформлена залізнична накладна є угодою на перевезення вантажів залізничним транспортом, і на надання послуг по її візуванню укладення окремого договору не потрібно.
Тарифним керівництвом № 1 встановлено ставку збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу в розмірі 0,60грн. за документ, виходячи з чого розмір збору за візування накладної не є вільним тарифом, який потребує погодження сторін.
Враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2007р. у справі № 11/230 є таким, що прийнято з порушенням норм транспортного законодавства, без врахування положень наведених у Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), тому підлягає скасуванню, позовні вимоги ДП “Донецька залізниця» про стягнення 5359грн.44коп. суми збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу, визнаються колегією суддів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за рахунок ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», апеляційна скарга Державного підприємства «Донецька залізниця» м.Донецьк підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» м.Донецьк задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2007р. у справі № 11/230 скасувати.
Позовні вимоги Державного підприємства “Донецька залізниця» про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» 5359грн.44коп. збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» на користь Державного підприємства “Донецька залізниця» 5359грн.44коп. збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу, 102грн. суми державного мита, сплаченого при звернені з позовною заявою, 118грн. суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51грн. суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.
Господарському суду Донецької області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження».
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді: Г.І. Діброва
О.В. Стойка
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС