Ухвала
Іменем України
12 грудня 2007 року
Справа № 2-23/9966.1-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Османова Ескендера Рустемовича, довіреність № 326/0/10 від 01.03.07;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 04.09.2007 у справі № 2-23/9966.1-2007А
за позовом Сільськогосподарcького закритого акціонерного товариства "Симиренко" (вул. Леніна, 128, Віліне, Бахчисарайський р-н, 98433)
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Сімферопольська, 3, Бахчисарай, 98403)
про скасування податкових повідомлень-рішень
Постановою господарського суду від 04.09.2007 у справі № 2-23/9966.1-2007А позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим № 0002381730/0 від 17.11.2004 про визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку в сумі 25176,48грн., основний платіж - 8392,16грн., штрафні санкції - 16784,32 грн.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим № 0002392331/0 від 17.11.2004 про визначення податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій на суму 83840,00 грн. по спеціальній декларації з податку на додану вартість.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим № 0002402331/0 від 17.11.2004 про визначення податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в сумі 1146,00грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Симиренко» 3,40 грн. державного мита.
Постанова суду мотивована невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки положенням діючого законодавства та фактичним обставинам, які були встановлені в процесі провадження у справі.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову, якою у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не в повної мірі з'ясував обставини справи, що призвело до прийняття неправомірного рішення.
Так, відповідач посилається на норми п. п. 17.1.7 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, згідно з якими, на думку Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим, сума штрафних санкцій, визначена контролюючим органом в податковому повідомленні, є податковим зобов'язанням платника податків.
Крім того, відповідач зазначає помилкове неврахування судом того факту, що в постанові Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 встановлений порядок використання сум податку, які залишаються на підприємстві, а в Законі України «Про податок на додану вартість» передбачена відповідальність за нецільове використання сум податку у вигляді стягнення до Державного бюджету України в безспірному порядку цих сум податку.
Також, заявник апеляційної скарги вказує те, що в період перевірки позивачем здійснювались виплати громадянам орендної плати за земельні паї без утримання прибуткового податку за фактично зроблені виплати.
Позивач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи, а також те, що згідно з пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності позивача.
Повторно розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Симиренко» за період з 01.10.2003 по 30.06.2004, за результатами якої складено акт перевірки від 17.11.2004 № 240/23-1.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002381730/0 від 17.11.2004 про визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку в сумі 25176,48 грн., основний платіж - 8392,16 грн., штрафні санкції - 16784,32 грн.; № 0002392331/0 від 17.11.2004 про визначення податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій на суму 83840,00 грн. по спеціальній декларації з податку на додану вартість; № 0002402331/0 від 17.11.2004 про визначення податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в сумі 1146,00 грн.
Підставою для донарахування прибуткового податку в сумі 8392,16 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 16784,32 грн. за порушення підпункту 8.1.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» згідно спірному податковому повідомленню-рішенню № 0002381730/0 від 17.11.2004 стало те, що позивачем здійснювалися виплати громадянам орендної плати за земельні паї без нарахування суми орендної плати і без утримання прибуткового податку за фактично зроблені виплати. Фактично підприємством у 2004 року виплачено за земельний пай 68211,18 грн. Прибутковий податок нарахований в розмірі 475,28 грн., проте відповідач вважає, що нарахуванню підлягає сума 8867,44 грн.
Однак, посилання заявника апеляційної скарги на те, що в період перевірки позивачем здійснювались виплати громадянам орендної плати за земельні паї без утримання прибуткового податку за фактично зроблені виплати, на думку колегії суддів, спростовуються обставинами справи, оскільки у липні 2004 року проведено нарахування орендної плати за земельні паї повністю за 2004 рік і з суми нарахування утриманий прибутковий податок в сумі 55361,01 грн. Донарахований Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим прибутковий податок з земель в сумі 8867,44 грн. вже увійшов в суму 55361,01 грн. до початку перевірки, що документально підтверджено даними первісного бухгалтерського обліку та головною книгою за липень 2004 року.
Таким чином, колегією суддів вважається повністю обґрунтованим висновок суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0002381730/0 від 17.11.2004.
Крім того, апеляційна інстанція вважає повністю обґрунтованим висновок суду першої інстанції про незаконність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №0002381730/0 від 17.11.2004 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 16784,00грн, оскільки на момент винесення рішення про застосування штрафних санкцій у зазначених сумах податкове зобов'язання не було узгодженим.
Судом встановлено, що підставою для визначення податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій на суму 83840,00 грн. згідно податковому повідомленню-рішенню № 0002392331/0 від 17.11.2004 стало те, що товариством не був перерахований на окремий (спеціальний) рахунок податок на додану вартість, а також використані не за цільовим призначенням акумульовані кошти податку на додану вартість в сумі 83840,00 грн., у тому числі по періодах: квітень 2004 року - 38869,00 грн., червень 2004 року 44971,00 грн.
Відповідно до вимог пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пункту 10.1 і пункту 10.2 статті 10 зазначеного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, у яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Однак, місцевий господарський суд вірно зазначив, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасності уплати податків та зборів і дотримання законів про оподаткування несуть платники податків та зборів відповідно до законів України.
Так, згідно з частиною 4 пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», Кабінету Міністрів України делеговані повноваження з визначення порядку акумуляції і використання коштів, які залишаються у розпорядженні платника податку відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».
З аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що чинним законодавством не передбачено право Кабінету Міністрів України при визначені порядку акумуляції та використанні коштів, які залишаються у розпорядженні платника податку визначати їх правовий статус, а також застосовувати до платника податку санкції.
Таким чином, у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення і визначення платнику податку на додану вартість податкового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 83840,00 грн. за відсутністю підстав для визначення податкового зобов'язання, передбаченого пунктами «а», «б», «в» підпункту 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того, статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік обставин (підстав) для застосування штрафних санкцій і залежно від цих обставин законом встановлені розміри штрафів, у тому числі при неподанні податкових декларацій чи заниженні податкових зобов'язань (підпункти 17.1.1-17.1.3), але підстави, з якими закон пов'язує застосування штрафу у даній справі відсутні.
Таки обставини свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що Державною податковою інспекцію Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим застосовано до позивача відповідальність -нарахування штрафних санкцій в сумі 83840,00 грн., яка не передбачена законодавством. Отже, підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0002392331/0 від 17.11.2004.
Щодо визначення податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в сумі 1146,00 грн. за порушення пункту 2.12, пункту 5.8.4 Положення про ведення касових операцій в національні валюті в Україні від 19.02.2001 № 72 згідно податковому повідомленню-рішенні № 0002402331/0 від 17.11.2004 судом встановлено наступне.
Актом перевірки встановлено, що позивач проводив готівкові розрахунки без надання документів, що підтверджують сплату готівки в сумі 147,00 грн., у тому числі: у лютому 2004 року 95,00 грн., у квітні 2004 року - 52,00 грн. Також перевіркою встановлено видача заробітної плати каси в сумі 999,00 грн. коли підприємство мало податковий борг.
Однак, станом на 01.03.2004 Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Симиренко» не мало податкового боргу з податку на додану вартість сумі 5,47 грн. Більш того, застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 147,00грн. є безпідставним, оскільки готівкові розрахунки на вказану суму особами (Бочаров В.Н., Шабаліі: Н.Д.), що отримали їх під звіт, підтверджуються належними доказами.
Доказом того, що станом на 01.03.2004 у позивача не було боргу, є довідка відповідача про розрахунки з бюджетом, видані та сформовані на підставі особових рахунків, а саме : 02.12.2005 за № 3040/10/19 та від 12.12.2005 № 3122/19/10 “Розрахунки з бюджетом СЗАТ “СИМИРЕНКО» станом на 01.03.2004». Переплата складає 3,54 грн.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язав платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільова фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Штрафні санкції, які застосовані податковою інспекцією до позивача, застосовуються за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та не пов'язані із сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).
Судова колегія вважає, що неправомірним є визначення відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні суми штрафних санкцій сумою податкового зобов'язання, оскільки згідно Закону України «Про систему оподаткування в Україні» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вказаний штраф не відноситься до категорії податкового зобов'язання.
На підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає вимогам статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено факт відсутності зазначених порушень з боку позивача.
Отже підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0002402331/0 від 17.11.2004.
Визначення сільськогосподарському закритому акціонерному товариству «Симиренко» податкових зобов'язань з прибуткового податку в сумі 25176,48 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 1146,00 грн. та в сумі 83840,00 грн. згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.
Так, згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів про визначення позивачу податкових зобов'язань з прибуткового податку в сумі 25176,48 грн., про визначення податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в сумі 83840,00 грн. по спеціальній декларації з податку на додану вартість, про визначення податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в розмірі 1146,00 грн.
За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими, отже, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Автономної Республіки є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1. ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2007 у справі № 2-23/9966.1-2007А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя
Судді