20 грудня 2024 року
м. Чернівці
справа № 718/392/24
провадження № 22-ц/822/974/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Одинак О. О., Половінкіної Н. Ю., Височанської Н. К.,
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Кіцманського районного суд Чернівецької області від 26 липня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державний реєстратор Чернівецької міської ради Карвацька Галина Федорівна, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,
встановив:
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: державний реєстратор Чернівецької міської ради Карвацька Г. Ф., про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 липня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, 21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала до Чернівецького апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Кіцманського районного суд Чернівецької області від 26 липня 2024 року у цій справі, в якій зокрема просила суд поновити пропущений процесуальний строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суд Чернівецької області від 26 липня 2024 року залишено без руху.
Надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала суду від 31 жовтня 2024 року мотивована тим, що як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень, повний текст оскаржуваного рішення складено судом 26 липня 2024 року, останнім днем подання апеляційної скарги було 26 серпня 2024 року.
Апеляційна скарга направлена до Чернівецького апеляційного суду 21 жовтня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження вказувала на те, що копію оскаржуваного рішення отримано 24 вересня 2024 року, однак доказів на підтвердження вказаної обставини апелянтом не додано.
Окрім цього, апеляційна скарга не містить обґрунтування неможливості з'ясувати стан розгляду справи, починаючи з 26 липня 2024 року.
З урахуванням зазначеного, судом в ухвалі від 31 жовтня 2024 року визначено апелянту спосіб усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів отримання копії оскаржуваного рішення та обґрунтування неможливості з'ясувати стан розгляду справи, починаючи з 26 липня 2024 року.
Ухвала Чернівецького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року доставлена до електронного кабінету представника апелянта адвоката Зачепіло З. Я. 01 листопада 2024 року о 18 годині 00 хвилин.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Кіцманського районного суд Чернівецької області від 26 липня 2024 року.
Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2024 року доставлена до електронного кабінету представника апелянта адвоката Зачепіло З. Я. 25 листопада 2024 року о 16 годині 02 хвилин.
Заяв чи клопотань про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання ухвали суду від 31 жовтня 2024 року та від 22 листопада 2024 року від ОСОБА_1 та її представника до апеляційного суду не надходило.
Згідно з частиною 2 статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
За частинами 3, 4 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє в відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Системний аналіз змісту частини 3 статті 357 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що на підставі вказаної процесуальної норми суд має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку (у разі її неподання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку, неповажними).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
Відповідно до частини 1 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 127 ЦПК України).
У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції (див. постанову Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-24/10).
Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими доказами.
При вирішенні питання про поновлення строків на апеляційне оскарження, судам належить враховувати процесуальну поведінку особи під час розгляду справи та після ухвалення судового рішення, обізнаність особи про розгляд справи у суді, поважність причин, якими обґрунтовується пропуск встановленого законом строку на апеляційне оскарження та їх доведеність, тривалість строку, який пройшов з часу ухвалення судового рішення, отримання його позивачем та подання апеляційної скарги, місце знаходження суду апеляційної інстанції, до якого мала бути подана апеляційна скарга, місце перебування особи, яка подавала апеляційну скаргу, відсутність належних доказів на підтвердження неможливості з поважних причин на подання апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 24 березня 2023 року в справі № 570/2653/21.
Як вбачається із встановлених вище судом обставин, ОСОБА_1 та її представником не було надано до апеляційного суду обґрунтоване клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку або ж надано докази поважності раніше вказаних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Кіцманського районного суд Чернівецької області від 26 липня 2024 року.
Із цього слідує висновок про те, що позивачка мала достатньо часу для оскарження ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку у визначений законодавством строк, однак скористалася своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно частині 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції. Така правова позиція викладена в рішенні ЄСПЛ у справі «Смірнова проти України».
У своїх рішеннях ЄСПЛ також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практика ЄСПЛ також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням процесуальних строків (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуць проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи. ЄСПЛ у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав на те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 358, ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суд Чернівецької області від 26 липня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державний реєстратор Чернівецької міської ради Карвацька Галина Федорівна, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді Чернівецького
апеляційного суду: Олександр ОДИНАК
Наталія Половінкіна
Наталія ВИСОЧАНСЬКА