донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.12.2007 р. справа №35/220
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Стойка О.В.
суддів
Діброви Г.І. , Шевкової Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача:
Гладкий П.М. (за довіреністю,
від відповідача:
Пудовкіна А.В. (за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Закритого акціонерного товариство "ІНЕТ" м. Київ
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
01.10.2007 року
по справі
№35/220 (Мальцев М.Ю)
за позовом
Закритого акціонерного товариство "ІНЕТ" м. Київ
до
Закритого акціонерного товариств “Енерговугілля» м.Донецьк
про
стягнення 108 275 грн. 08 коп.
У червні 2007 року до господарського суду звернулось Закрите акціонерне товариство "ІНЕТ" м. Київ (позивач) із позовом до Закритого акціонерного товариств “Енерговугілля» м. Донецьк (відповідач) про стягнення 108 275,08грн.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції ЗАТ “Енерговугілля» м. Донецьк заявило клопотання про застосування строку позовної давності.
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.10.2007р. у позовних вимогах відмовлено через сплив строку позовної давності.
Позивач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 01.10.2007р. по справі №35/220 повністю і прийняти нове рішення про стягнення с відповідача на користь позивача оплату за виконання роботи з врахуванням штрафних санкцій та індексу інфляції на загальну суму 108 275,08грн.
В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на невірно застосовані судом норми матеріального права, зокрема ст.ст. 257, 262, 267, 266 ЦК України та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Відповідач рішення суду вважає законним та обґрунтованим і доводи апеляційної жалоби такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи із наступного.
Між позивачем та Розрізом «Костянтинівський» ДХК «Олександріявугілля» був укладений договір №594 від 15.05.02р. (надалі Договір), згідно з яким останній як заказник доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе виконання робіт щодо впровадження автоматизованої системи обліку та контролю електроспоживання на розрізі «Костянтинівський» ДХК «Олександріявугілля» (п.1.1. Договору).
Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України №421 від 28.07.04р. та Договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства №13-59 від 23.04.04р. ЗАТ «Енерговугілля» є правонаступником прав та обов'язків структурних підрозділів ДХК «Олександріявугілля» розрізу «Костянтинівський».
За умовами п. 4.2.1 договору №594 від 15.05.2002року замовник зобов'язаний у трьохденний строк після підписання акту прийоми-здачі робіт самостійно перерахувати суму з ПДВ на розрахунковий рахунок виконавця (позивача).
В обґрунтування позовних вимог про наявність заборгованості ЗАТ “ІННЕТ» посилається на різницю між здійсненою передоплатою відповідача 23.08.2002 року в сумі 507 647,66 грн. та вартістю поставленого обладнання за накладними: № 41 від 10.09.2002 р.; № 44 від 11.09.2002 р.; № 57 від 30.09.2002 р.; № 57/1 від 30.09.2002 р.; № 78 від 24.12.2002 р. та виконання робіт за актами виконаних робіт від 27.12.2002р.
Як вбачається із змісту накладних № 41 від 10.09.2002 р.; № 44 від 11.09.2002 р.; № 57 від 30.09.2002 р.; № 57/1 від 30.09.2002 р.; № 78 від 24.12.2002 р. (а.с. 43, 47-49) вартість вказаного обладнання складає 495 327,66 грн., а вартість робіт згідно актів виконаних робіт складає 598 021,37 грн.
З наданих позивачем платіжних доручень до договору від 15.05.02 р., відповідачем зроблена попередня оплата згідно з рахунком від 23.08.02 р. в сумі 507 677,01 грн.(а.с. 41).
Отже виходячи з різниці між зробленою передплатою за договором та вартістю поставлених матеріалів та виконаних робіт, підтвердженою наданими позивачем документами, сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 68 053,71 грн., яка, згідно з п. 2.4.1 договору, мала строк оплати 30.12.2002 року. Тобто право позивача на отримання спірної суми є порушеним з 31.12.2002 року.
Відповідно до ст. 71 ЦК Української РСР, що діяла на момент виникнення заборгованості, позовна давність спливала 30.12.05р.
Відповідно до п. 6 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень нині діючого ЦК України, суд першої інстанції правильно застосував до спірних вимог норми права стосовно спливу строку позовної давності за нині діючим ЦК України.
Згідно зі ст. 257 нині діючого ЦК України, загальна позовна давність також встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 нині діючого ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно зі ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Частина 1 ст. 264 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків від 31.03.2004 року як на доказ визнання відповідачем спірної заборгованості, оскільки, по-перше, акт звірки підписано бухгалтерам підприємства, а не першими керівником. Доказів наявності повноважень вказаної особи на вчинення відповідачем відповідного правочину від імені відповідача не надано.
Крім того, даний акт звірки взаємних розрахунків не містить вказівок правової природи заборгованості, Ії сума також не збігається із встановленою в судовому засіданні суми заборгованості.
Крім того, з моменту підписання акту 31.03.2004 р. до моменту звернення позивача з даним позовом № 124 від 17.05.2007р. також сплинув строк позовної давності.
Обставини звернення позивача до неналежної судової інстанції з даним позовом не можуть бути розцінені судом як підстава до переривання або зупинення строку позовної давності, а також у якості поважної причини пропуску строку позовної давності. Підстав до поновлення строку позовної давності судом не встановлено.
Отже ні при розгляді позову в суді першої інстанції, ні при розгляді справи апеляційною інстанцією, судами перевірено, але не встановлено будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем. Доводи позивача про те, що спірний договір в повному обсязі на теперішній час не виконано, тому по ньому не сплинув строк позовної давності, судовою колегією до уваги не приймаються, як безпідставні.
За таких підстав є вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. З огляду на зазначене, суд першої інстанції правильно встановив, що вимоги позивача щодо стягнення суми штрафу, 3% річних та суми інфляції є також такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 01.10.2007 по справі №35/220 є законним та обґрунтованим, порушень норм матеріального права, які є законною підставою до скасування вказаного рішення, судовою колегією не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку Господарського суду Донецької області.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги слід покласти на позивача .
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариство "ІНЕТ" м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 01.10.2007р. по справі №35/220 залишити без змін.
Головуючий О.В. Стойка
Судді: Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС