донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
03.12.2007 р. справа №12/317пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:
Беляєв О.О. представник за довір № б/н від 30.09.2004р. - ТОВ "ВТУ-Пролетарське", м. Донецьк,
від відповідача-1:
від відповідача-2:
від третьої особи:
Ярош В.І. - представник за довір. № 15-459 від 06.02.2006 р.; Лактіонова О.Г. представник за довір. № 15-458 від 06.02.2006 р. - ДВАТ "Шахтоуправління Донбас", м. Донецьк;
Циганкова В.П. представник за довір. № 15-112 від 12.04.2007 р. - ДП "Шахта "Глибока", м. Макіївка,
Петренко О.Г. представник за довір. № 7101/3451 від 07.11.2005 р. - ДП "Донецька залізниця", м. Донецьк,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Шахта "Глибока", м.Макіївка Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
17.10.2007 року
по справі
№ 12/317пн (судді: Ємельянов А.С., Мєзєнцев Є.І., Марщагіна Н.С.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТУ -Пролетарське", м.Донецьк
до
за участю третьої особи
1)Державного відкритого акціонерного товариства "Шахтоуправління Донбас", м.Донецьк
2)Державного підприємства "Шахта "Глибока" , м.Макіївка Донецької області
Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк
про
витребування майна з незаконного володіння та стягнення 5 058 223, 00грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.10.2007 р. позовні вимоги задоволенні частково: суд зобов'язав Державне підприємство «Шахта «Глибока» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВТУ-Пролетарське» відрізок залізничного шляху від станції Чумаково Державного підприємства «Донецька залізниця» до шахти «Глибока», включаючи шляхи двору шахти «Глибока» з приналежними ділянками колії та устаткуванням. У задоволенні решти вимог судом відмовлено.
Вказане рішення оскаржене в апеляційному порядку Державним підприємством «Шахта «Глибока». У скарзі йдеться про часткову зміну судового рішення і припинення провадження за вимогами про витребування майна, оскільки між сторонами, на думку заявника, відсутній спір з цього приводу.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТУ-Пролетарське», проти апеляційної скарги заперечує та вважає її необґрунтованою. Водночас, посилається на те, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас» доходу (економічної вигоди) в сумі 5 125 378, 80 грн.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТУ-Пролетарське» звернулось до господарського суду з позовом до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас» про витребування з незаконного володіння відрізку залізничного шляху від станції Чумаково до станції Глибока з відповідними спорудами і обладнанням, стягнення збитків у вигляді не отриманого доходу в сумі 4 978 623, 00 грн. та реально понесених витрат у сумі 79 600, 00 грн.
Ухвалою від 21.03.2007 р. до участі у справі, в якості відповідача залучене Державне підприємство «Шахта «Глибока», м. Макіївка.
Заявою від 10.09.2007 р. позивач уточнив позовні вимоги та навів перелік майна, яке підлягає поверненню, а також заявив вимоги про стягнення з Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас» доходу (економічної вигоди) в сумі 5 125 378,80 грн., а також збитків у сумі 79 600, 00 грн.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління Донбас» безпідставно користується залізничною колією позивача, тому у відповідності до ст. 387, частини 1 ст. 1212, частини 1 ст. 1213 та ст. 1214 Цивільного кодексу України повинно повернути це майно законному власнику, відшкодувати доход від його використання та майнову шкоду.
Задовольняючи позовні вимоги в частині повернення спірного майна, суд виходив із того, що його законним власником є позивач, а у відповідачів відсутні правові підстави володіти та користуватись цим майном. У задоволенні вимог про стягнення доходу (економічної вигоди) та збитків у вигляді реально понесених витрат, судом відмовлено за недоведеністю.
Апеляційна інстанція вважає судове рішення законним і обґрунтованим з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, спірна залізнична колія дійсно є власністю позивача, що підтверджується судовими рішеннями господарського суду Донецької області у справі № 20/254пн, Ворошиловського районного суду м. Донецька у справі № 2а-237. Вказані рішення набрали законної сили, а встановлені ними факти, згідно до частин 2 та 4 ст. 35 ГПК України, не повинні доводитись знову. Позивач, на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України, вправі витребувати майно, у особи, яка володіє ним без відповідної правової підстави. Що ж стосується доводів заявника апеляційної скарги про відсутність між сторонами спору з приводу повернення залізничної колії, то вони суперечать фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене, позовні вимоги у вищевказаній частині судом першої інстанції задоволені законно.
Судове рішення в частині відмови про стягнення доходу (економічної вигоди) та прямих збитків в апеляційному порядку не оскаржене, але його законність підлягає перевірці відповідно до приписів частини 1 ст. 101 ГПК України. Крім того, у судовому засіданні
позивач заявив про незгоду з висновками суду щодо відмови у стягненні грошових коштів.
Оцінюючи відповідність законодавству рішення суду першої інстанції в цій частині, апеляційна інстанція виходить із такого.
У відповідності до ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатніх правових підстав, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналась або могла дізнатись про володіння майном без достатньої правової підстави. З посиланням на зазначену норму Цивільного законодавства, позивач вимагає стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас» доход у вигляді економічної вигоди у сумі 5 125 378, 80 грн. Таке формування позовних вимог є юридично некоректним, оскільки в ньому ототожнені два різних за своїм правовим значенням терміни «економічна вигода» і «доход».
Так, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визнає економічну вигоду, як потенційну можливість отримання підприємством грошових коштів від використання актів. Доход -це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до росту власного капіталу підприємства (п. 3 Положення (статуту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87).
Таким чином, доход -реальне збільшення майнових активів суб'єкта господарювання, а економічна вигода -потенційна можливість такого збільшення. Звідси очевидно, що доход за будь-яких умов не може існувати у вигляді економічної вигоди. Між тим, у статті 1214 Цивільного кодексу України йдеться про можливість стягнення на користь потерпілої сторони тільки реальних доходів, які одержала (могла одержати) особа, що використовувала майно без достатньої правової підстави. Тобто, зміст правових вимог увійшов в протиріччя з правовою нормою, якою ці вимоги обґрунтовані, що само по собі є достатньою підставою для відмови у позові.
Крім того, розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення грошових коштів. Виходячи з їх змісту та у відповідності до ст. 33 ГПК України позивач повинен був подати суду докази фактичного одержання Державним відкритим акціонерним товариством «Шахтоуправління Донбас» в період з березня 2005 р. по липень 2006 р. доходів від експлуатації спірної залізничної колії. Втім, відповідних доказів позивач суду не подав, а обґрунтував свої вимоги про стягнення 5 125 378, 80 грн. виключно висновком судово-економічної експертизи, проведеної під час судового розгляду.
Між тим, аналіз експертного висновку № 151/24 від 26.02.2007 р. свідчить про те, що експерт не робив висновку про те, що 5 125 378, 80 грн. є доходом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас». З відповіді експерта на перше запитання суду видно, що він вважає суму 5 125 378, 80 грн. доходом або економічною вигодою від використання майна. Чим само (доходом або економічною вигодою) є зазначена у висновку сума, експерт не вказує, що варто було зробити, враховуючи різний економічний зміст поняття «доход» і «економічна вигода». Таким чином, висновки експерта не давали суду підстав вважати визнану експертом суму реальним доходом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас», одержаним від використання у власній господарській діяльності зазначеної колії позивача. Більш того, у відповіді на десяте питання суду експерт зазначає, що економічна вигода, отримана Державним відкритим акціонерним товариством «Шахтоуправління Донбас» у результаті використання зазначеної колії позивача, не є прибутком підприємства, але враховується при його формуванні. Тобто, експерт не стверджує, що завдяки використанню чужого майна шахтоуправління мало прибуток. Експерт лише констатує, що використання залізничної колії позивача для власних потреб дозволило шахтоуправлінню у спірному періоді зменшити свої витрати на ведення господарської діяльності. Однак, це не обов'язково може привести до виникнення у такого підприємства прибутку.
Із долучених до матеріалів справи звітів про фінансові результати, достовірність яких в ході судового розгляду не спростована, видно, що у 2005-2006 роках Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління Донбас» прибутку від господарської діяльності не
мало. Це означає, що від використання майна позивача відповідач у спірному періоді не мав доходу (прибутку), який міг би відшкодовуватись потерпілій стороні в порядку, встановленому ст. 1214 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, у суда першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 5 125 378,80 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас» збитків у сумі 79 600, 00 грн., позивач посилається на те, що внаслідок незаконного позбавлення позивача права володіння цим майном він вимушений був звільнити працівників і виплатити їм вихідну допомогу. Але, як вбачається із матеріалів справи, противоправних дій, спрямованих на заволодіння майном позивача безпосередньо шахтоуправлінням не вчинилось. Із постанови Ворошиловського районного суду м. Донецька у справі № 2а-237 випливає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТУ-Пролетарське» було позбавлене права володіння і користування під'їзними коліями, а також права на здійснення підприємницької діяльності в наслідок дій Комісії з питань техногенно-економічної безпеки і надзвичайних ситуацій м. Донецька. Прокурор м. Донецька листом від 08.12.2005 № 7/3-36-27-1-03 на запит відповідача підтвердив наявність у останнього права тимчасово користуватись спірним майном на підставі протоколу засідання згаданої комісії. Під час судового розгляду позивач не надав переконливих доказів наявності зв'язку між вилученням з нього спірного майна і звільненням працівників підприємства.
В силу ст. 1166 Цивільного кодексу України для покладення обов'язку відшкодувати майнову шкоду необхідно встановити вину особи та причинний зв'язок між її діями і завданням такої шкоди. Саме ці складові деліктної відповідальності під час судового розгляду не доведені, тому висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині апеляційна інстанція вважає правильними.
За таких обставин, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2007 р. по справі №12/317пн залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 6 прим.
1. позивачу
2. відповідачам
1. третій особі
1. у справу
1. ДАГС